28 грудня у франківському драмтеатрі режисер, композиторка, хореограф та головні актори розповіли про творчі рішення та рефлексії, які в них виникли при роботі над іронічною драмою “Дон Кіхот”.
Читайте також: Змінився до невпізнаваності: перевтілення Романа Луцького для ролі у «Я, “Побєда” і Берлін» (ВІДЕО)
Про це пише “Галка” з пресконференції у драмтеатрі.
Режисер постановки Міхай Церне — знаний режисер театру і кіно. Він родом з Молдови та наразі працює в Парижі.
На його думку, “Дон Кіхот” дуже актуальний для України, адже це історія боротьби між фантазією і реальністю:
“Це те, що відбувається зараз Україні. Тому, що реальність не така, яку ми хочемо мати. Наприклад, я вранці прокидаюся і чую за вікном сирену. Я заплющую очі й уявляю, що це міг би бути дитячий сміх. Приходжу в театр і бачу людей, які працюють, облаштовують все, ставлять світло. І я вважаю, що спектакль – це і є світло”, – міркує Церне.
Генеральний директор, художній керівник франківського драмтеатру Ростислав Держипільський розповів, що родзинкою цієї постановки є її команда. На прем’єрі 29 грудня буде грати один акторський склад з Андрієм Мельником у ролі Дон Кіхота. А 7 січня головного героя зіграє Роман Луцький.
“Це для мене дуже прикольна штука, тому що в цій роботі залучені три покоління моїх студентів. Роман Луцький — один з виконавців Дон Кіхота — це мій перший набір. Андрій Мельник — це мій другий набір через десять років. Я зараз взяв ще третій набір і розумію, що через десять років вони теж будуть на великій сцені. Це для мене теж свого роду підсумок”, — каже Держипільський.
Постановник Міхай Церне рекомендує франківцям сходити на обидві вистави. Хоч вони називаються однакова, за його словами, це будуть два окремі твори з абсолютно іншою енергетикою.
“Якщо Андрій — втілює шаленість поезії, то Роман — це поезія шаленості”.
Роман Луцький поділився власним баченням головної ідеї драми “Дон Кіхот” на тлі українських реалій:
“Шалений героїзм приходить, коли закінчується підкріплення, нормальна організована сила. Тому в Україні немає місця шаленому героїзму, бо це тягне за собою багато жертв. Нам потрібен математично спланований героїзм, щоб мати якнайменше жертв. У цієї п’єси такий меседж, що ми не маємо права на шаленство, все треба підраховувати й перераховувати”.
Натомість Андрій Мельник вважає, що Дон Кіхот – є уособленням постійного пошуку любові та благородності не зовні, а всередині себе:
“Там є такий текст у “Дон Кіхоті”, що байдужість уб’є світ. І це правдиві слова. Я думаю, що наших воїнів зараз вбиває не лише ворог, але й наша байдужість. Тому нам треба позбуватися цієї байдужості, знаходити в собі любов і хоча б краплинки благородності. Треба прагнути до того, до чого прагнув Дон Кіхот, нехай це й утопічно, але байдужість уб’є світ!”, – ділиться роздумами Мельник.
Міхай Церне наголосив також на значенні музичного супроводу у цій постановці. За його словами, Надія Левченко створювала композиції з таким великим ентузіазмом, що у нього складалося враження, що дух Дон Кіхота живе в ній самій.
“Я раз навіть запитав її: “А ти не іспанка?”. Бо те, що Надія творить у музиці для мене якраз і є істинний сенс спектаклю. Вона бачить цей сенс між нотами”, – запевняє режисер.
Сама ж Надія Левченко зізнається, що під час роботи над музичним тлом у “Дон Кіхоті” усвідомила, що іноді музика може навіть заважати доносити історію.
“Це вже третій мій досвід музичного оформлення. І тут я зіштовхнулася з висновком, що очевидні речі не потребують зайвих прикрас і обрамлень. Цей текст настільки чіткий, очевидний і глибокий, що окрім висвітлення крізь слово актора — вони більше нічого не потребують. Але музика буде і дуже різна. Це буде еклектика, суміш різних стилів. Ви почуєте й електроніку і вже відомі вам мелодії та мої особисті наспіви на тему Дон Кіхота”, — каже Левченко .
Хореограф-постановник Дмитро Лека додав, що йому було надзвичайно цікаво працювати з даною командою, оскільки він тут отримав багато творчої свободи та натхнення.
“Мені було дуже комфортно працювати з Надею. Я міг багато чого говрити від себе, змінювати. Я дякую Наді за її креативні музичні рішення, бо музика дуже глибока. Колядка просто фантастична! Це круто, коли ти надихаєшся під час роботи. Я вдячний всій команді за натхнення”, — каже Лека.
Фото: Франківський драмтеатр
ФОТО ТИЖНЯ
