Бахмут, Лиман, Покровськ, Очаків та Харків: пʼять історій собак-переселенців, яких війна привела до “Дому Сірка” (ФОТО)

Бахмут, Лиман, Покровськ, Очаків та Харків: пʼять історій собак-переселенців, яких війна привела до “Дому Сірка” (ФОТО)

У «Домі Сірка» нині живуть десятки собак, які пройшли шлях евакуації — з Бахмута, Очакова, Харківщини, Лиману та Покровська. Хтось втратив дім під час обстрілів, когось залишили господарі, які не змогли повернутися. Для кожного з них притулок став прихистком.

«Майже половина наших тварин — переселенці. Їх вивозили з-під вибухів, з прифронтових територій», — розповідає голова благодійного фонду “Дім Сірка” Наталія Когут. 

Кожна історія — це доля, у якій є і біль, і надія.

Алекс: собака, який досі чекає на свою господарку

У притулку мешкає пес Алекс — породистий мисливець, який колись жив у квартирі. Разом із господаркою він приїхав із Очакова понад два роки тому, коли війна змусила жінку залишити зруйнований дім.

«Спочатку вона просила нас перетримати собаку, поки знайде житло, де дозволять мешкати з твариною. Але, на жаль, цього так і не сталося, — розповідає Наталія Когут. — Вона кілька разів навідувалась, її син привозив спеціальний корм, бо в Алекса ниркова недостатність. А вже пів року як про нього забули і не відвідують».

Алекс немолодий і короткошерстий, тому зимівля у вольєрі для нього може стати випробуванням. 

«Він не пристосований жити надворі. Це домашня тварина, яка все життя проводила поруч із людьми. Йому потрібна тепла оселя й родина, що знову подарує турботу», — каже Когут.

Боніфацій: собака, який навчився знову довіряти

Боніфацій, або як його називають у притулку — Боня, приїхав до «Дому Сірка» з Покровська. Його евакуювали волонтери з Харківської групи порятунку тварин — господарі виїхали й залишили заявку, що пес залишається сам.

«Він агресував, у руки не давався. Його ловили двічі, і лише на третій раз змогли піймати. Боню везли до Франківська майже добу у дерев’яному ящику. Наші працівники зустріли його серед ночі», — розповідає жінка.

Перші два тижні пес не довіряв людям — не підпускав нікого близько, дозволяв лише через грати дати воду чи шматок м’яса. З часом почав звикати. Коли його перевели до чистішого, теплого вольєра з будкою, Боня став спокійнішим.

«Ми давали йому антистресові препарати, і тепер він зовсім інший — вигулюється, ходить на повідку, не проявляє агресії. Йому ще немає двох років, і він готовий до нової родини».

Граф: собака з передової

Вівчарка, на ім’я Граф, з’явився у «Домі Сірка» влітку цього року. До притулку його привезли волонтери, які допомагають військовим. Пес жив на позиціях біля Лиману — був поруч із бійцями, поки ті тримали оборону.

«Коли хлопці змушені були залишати позиції, вони попросили волонтерів забрати Графа. Ми якраз добудовували нові вольєри, і один був вільний», — пригадує Когут.

Граф — молодий вівчар, повен енергії. У притулку йому тісно, адже звик до простору і свободи.

«Він вже другу будку згриз — стільки в ньому сили. Йому потрібен великий двір, простір і господар, який би приділяв йому увагу. Це чудовий охоронець і відданий друг, просто йому не вистачає людини поруч».

Бахмут: врятована з-під обстрілів

Цю собаку у «Домі Сірка» назвали Бахмутом — на честь міста, з якого її евакуювали військові. Разом із нею у 2023 році приїхали ще двоє — брат і сестра. Усі троє були виснажені та хворі на демодекоз — ураження шкіри, від якого тварина вкривається болючими корками.

«Ми тоді оголошували збір на дорогий препарат і вітаміни, — розповідає Наталія. — Пів року їх лікували, доглядали, і зараз вони повністю здорові».

