У розмові з “Галкою” психоаналітик, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету Михайло Пустовойт розповів, про наслідки тривалого стресу, в якому перебувають українці через війну.
За його словами, на початку повномасштабного вторгнення людей об’єднувала надія. Здавалося, що це тимчасова криза, яка невдовзі завершиться. Прогнози на кшталт «ще місяць — і перемога» створювали ілюзію контролю й давали орієнтир.
Проте війна затягнулась. Почалися постійні атаки. Без логіки. Без чіткого горизонту. Люди втратили рідних, дім, стабільність. Розпалися родини. Настала особиста втома. Настав біль.
У такій ситуації, каже Пустовойт, кожен починає думати про власне виживання, а не про спільне. Так поступово слабшає єдність. Це не лише природна реакція на втому, а й частина стратегії ворога, який робить ставку на тривалість, виснаження та втрату орієнтирів.
Стрес, за словами психоаналітика, ніколи не минає безслідно. Він вражає не лише психіку, а й тіло — серце, судини, нервову систему, гормональну вісь. Постійна дія адреналіну та кортизолу без відпочинку може спричинити інфаркти, діабет, ожиріння, порушення сну. Люди часто не пов’язують це зі стресом, шукаючи причину в спадковості чи способі життя, хоча справжня причина — життя у стані постійного виживання.
«Люди заїдають страх. Не сплять. Не звертаються по допомогу, бо не вірять, що це щось змінить», — додає Пустовойт. І навіть ті, хто здається стійкими, з часом відчують наслідки.
«Стрес залишає слід. Завжди», — підсумовує фахівець.
Читайте повну версію матеріалу, де розповідається про психоемоційний стан українців, студентів-медиків в умовах війни, про те, як підтримувати молодь у часи невизначеності, та чи існує взагалі “здоровий” рівень стресу у період повномасштабного вторгнення.
ФОТО ТИЖНЯ
