“Я почала писати ці історії, коли народився синочок. Тоді думала, що часу для творчості у мене не буде, але виявилося – якраз навпаки. У соціальних мережах було дуже актуально публікувати “мур-мур-гламурні” фотографії сніданків, відпочинків, а ми сиділи у своєму селі на гойдалці. І я подумала: “А чому б не описувати життя навколо мене – оці всі смачні діалоги, колоритні персонажі, яскраві події”, — розповідає Зоряна Дзера.
Саме так народилася перша історія з тих, які пізніше жінка об’єднала під тегом #моєселоілюди. Згодом Зоряна написала ще три: “Свєт не робим сего року”, “Як на Галичині чекають отця кропити хату”, “Діалекти — се для мови спецефекти”. Оповідки об’єднує не лише тема села. Написані вони галицькою говіркою.
“На моє здивування, читачам ці історії почали імпонувати. Вони почали відгукуватися. Ось уже третій рік, як я пишу гуморески, — каже Зоряна Дзера. — Я вирішила не фальшувати перед читачем чи глядачем — говорити тією мовою, якою розмовляю в реальному житті. І це якраз, напевно, і зацікавило читача”.
За її словами, гумореска про діалекти виявилася найпопулярнішою. Майже за тиждень вона має близько 600 тисяч переглядів, а загалом усі чотири оповідки — більше мільйона.
Жінка розповідає, що на її творчість відгукуються не лише жителі Центральної і Східної України, а й з діаспори.
ФОТО ТИЖНЯ
