Нещодавно в Івано-Франківську обласну лікарню вже вдруге приїхали лікарі-волонтери з США та Канади.
Як розповідала Галка, медики прибули до Франківська в рамках місії Face to future – проводити надзвичайно рідкісні та складні операції на обличчях, скалічених війною.
Журналісти однієї із провідних медіакомпаній світу СNN побували в ОКЛ та розповіли про роботу закордонних медиків.
“Я не знаю, як я вижив”
Леся Белінська пишається своїм сином. Вона стоїть поруч з Романом Белінським у себе вдома та обіймає його однією рукою.
Обличчя Романа сильно спотворене важким пораненням. 42-річний чоловік нещодавно був звільнений зі служби, але досі носить армійську форму.
“Я пишаюся тим, що ти не втік і не сховався. З цим треба народитися. Я пишаюся своїм сином і всіма його хлопцями. Якби не це, росіяни нас знищать”, – каже його мати.
Бєлінський розповідає, що пішов добровольцем у мотопіхотну бригаду у 2020. Після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 вона була однією з перших, яка зустріла росіян. Він показує відео з перших днів війни – на ньому він з нахабною посмішкою мчить на задньому сидінні бронемашини.
“Слава Україні!” – вигукує він на відео.
У травні Бєлінський зі своєю бригадою захищав Гуляйполе в центральній Україні – росіяни кинули на них все, що могли, розповідає він.
“Ми ледве встигли окопатися, як нас почали бомбити. Але ми встигли окопатися”, – каже він.
Тієї ночі російські танки атакували з обох боків. В його окоп двічі влучили, згадує він.
“Я не знаю, як я вижив. Я не знаю, як я пережив обстріл. У мене око висіло. Контузія була. Все обличчя було в крові. Осколки пробивали легені через бронежилет”, – розповів він.
За його словами, польові хірурги врятували йому життя. Але далі були місяці болісних та більш складних операцій, щоб зібрати череп і обличчя воїна.
Висококваліфікована команда
Навіть у такій країні як Україна, де розвинена медична система та є висококваліфіковані хірурги, знадобилася спеціалізована команда з США і Канади, щоб впоратися з деякими пораненнями українських солдатів і цивільних.
“Як правило, ми бачимо тут вибухові травми з багаторівневими пошкодженнями м’яких тканин, кісток і всіх навколишніх органів. Тож складніше, ніж це, не буває навіть в умовах бойових дій”, – сказав доктор Ентоні Бріссетт, директор місії.
Заснований у 1996 році канадським лікарем Пітером Адамсоном, “Face to future” працює по всьому світу, зосереджуючись на делікатній реконструктивній хірургії. Донедавна діяльність фонду охоплювала і росію. Однак, з початком повномасштабної війни зусилля фонду швидко переорієнтувалися на Україну.
Адамсон розповідає, що підбирав хірургів з урахуванням специфіки травм, з якими їм доведеться зіткнутися. Вони місяцями планували операції дистанційно разом з українськими медиками.
Складні випадки
“Нам потрібні люди з гуманітарним духом і правильним ставленням. Тут немає місця для людей, у яких все завжди ідеально і правильно”, – сказав Адамсон.
У перший день консультацій хірурги оглянули близько 35 пацієнтів.
27-річний Діма не назвав журналістам свого прізвища. Він розповів, як його колона підірвалася на міні – вибуховою хвилею йому розірвало ліву частину обличчя. На місці ока українські хірурги пришили клапоть шкіри.
“А повіки зможете зробити?”, – невпевнено запитав Діма через перекладача.
Доктор Реймонд Чо, якого колеги називають одним з найкращих очних пластичних хірургів, зробив паузу, перш ніж відповісти.
“Я можу зробити отвір, схожий на око, і вставити скляне око, але вони ніколи не будуть схожі на нормальні повіки”, – відповів він.
“Гаразд, – сказав розчаровано Діма.
“Це дуже складно. Це одні з найскладніших випадків, з якими мені доводилося мати справу в моїй кар’єрі. Особисто я просто повинен сказати собі, що все, що я можу зробити – це найкраще, що я можу зробити, і сподіваюся, що пацієнт це розуміє”, – пояснив журналістам CNN доктор Чо.
Деякі операції проносять результат одразу. Але є й такі випадки, як у випадку Бєлінського – вони потребують кількох операцій. Тому його вже втретє оперуватимуть.
“Ми спробуємо підняти око вгору, щоб зробити його більш симетричним щодо іншого ока. Ви цього хочете?” – запитав у захисника лікар Фродель.
Той знизав плечима.
“Ви повинні розуміти, що день, коли вони отримали поранення, можливо, найгірший день у їхньому житті, і вони повинні розуміти, що вони рухаються в позитивному напрямку. Ми сподіваємося, що в якийсь момент вони підуть щасливими, і тоді я їх більше не побачу”, – пояснив журналістам Фродель.
Бєлінський підвівся, зняв з плеча свою червоно-чорну військову нашивку, віддав її Фроделю та обійняв його.
Фізичне і психологічне зцілення
Для Бєлінського та інших таких, як він, операції – це набагато більше, ніж просто фізична травма від поранень.
“Зовнішність людини відображає її внутрішній дух. Ми ніколи не повинні забувати, що це частина людської сутності”, – сказав Адамсон, засновник організації “Face to future”. – Ці люди зазнали важких травм. Ми повинні допомогти їм психологічно впоратися з тим, що ми можемо змінити, а що ні”.
Наступного ранку Бєлінський увійшов до операційної. Анестезіолог наклав на обличчя Бєлінського маску – той поринув у сон. Фродель зробив перший надріз…
Перед операцією Бєлінський розповів, що часто не може заснути до самого світанку, прокручуючи в голові бої. Він хоче повернутися на фронт, але знає, що там він буде лише тягарем.
Він додав, що багато хто з його колишньої бригади загинув або був поранений. Але він не відчуває себе щасливчиком.
“Ми всі як одна родина. Знаєте, десь відчуваєш свою провину через те, що ти не загинув, як вони”, – сказав він.
ФОТО ТИЖНЯ