Першим нову родину знайшов брат, а дві сестрички досі чекають на своїх господарів.

«Вони дуже соціальні, ходять на повідку, довіряють людям. Прості собаки, яких врятували військові з Бахмуту, але кожна з них заслуговує на теплий дім».

Сестрички з Харкова, які не можуть одна без одної

Дві сестрички з Харкова живуть у «Домі Сірка» вже два роки. Їх евакуювали волонтери разом із братом з Харківщини. 

«Ми тоді прийняли трьох собак — двох дівчат і хлопчика. Хлопчика, Барсіка, вже прилаштували, а дівчата залишилися. Вони були налякані, кусалися, не підпускали нікого — мабуть, від стресу», — каже Когут.

Зараз сестрички слухняні, знають повідок, люблять прогулянки й довіряють людям. Обидві щеплені та стерилізовані.

«Одну ми назвали Чебурашка, а іншій поки імʼя не придумали. Вони дуже дружні, одна без одної не можуть жити. Хотілося б, щоб їх забрали разом — це чудовий варіант для квартири».

Понад 400 собак і 36 цуценят чекають на дім

У притулку нині понад чотири сотні собак. За словами Наталії Когут, вільних вольєрів уже немає, а цуценята продовжують народжуватись і підкидатися.

«У нас зараз 36 цуциків, і тільки двох вдалося прилаштувати. Це ще 36 собак, для яких потрібно 18 нових вольєрів. Один вольєр обходиться приблизно у 22 тисячі гривень», — розповідає Когут.

Попри постійний наплив тварин, кількість адопцій помітно зменшилась. Якщо до війни вдавалося прилаштувати понад півтори тисячі тварин на рік, то тепер — лише близько семисот.

«Ми одного віддаємо — приймаємо п’ятьох. Їх підкидають, привозять, лишають. Телефони не замовкають: щодня 30–40 дзвінків, більша половина з них — прохання прийняти тварин», — каже жінка.

Вона наголошує: кожен, хто знаходить безпритульну тварину, може тимчасово її перетримати, сфотографувати і допомогти знайти господаря. Притулок готовий забезпечити вакцинацію, стерилізацію та консультації, однак фізично приймати всіх знайдених собак уже не може.

«У нас немає комунального притулку, який би допомагав хоча б людям нашого міста, вже не кажучи про собак з прифронтових територій».

Тварини потребують корму, тепла і вакцинації

Попри складну ситуацію, притулок дбає про кожну тварину: усіх собак тут вакцинують, стерилізують та обробляють від паразитів. Але фінансові витрати з кожним місяцем зростають.

«Одна вакцина зараз коштує 520 гривень. У нас 400 тварин, тому лише на щорічну ревакцинацію потрібно зібрати понад 200 тисяч гривень», — каже Когут.

Стерилізація однієї собаки обходиться у близько тисячу гривень, а щомісячна обробка від кліщів та гельмінтів — ще від 320 до 400 гривень на тварину. До цього додається вартість корму: щодня притулок витрачає близько 500 літрів каші та 10 мішків сухого корму — це понад 100 кілограмів лише за один день.

Попри байдужість міської влади, допомогу тваринам надають школи, садочки та небайдужі франківці.

«22 ліцей передав нам 60 тисяч гривень, за які ми успішно закупили особливі корми для собак та цуциків, і вологі для цуценят та котів, які знаходяться на перетримці. Садочки теж збирають теплі речі, каші, матраци. Ми приймаємо все — нам потрібно буквально все».

Долучитися до допомоги може кожен:

  • принести речі чи корм за адресами Вовчинецька, 124 (Animal Clinic) або Чорновола, 79 (зоомагазин “Світ Сірків”);
  • написати у Facebook чи Instagram притулку, якщо хочете взяти собаку чи кішку;
  • допомогти з вигулом тварин у вихідні.

Читайте також: