Богдан Бенюк: На виборах не все вирішують гроші

Автор: Вадим Войтик

28 Кві, 2014 13:50

Поділитись публікацією
Богдан Бенюк: На виборах не все вирішують гроші

Богдан Бенюк — легендарна постать у культурному просторі України. Його можна назвати «Людиною-оркестром», адже він примудрюється працювати на п’яти посадах одночасно. Богдан Бенюк — народний депутат України (фракція ВО «Свобода»), співзасновник театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв», актор Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, а також викладач у двох столичних університетах. Він встигає всюди і при цьому отримує задоволення від улюбленої справи. У розмові з кореспондентом «Галичини» Богдан Бенюк розповів про перспективи розвитку української культури, проаналізував політичну ситуацію, а також прокоментував події, які відбувались навколо Національної телерадіокомпанії України.

Читайте також: Новорічна казка для дорослих: у Франківську презентували фільм, знятий в прикарпатських горах (ФОТО)

— Останніми місяцями проводять своєрідну інвентаризацію того спадку, який залишився після режиму Януковича. Як ви оцінюєте стан української культури?

— Культура не може стояти осторонь того, що відбувається в країні. Духовне проривається незалежно від того, є гроші чи немає. Є такі галузі в культурі, як народна творчість, які виживають в таких непростих умовах завдяки продукуванню ідей, які йдуть від коріння нашого народу. Складніше великим культурним закладам — тому що коли митець працює індивідуально йому легше організувати цей процес. До цього часу культуру фінансували за залишковим принципом. Я думаю, що наш земляк Євген Нищук (новий міністр культури. — Ред.) є надзвичайно толерантною і доброю людиною і зможе зробити ті речі, які раніше не вдавалося зробити. Євген у непростий час став керівником, але він — людина, яка «вариться» у цьому мистецькому котлі, і за умови піднесення духу культура також дістане імпульс для розвитку.

— Уряд оголосив політику «затягування пасків». Очевидно, що фінансування культури зменшиться. Як працівникам культури пережити скрутні часи?

— Сподіваюсь, що всі будуть намагатися економічно підтримати країну, яка нині перебуває у розваленому стані. Зокрема, в театрі імені Франка, де я працюю, розуміють, що буде зменшено надбавки, але все одно має бути якась розумна межа. Не треба забувати, що у нас великі багатства заховані за кордоном. Є багаті люди, які повинні поділитись грошима, сплачуючи податки на багатство.

— Чимало представників культури в Росії підтримали військову анексію Криму. Чи повинна українська влада оголосити цих людей персонами нон ррата або заборонити їхні гастролі?

— Це не справа влади. Український глядач має сам для себе зробити вибір. Ніхто би не приїздив сюди, якщо б на них не було попиту. Якщо на їхні заходи приходять наші люди, значить, вони не дійшли до такого рівня духовного розвитку і громадянської позиції, щоб зробити демарш тим діячам, які підтримали окупацію України.

— Де-факто Україна перебуває в стані військового конфлікту з Росією. Але культурна окупація України триває десятиліттями. Що повинна зробити держава, щоб повернути на ринок національний культурний продукт?

— Треба навчитись його виготовляти, витрачати на це кошти, мати відповідних спеціалістів. До цього часу ми мали такий споживацький шлях, використовували лише те, що нам давали, купували це за невеликі кошти і заповнювали свій ефір. За цих умов ми потрапляли під великий ідеологічний вплив. ВО «Свобода» постійно порушувало ці питання, але до цього не прислуховувались до цих останніх подій, які сталися вже після Майдану, після того, як ми втратили на якийсь час Крим. Ми зрозуміли, що потрібно вкладати кошти в Збройні сили, бо якщо це не робити, то будемо годувати чужу армію. Так само якщо ми будемо театральний, телевізійний, кінопростір віддавати на догоду закордонним виробникам, то буде відбуватись захоплення духу людського, який нам треба оберігати. Якщо ми мріємо побудувати незалежну державу і хочемо, щоб тут жили люди, які будуть її любити, то треба ідеологічно правильно виховувати цих громадян. Це можна зробити лише засобами культури.

— На провідних каналах України започаткували акцію «Єдина країна — Єдіная страна». Чи не буде це ще одним кроком до русифікації країни та зміцнення позицій російської мови?

— Я продовжу цю фразу: Єдина країна — Єдіная страна — Єдіная Рассія. Абсолютно воно так є. Це своєрідна така оманлива штука, де ми думаємо, що питання мови роз’єднує країну. Та це неправда. Не питання мови розділяє. Якщо ми з росіянами є різні за світосприйняттям, то так воно і є. Агресія Росії розкрила багатьом очі на те, що свою ідентичність треба захищати і за неї треба боротися. Коли я бачу на екрані цей напис, то розумію, що від лукавого все це. Українцям треба боротися за існування своїх мови, армії, культури, при цьому дати можливість нормально жити тим культурним меншинам, які живуть на території нашої країни. Актуальним залишається гасло «Свободи» про необхідність захисту українців в Україні.

