Віктор Кімакович – директор департаменту освіти, науки та молодіжної політики ОДА. В інтерв’ю для “Галки” директор розповів, як на Прикарпатті впроваджується “Нова українська школа”, як тепер оцінюють “першачків”, причини затримки зарплати вчителям та як триває оптимізація освітньої мережі в області.
Читайте також: За два місяці до початку навчального року дві третини закладів освіти на Франківщині - без укриттів
– Про “Нову українську школу” говорили вже кілька років, а глибокої реформи шкільної освіти взагалі чекали від часів здобуття незалежності. Нагадайте, які основі зміни у навчанні ввели з першого вересня?
– Хотілося б наголосити, що ця реформа не є косметичною або просто реформа заради диплома. Це реформа, в якій міняються змісти, програми, підходи і та річ про яку ми говоримо. Зміна “знаннєвої” школи, це так званий виклик сьогодення. Пішли багато країн цим шляхом 8-12 років тому, коли почали говорити про компетенцію, про високий рівень навчання, і ми насправді як держава – тільки доганяємо європейські країни. Наше завдання показати, якою насправді має бути освіта. Аби учень, закінчивши школу, був конкуретноздатним у цьому світі. Раніше ми всі говорили, що школа – це була подача знань. А тепер говоримо, що будь-які знання можна отримати не лише завдяки книжкам, а й тепер у інтернеті. Наразі, скільки інформації з’являється за одну добу, що людина не здатна була прочитати роками, а тепер вона все це може подивитися в інтернет-джерелах. В цьому об’ємі інформації, учень має вміти вчитися. Ці знання компетенції потрібно вміти також застосовувати на практиці і знати основний підхід.
– Якщо ми говоримо старт впровадження нової української школи, то які зміни відчули на собі «першачки», ті, хто повернувся до навчання, та їхні батьки?
– Перше, що було запроваджено у проекті «Нової української школи», то це був підхід. Адже, ми розуміємо, що 6-річна дитина, яка йде до школи, то вона хоче гратися. Дитина не сприймає світ , поділений на предмети, які поділені у навчанні, а сприймає його цілісно. Відповідно, потрібно зробити так, щоб у наших першачків був інтерес до навчання. Тобто, наше завдання, щоб дитина не боялася школи і щоб вона граючись – навчалася. Всі говорять, що дитина обов’язково повинна вміти додавати, але якщо вона хоче гратися, то все одно вона вмітиме додавати, незважаючи ні на що. Вчителі, зустрічаючи цих першокласників, вміють зацікавити дітей так, щоб вони хотіли вчитися. Завдання тепер вчителя не оцінити, а й знайти якусь особливість в дитині, і вміти її розвивати. Батькам тепер буде легше, адже домашнього завдання першачкам не задаватимуть. Також у дітей буде інше середовище, більше екскурсій та гуртків.
– Як тепер оцінюють «першачків» – чи легко у цьому зорієнтуватися батькам?
– Батьки повинні дивитися не на оцінки, а на здібності дітей. Вони повинні бачити, що дитина хоче йти до школи, що вона виконує якусь роботу і розвивається. І вчитель також має доносити до батьків ці хороші результати дітей до батьків, і залучати їх до шкільного життя.
– На вашу думку, чи вдалося підготувати до стандартів НУШ вчителів? Як вони власне відредагували на цю реформу?
– Насправді, навчання проходило два етапи: очна та заочна форма. Заочна форма – це вчитель отримав в інтернеті свій власний “хмарний” кабінет та мав завдання, яке проходив, а очна – педагоги самі готувалися. Таких вчителів було близько трьох тисяч, які є не тільки педагогами, а й заступники директорів та іноземники. Ті, хто хотів йти до цього, то йшов. Я завжди говорю, що вчительська професія – це творча професія. Шукати нові підходи це складно, але неймовірно цікаво. З приходом цього навчання багато педагогів змінили свою думку щодо цих підходів. Міністер говорить, що якщо дати нові підручники та меблі, то школа не стане новою. Все залежить від вчителів та їхньої праці. Якщо вчитель переймається, то все змінюється.
– Реформа торкнулася не лише принципів і стандартів освіти, а й мала певне фінансове навантаження – скільки було виділено коштів для “Нової школи” на Прикарпатті?
– Згідно із законом “Про освіту” забезпечення залежить від засновників, тобто від районних, громад та міст. Міністерство освіти розуміє, що потрібно змінити середовище. Звичайно, не всі мають кошти, особливо у місцевих бюджетах. Тому була надана державна допомога – 56,5 мільйонів гривень на 2018 рік надійшло на зміну середовища. Це є зміна меблів, закупівля комп’ютерів, проекторів, сканерів. У кожній школі кошти вираховуються по-різному. Але для районів ще додатково виділили 40 мільйонів гривень. У сумі 56,5 мільйонів гривень виділила держава, а 40 із районних для забезпечення освіти. Також Міністерство освіти має угоду з компанією «Lego», і також по районних школах будуть доставлені навчальні кубики «Lego» і «Lego box» у кожен клас.
– Чи всі вчасно освоїли ці гроші?
