“Батько завжди нас у всьому підтримував”: історія полеглого прикарпатського захисника Володимира Кулькова (ФОТО)

Історія прикарпатського захисника Володимира Кулькова, який був люблячим чоловіком та батьком. Після поранення на фронті воїн помер 9 вересня 2023 року – наступного дня після свого 39-річчя.

Про це пише “Галка” з посиланням на Тисменицьку міську раду.

Володимир Кульков народився 8 вересня 1984 року в селі Вільшаниця. Дитинство провів на Кіровоградщині, де закінчив дев’ять класів і з юних років почав працювати.

У 2000 році разом із бабусею повернувся на Прикарпаття, до села Клубівці. Там і зустрів свою майбутню дружину Галину, з якою одружився у 2006 році. Згодом вони стали батьками сина Богдана та доньки Ірини.

“У сині він вбачав своє продовження, навчив його всього, що вмів і знав: працювати по господарству, рибалити (біля городу Володимир свого часу викопав ставок та запустив туди рибу), їздити на велосипеді, скутері, мотоциклі. Іру ж вважав принцесою, проте також дбав, аби донька була вмілою господинею. Словом діти були сенсом нашого життя”, – розповідає дружина Володимира – Галина.

За словами сина Богдана, його батько завжди з великою добротою і терпеливістю пояснював кожну справу, за яку брався чи якої вчив, завжди і в усьому підтримував. Він з вдячністю та болем згадує, як разом з татом збирали гриби та точили березовий сік, заготовляли дрова.

Володимир дбав і про домашнє господарство, любив тварин. Ця любов передалася доньці Ірині, яка зараз має «військового кота». Двох чотирилапих привіз із фронту родич. Одного взяла донька Героя, яка каже, що зараз кіт є живою згадкою про батька. У мирний час сім’я разом ходила в ліс по гриби та ягоди, їздили відпочивати на Світязь.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, у березні 2022 року Володимира викликали до військкомату, однак через проблеми із зором він тимчасово залишився вдома. 23 грудня його мобілізували. Служив навідником у 42-ій окремій механізованій бригаді, проходив навчання у Надвірній, Рівному, на Волині та в Румунії. Воював Володимир 8 місяців, із них три – на передовій. Захищав Україну на Лиманському напрямку.

У червні 2023 року Володимир отримав поранення та контузію, лікувався у госпіталях Полтавщини та Харкова.

“Я їздила до Володі у госпіталь. Він тоді казав, що йому дуже важлива моя підтримка. «Мені нічого не потрібно, лише аби ти міцно мене обійняла»”, – чула від чоловіка Галина.

9 вересня 2023 року, наступного дня після свого 39-річчя, Володимира помер. Героя поховали у рідних Клубівцях. Посмертно нагороджений медаллю «Лицар бойового чину» від Івано-Франківської обласної ради. На фасаді Клубовецької філії Тисменицького ліцею встановлено меморіальну дошку на його честь.