— Трансляцію російських каналів наразі призупинено. Після нормалізації відносин їхню роботу знову можуть відновити. Чи доцільно це робити з огляду на те, що російська пропаганда триває не лише в кризові періоди, а й у мирний час?

— Думаю, що нове керівництво Держтелерадіо фільтруватиме канали, які транслюють кабельні мережі. Якщо через телеканали відбувається агресія проти нашої країни, то це справа Служби безпеки України, яка повинна першою сигналізувати про небезпеку. Тому нічого страшного немає в тому, що російські канали позакривали. Держава повинна захищати свою територію. Хто хоче дивитися російські канали, може це робити через супутник.

— Не можу не згадати про конфлікт, який стався в центральному офісі НТКУ. Олігархічні ЗМІ роздмухали справжній скандал навколо тих подій. Поясніть свою позицію.

— Це трапилося 18 березня, коли відбулося «приєднання Криму» до Росії. Там були урочистості, концерт на Красній площі, і це показав Перший національний канал. Той канал, який існує на кошти українських платників податків. Цей канал в останні роки просто нівечив духовність нашого народу. Ту неправду, яка лилася в ефірі цього каналу, ми ще довго будемо розхльобувати. «Темники», переговори з Януковичем, який збирав керівників медіа, котрі визначали, під яким кутом мали показуватися події. В тій когорті людей був «славнозвісний» товариш Пантєлєймонов. Тому коли ми побачили, що сталася ця подія, на Майдані почали збиратися люди, які планували захопити Перший національний. Це могло перерости в справжній бунт. На щастя, там були наші депутати, які вмовили людей цього не робити. Ми прийшли на канал, щоб переконати Пантєлєймонова написати заяву на звільнення. Для мене Пантєлєймонов — із розряду зрадників батьківщини. Якби це був мирний час, то, можливо, наш похід можна було б кваліфікувати поза полем дії закону. Але в той момент, коли йде війна з Росією, будь-які засоби для захисту цієї території, своєї гідності допустимі. Білими рукавичками в час військового конфлікту нічого не зробиш. Я як громадянин України впевнений, що зробив правильно.

— Ви відомі завдяки ролям у кіно. Які заходи необхідні для відродження українського кінематографу?

— Крім фінансів, потрібні ще цікаві ідеї. Потрібна велика кількість творчих людей, які любили б писати добрі сценарії. Кількість породжує якість. У нас, на жаль, все відбувалося навпаки. Збирали кошти на один фільм і всі чекали, що це має бути якась «бомба», яка розірве цілий світ. Як не дивно, але при уряді Януковича кіно дістало певний поштовх до розвитку, бо фінансування фільмів було потужнішим порівняно з періодом правління Віктора Ющенка. Потрібно створити відповідні закони, бо держава нині не буде мати фінансових можливостей для кіно. Варто залучати спонсорів або благодійників, які готові вкладати кошти в кіно.

— Яка ваша улюблена роль у театрі та в кіно?

— Я не можу вам дати відповідь на це запитання. Кожному артисту здається, що попереду у нього величезна кількість ролей, які він ще зіграє, і все найкраще — попереду. У мене — троє дітей, і якщо мене запитають, яка дитина найкраща, то на це буде якась небатьківська відповідь. Ті ролі, які я граю, для мене всі рівні і всі значимі, тому що частинку свого серця я вклав у ту чи іншу роботу. інша річ, яке життя мав той чи інший фільм або вистава, як вони розкручувались — це вже запитання не до мене. Свою роботу актор має робити чесно. Якщо він її робить чесно, то його ім’я складається із тих робіт, про які ви сказали.

— Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок заявив про свою участь у президентських виборах. Чи плануєте ви брати участь у виборчій кампанії?

— Я буду куратором своєї рідної Івано-Франківської області і з командою місцевих молодих хлопців буду старатися, щоб Івано-Франківськ дав якнайбільше голосів за кандидата в президенти Олега Тягнибока. Він заслуговує на те, щоб бути лідером у нашій державі: своєю позицією, неймовірними людськими якостями, своєю силою та впевненістю. Переконаний, що він буде в майбутньому порядним президентом.

— В Івано-Франківську відбудуться проміжні вибори в окрузі № 83. Кого будете підтримувати?

— Після Олександра Сича в цей округ має піти той, хто підтримує партійні зв’язки зі «Свободою». Думаю, що наш керівник партійної організації «Свободи» в Івано-Франківській області, депутат облради Василь Попович спроможний перемогти у таких непростих змаганнях. Він має на окрузі складних супротивників, зокрема того, який належить до клану Коломойського і має тут великі ресурси. Ми розуміємо, що за гроші багато що можна купити. Попередні вибори до Верховної Ради показали, що не все вирішують гроші. Я переконаний, що він переможе і нинішнього мера, і того, хто має великі ресурси від пана Коломойського.

Юрій Кривень, Галичина, 17 квітня 2014 р.