«Баскетбол — це мій спосіб життя»: інтерв’ю з капітаном команди «Говерла» Сергієм Старцевим
Капітан баскетбольної команди «Прикарпаття-Говерла» Сергій Старцев родом із Кривого Рогу. У спорт він прийшов ще в дитинстві й відтоді не змінював свого вибору. Захоплення баскетболом поступово переросло у професійну кар’єру, а мрія — у справу життя.
«Галка» дізналась, як розпочинався професійний шлях спортсмена, про перші кроки у баскетболі, труднощі на шляху та рішення, які привели його до франківської команди.
Від перших тренувань до професійного баскетболу
Сергій Старцев почав займатися баскетболом у молодшому віці, і до 15 років вже отримав запрошення до першої професійної команди.
«Мені дуже сподобалося з першого моменту, як я почав грати. Це стало моїм способом життя», — зазначає він.
Він додає, що настільки захоплювався спортом, що інколи навіть пропускав школу заради тренувань. Водночас батьки контролювали навчання і могли обмежити заняття баскетболом, якщо виникали проблеми з оцінками.
За його словами, вже у підлітковому віці він чітко розумів, чим хоче займатися в майбутньому.
«У мене навіть не було інших думок. Це була не просто професія — це була моя мрія», — каже спортсмен.
Сергій підкреслює, що на той час потрапити до професійної команди було складно, тому це стало для нього важливою ціллю.
Шлях до «Говерли» та вибір команди
Сергій Старцев родом із Кривого Рогу, нині йому 28 років. Він пояснює, що у професійному спорті зміна команд є звичною практикою.
«Тебе бачать тренери, можуть запропонувати кращі умови або співпрацю з іншими спеціалістами», — зазначає він.
До «Говерли» баскетболіст вперше приєднався у 2018–2019 роках. Це був його перший досвід гри поза межами рідного міста.
«Ми тоді взяли срібні медалі Вищої ліги. Мені дуже сподобалася організація, колектив і саме місто», — розповідає він.
Після цього він продовжив кар’єру в інших командах, оскільки прагнув виступати на вищому рівні.
Згодом, уже під час повномасштабної війни, отримав пропозицію повернутися до «Говерли», яка виступала вже у Суперлізі.
«У мене було кілька варіантів, але я обрав «Говерлу», бо знав тут людей і мені було комфортно з ними працювати», — додає капітан команди.
Також додає, що це було більш безпечне місто, ніж Кривий Ріг.
Невдовзі після повернення до команди баскетболіст отримав пропозицію стати капітаном. Він пояснює, що тоді сформувався новий склад — поєднання молодих місцевих гравців і більш досвідчених спортсменів.
«Це було рішення тренера. Після двох тижнів тренувань він зібрав команду і сказав, що я буду капітаном», — каже Старцев.
За його словами, зазвичай молодих гравців не призначають капітанами, тому вибір на його користь став для нього відповідальністю.
Також у команді відбулися зміни у тренерському штабі. Нинішній головний тренер Віктор Бугра раніше був асистентом, тому, як зазначає капітан, процес адаптації пройшов легко.
«Ми його добре знаємо, він добре знає нас, нам комфортно працювати разом», — розповідає він.
Водночас підхід до роботи, за словами спортсмена, змінився.
«У кожного тренера своя філософія і бачення баскетболу. Він багато чого змінив у тренувальному процесі і в системі гри», — додає Старцев.
Говорячи про професійне вигорання, баскетболіст зазначає, що не відчував його у класичному розумінні.
«Коли ти займаєшся тим, що любиш, це важко назвати роботою. Ти тренуєшся, а потім ще й дивишся баскетбол, бо тобі це цікаво», — каже він.
Водночас у кар’єрі були складні періоди. Найважчим, за його словами, став минулий сезон через травму.
«Я зіграв лише кілька ігор, а потім рік відновлювався. Дивитися на все зі сторони і не мати змоги допомогти команді — це ментально дуже важко», — зазначає спортсмен.
Попри труднощі, він додає, що кожен сезон дає новий досвід, якщо правильно до цього ставитися.
