Черговий ефір програми Громадського радіо «Українські герої» Лариси Мудрак присвячений пораненому герою з Прикарпаття Мокляку Тарасу. У зв’язку із важким станом хлопця, розмову вели з його мамою – Вірою Василівною.
Далі “Галка” подає текст радіопрограми Громадського радіо.
Юного інтелектуала з Івано-Франківська, випускника двох вузів, Тараса Мокляка призвали на військову службу навесні минулого року. Він закінчив Івано-Франківський коледж технологій та бізнесу та університет права імені Данила Галицького . Працював в приватній структурі. Він пройшов майже рік бойових дій й очікував ротації. Важке поранення отримав в грудні минулого року. В київському військовому шпиталі він вже тиждень. Його стан такий важкий, що ми говорили з його мамою, Вірою Василівною.
«Він спочатку служив у 5 батальйоні «Прикарпаття», наш територіальний. Був два місяці в АТО, в Донецькій області під Тельманово. Після того в нього була відпустка, їхній батальйон розформували і він перевівся в 128 гірну мотопіхотну бригаду, 15 окремий батальйон. З 10 вони листопада в зоні АТО другий раз. Поранений 11 грудня, це є село Рідкодуб за Дебальцево, то навіть трошки далі Дебальцево на блокпості.
Він зателефонував сам , що його поранено і сказав, що нічого страшного немає, і що поранення легеньке. На другий день зранку о сьомій годині був телефонний дзвінок від нього, і сказав, що його прооперували в Артемівську. Після того лікар взяв трубочку і я попросила діагноз. Лікар прочитав той діагноз та я зрозуміла, що то дуже важке поранення.
Поранення в нього органів черевної порожнини, там пошкоджені були сечовий, кішківник, ягодиці і в нього, бо куля з виходом через ягодиці, перелом тазу і потрощена була розбита головка правої стегнової кістки».
Мама Тараса Віра Василівна говорить ледь стримуючи сльози. Вона сама така ж юна та тендітна, як і її син. Очима повними надії дивиться на кожного, хто до неї підходить. Зараз вона взяла так звану профспілкову відпустку та вже два місяці знаходиться поруч з сином по всім шпиталям. Віра Мокляк працює в Івано-Франківську в міській поліклініці медичним реєстратором. Від сина не відходить, бо знає, що її енергія підніме сина на ноги.
« Власне він не може рухатись, він лежить . Зробили нам минулої середи операцію на ногу, забрали повністю цю головку, бо вона була потрощена. На даний момент в нього ще сечовий не загоївся, в нього катетер вставлений. І ягодиці, там йде повністю некроз тканин.
Прогнозів лікарі доки не дають. Казали, що це можливо суто, поки зараз заживе ножка, вона зараз на витяжці, три місяці саме менше. У подальшому – це буде штучний протез , ну і ягодиці і сечовий. Лікарі б’ють на те, що молодий організм і заживає швидко. Більше місяця мені лікарі не давали ніякої надії, на те, що він буде жити».
В ефірі програма Громадського радіо про поранених та для порпанених українських героїв. Перед мікрофоном автор та ведуча Лариса Мудрак. Сьогодні ми розповідаємо про 23-річного Мокляка Тараса . Його мама Віра Мокляк вже другий місяць бореться за його лікування. Сина мобілізували в квітні 2014 року. Важке поранення він отримав в грудні минулого року. В січні 2015 року поранений солдат та його родина не може добитися ніяких підтверджуючих документів про поранення в зоні АТО.
«Ми не отримаємо ніякої довідки, ми не можемо добитися ніяких документів . Одне єдине, що ми маємо, довідку, що він підлягає під учасника бойових дій, але це є з 5 батальйону, з першого разу. А оце поранення, що він отримав – нічого, і не маєм навіть те, що він служить в цій 128 бригаді».
Тараса Мокляка та його рідних чекає довгий шлях боротьби за одужання. Їм треба допомога.
Відкритий рахунок на маму Віру Мокляк в банку Хрещатик , номер карточки 4167 7003 0255 6002. Контактний телефон Віри Мокляк 097-64-14-619
Біль поранених українських героїв — близький родинний біль кожного з українця.
ФОТО ТИЖНЯ