– Не всі вчасно освоїли ці гроші, бо в більшості випадків це пов’язано з недопрацюванням. Суми коштів великі, потрібно оголосити тендери. Тут ми стикнулися з такою ситуацією, що більшість постачальників ведуть війни та оскаржують тендера, тому вони не готові одразу освоїти такі кошти. Це об’єктивні речі, але думаю, що до листопада ми все владнаємо.
– Кажуть, є райони, де ще й виникла проблеми постачання книг, меблів. Чому? Наведіть приклади, будь ласка.
– Щодо меблів, то не встигається фізично все вирішити, адже кожного дня приїздять дві великі машини, які на даний час заїхали до 80% шкіл в області. А з книгами – ті ж самі тендерні процедури, але водночас ситуація міняється щодня. Наразі, всі підручники в електроному форматі та вчитель може його стягнути з ресурсу. Це не наша вина, що немає у 10% шкіл підручників, адже все вирішує Міністерство освіти.
– Важлива для області тема – заборгованість із зарплати перед вчителями. Поясніть, що стало причиною затримки? Яка сума і шляхи вирішення проблеми?
– Насправді заборгованість є двох типів: з освітньої субвенції та місцевих бюджетів. Тобто, освітня субвенція – забов’язання уряду, який надає кошти на виконання програм в кожному районі. Коштів немає лишень у чотирьох районах. Причина затримки – є мережа шкіл, величезна кількість малокомплектних шкіл, адже потрібно, щоб для класу були 5 дітей. Якщо у класі є 2-4 дітей, то таке навчання індивідуальне, яке оплачується освітньою субвенцією. Наприклад, Рогатинський район має 400 дітей, які знаходяться на індивідуальному навчанні, не пов’язаному з хворобами. Відповідно, такі речі руйнують мережу і вони призводять до заборгованості. Адже утримати приміщення школи де є 1000 дітей, а де 20 – витрати одинакові. Тому, недосконалість мережі призводить до виникнення заборгованості. За мережу відповідає районна рада, відповідно депутати, які все вирішують. Ми робимо перерозподіл коштів із бюджету для виплат зарплат.
– Роками йдеться про оптимізацію шкільної мережі на Прикарпатті. Що тут зроблено останнім часом? Які плани?
– Оптимізувати мережу може тільки районна рада, де все вирішують депутати, яка має бути школа. Чи вона має бути початковою, чи гімназією, чи ліцеєм. Тільки вони визначають, а ми тільки з ними співпрацюємо.
– Оптимізація шкільної мережі означає звільнення вчителів? Скільки можуть залишитися без роботи?
– Насправді це є питання індивідуальне в кожному випадку, адже оптимізація мережі передбачає і звільнення 15% вчителів пенсійного віку. У нас ще розвивається інтенсивно-ексклюзивна освіта, яка має вакансії. Тому в кожному випадку потрібна оптимізація школи.
– Назвіть, будь ласка, 5 найменших за кількістю учнів шкіл?
– Це є школи у Рогатинському і Галицькому районі: Явчинська ЗОШ – 3 учнів, Беньківська школа – 5 учнів, Височанська ЗОШ – 25 учнів та Медихівська ЗОШ – 26 учнів. Але ми нормально ставимося до маленьких шкіл, адже дитина має вчитися, там де проживає.
– А чи є в області школи, яким навпаки, потрібно розширюватися, через велику кількість учнів?
– Авжеж, є Рожнятівський та Надвірнянський райони, у яких перезавантаження. А у Франківську така ситуація, що жителів у місті багато, але й учнів немало. Наприклад, 23 школа «тріщить» від учнів, але немає правильного проекту, де потрібно розширюватися.
– Чи процес децентралізації, появи ОТГ впливає на організацію освітнього процесу?
– Ми хотіли б, коли завершиться децентралізація, то щоб у нас було так, як є це за кордоном. Щоб директор і вчитель могли вчити.
– Залучення грошей батьків на ремонти у школах – чи можна говорити, що це колись припиниться?
-Фіранками та фарбами має турбуватися засновник, а не батьки. Адже у них є шалені кошти на цю допомогу. Чого батьки мають здавати гроші? На це є влада, яка має допомогти.
– Яка ситуація по області із шкільними автобусами?
– Більше 25-ти автобусів забрали в АТО. Із цього названого числа повернулося тільки 20. Також потрібні автобуси в опорні школи, тобто ми створюємо філії, де діти повинні їздити до школи. Кожного року ми надаємо автобус в опорні школи.
– Наскільки розвиненою, якісною та популярною серед учнів є система профтехосвіти? Чи відстежуєте динаміку учнів ПТУ за останні роки?
– Минулого року в одному з училищ учень здав ЗНО на 200 балів, тобто профтехосвітні заклади – це щось інше аніж школи, але деякі із них кращі за школи. Ми розуміємо, що якісний продукт має створити якісний виробник на сучасному обладнанні. Для училища швей виділяють кошти з державного бюджету, де виходить сучасне якісне швейне виробництво. Тому занепаду немає.
– Наближається День вчителя. Як би ви порадили батькам привітати вчителів із їхнім професійним святом?
-Я вважаю, що кожен був учнем з батьків, тому кожен вітав свого вчителя так, як хотів. Вчитель – це людина , яка подобається учневі. Ви знаєте, що подарунки у нас заборонені. Тому нехай вітають щиро і приємно.
ФОТО ТИЖНЯ