Сергій Старцев зазначає, що у професійному спорті перехід між командами є звичною практикою і залежить від багатьох факторів. За його словами, рішення щодо продовження кар’єри спортсмени часто приймають, зважаючи не лише на власні вподобання.
«Це робота. Ти дивишся на тренера, умови, місто, фінансову складову. Є багато факторів, які впливають на рішення», — пояснює він.
Він додає, що після завершення кожного контракту отримує різні пропозиції і обирає ту, яка є найбільш комфортною на той момент.
Водночас «Говерла» для нього стала командою, з якою пов’язаний тривалий етап кар’єри.
«Я тут уже четвертий рік. Освоївся, з’явилося багато знайомих, моїй сім’ї тут комфортно, мені подобається місто», — зазначає капітан.
«Зараз рівень значно виріс»
Порівнюючи свій перший прихід до команди у 2018 році та нинішній етап, баскетболіст відзначає суттєві зміни як у грі, так і в організації клубу.
«Тоді це була молода команда, багато місцевих гравців без досвіду Суперліги. Зараз рівень значно виріс», — каже він.
За його словами, клуб поступово розвивається: запрошує сильніших гравців, зокрема легіонерів, а також покращує організацію матчів.
«Зараз це вже зовсім інший рівень. Якщо порівнювати з першим сезоном — різниця дуже відчутна», — додає спортсмен.
Окремо він наголошує на ролі вболівальників, які створюють атмосферу під час ігор.
«Коли повні трибуни — це зовсім інші емоції. Ти отримуєш енергію від людей і хочеш віддати її назад», — говорить Старцев.
Він згадує, що перед важливими матчами відчувалася підтримка навіть у місті.
«Люди підходили, цікавилися іграми, бажали успіху. Відчувалося, що місто живе баскетболом», — зазначає він.
Разом із тим, повномасштабна війна внесла свої корективи у спортивний процес. За словами капітана, найбільше вплинула відсутність уболівальників на початку та повітряні тривоги під час матчів.
«Грати без глядачів — це зовсім інші відчуття. А коли матч переривається через тривогу, доводиться заново налаштовуватися, це складно і фізично, і ментально», — пояснює він.
Попри це, команда продовжує виступати і адаптуватися до нових умов.
Баскетбол як справа життя
Сергій Старцев зазначає, що баскетбол для нього — це не просто робота, а важлива частина життя, якій він присвятив більшість свого часу.
«Якщо я з 7 років кожен день цим займаюся, то це дуже важливий аспект мого життя. Є сім’я — це найголовніше. А баскетбол — це справа мого життя, моя робота і хобі одночасно», — говорить він.
За його словами, вихід до фіналу Кубка України 2026 року став для команди емоційним і відповідальним моментом.
«Говерла вперше за 13 років вийшла у фінал. Це велике досягнення для клубу, і хотілося показати хороший результат», — зазначає капітан.
Він додає, що атмосфера під час матчів також впливала на настрій команди.
«Ти бачиш трибуни, читаєш повідомлення від людей — це хвилює. Але коли виходиш на майданчик, фокусуєшся тільки на грі», — каже Старцев.
Говорячи про успішний виступ команди, баскетболіст підкреслює, що результат став можливим завдяки поєднанню кількох факторів.
«Це завжди сукупність: склад гравців, атмосфера в команді, підтримка вболівальників, певною мірою навіть жеребкування», — пояснює він.
За його словами, важливу роль відіграла й підтримка глядачів під час домашніх матчів.
«Ми грали вдома, і вболівальники нам дуже допомогли пройти до фіналу», — додає він.
Плани на майбутнє та головна мрія
На завершення Сергій Старцев зазначає, що його головна мрія сьогодні — спільна для більшості українців.
«Я думаю, у всіх одна мрія — щоб війна закінчилась якомога швидше», — каже він.
Після цього, за словами спортсмена, він хоче й надалі розвиватися у своїй професії та більше часу приділяти родині.
«Хочеться займатися своєю справою, отримувати позитивні емоції і проводити більше часу з сім’єю», — підсумовує капітан «Говерли».
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
