У цій статті «Галка» познайомить вас з франківською спільнотою «Будем бігали», де біг поєднується зі спілкуванням і підтримкою. Дізнайтеся, як почати бігати, де саме найкраще це робити, і як спортивне хобі перетворити на благодійну ініціативу.
Початок
Засновник спільноти – Микола Демків. За професією він лікар-психіатр, психолог і консультант з когнітивно-поведінкової терапії.
Попри професійний шлях, спорт завжди займав у його житті важливе місце.
Одного разу він долучився до бігової спільноти “Gutsul Running Club”- однієї з найбільших у Івано-Франківську.
«Це не зовсім звичайні аматори. Я б назвав їх професійними аматорами. Вони дуже відповідально ставляться до тренувань», – пояснює Микола.
Проте, попри регулярні пробіжки, чогось усе ж бракувало. А саме – соціальної взаємодії. Він звернув увагу на львівську бігову спільноту «Чумаки».
«Я побачив, як у них усе працює, і подумав, а чому б не зробити щось схоже у Франківську?»
Усе почалося з бажання знайти людей для спільних пробіжок, але згодом стало чимось значно більшим.
«Ця спільнота не стільки про біг, скільки про взаємодію між людьми», – наголошує Микола.
Тож біг тут – радше фон, можливість для спілкування. Темп невисокий, дистанції незначні, зате є головне – живий діалог.
Микола наголошує, що біг у їхньому клубі – це не про максимальні швидкості чи виснажливі тренування. Головне – спільнота та задоволення від процесу.
«Ми не біжимо «на всі гроші». Ми біжимо в досить таки помірному темпі».
Атмосфера пробіжок сприяє не лише фізичному здоров’ю, а й легкому, невимушеному спілкуванню.
«Після пробіжки ти набагато відкритіший. Тобі легше балакати, бо в кров викидається ендорфін. І ти ловиш кайф».
Більше того, не обов’язково навіть бігати. Є люди, які приходять на фініш – просто заради спілкування.
До спільноти долучилися люди з різних сфер, різного віку, з різними життєвими історіями. Вони працюють в абсолютно непов’язаних професіях, мають різні погляди, але біг став тим магнітом, який їх об’єднав.
«Ми розмовляємо, ділимося історіями, знайомимося. Це дуже різношерстні люди, але між нами є точка дотику», – резюмує Микола.
Спочатку зустрічі відбувалися раз на тиждень, зазвичай у суботу. Учасники збиралися в центрі, залишали в кафе там речі й бігли в сторону міського озера, робили коло й поверталися назад. Потім продовжували спілкуватися.
«Це було раз на тиждень, а зараз – двічі. У середу о 19:00 та суботу. Але в суботу графік трохи коливається».
Типова пробіжка триває приблизно годину – за цей час учасники долають сім-вісім кілометрів. А після проводять час за чашкою чаю, або кави у колі однодумців.
«По факту, це така невеличка, але терапевтична група», – ділиться Микола.
Як проходять пробіжки
Микола розповідає, що їхні пробіжки – це ритуал для тих, хто цінує рух і спілкування.
«Ми збираємося трохи швидше, щоб люди встигли залишити речі й переодягтися. Якщо мова про суботу – то це зазвичай 8:50».
Розминка проходить 10 хвилин поруч із «Фудотекою», трохи ліворуч від основного входу. Її проводить або сам Микола, або хтось із його одноклубників.
Після цього група рушає в напрямку озера, робить коло й повертається назад.
Щоб уникнути одноманітності, вони періодично влаштовують тематичні пробіжки. Однією з таких активностей став Strava Art – соцмережа, де можна завантажувати свої результати тренувань в тому числі й “малювати по карті” бігаючи.
«Strava – це як Інстаграм суто для велоспорту, бігу, чи плавання, де люди закидують свої фізичні заняття і пишуть якісь коментарі або залишають фотографії. Воно не таке токсичне, як Інстаграм, або ж Фейсбук», – розповідає Микола.
Таке урізноманітнення дозволяє тримати спільноту в тонусі.
«Цим самим ми трохи розбавляємо рутину, бо у Франківську не так вже й багато місць для бігу. А так – це завжди щось нове».
Гастротрадиції та біг на смак
У спільноті є цікава традиція – їжа після пробіжки.
«Їжа в рази смачніша після того, коли фізично попрацював або побігав, або поїздив на велосипеді. Не передати словами, яке воно смачне», – каже Микола.
Їжа стала настільки невід’ємною частиною зустрічей, що вже можна говорити про «гастротрадиції». Микола навіть планує запустити окремий формат – забіги культовими гастролокаціями Івано-Франківська.
«Наприклад, пробіжка до Пиріжкової на стометрівці або до легендарної «стоячої піци». Типовий набір – одна з грибами, одна з ковбаскою і томатний сік», – розповідає з посмішкою.
Для багатьох гостей міста такі місця залишаються непомітними або не викликають довіри. Але Микола переконаний, у форматі бігових екскурсій вони відкриватимуться по-новому.
«Багато людей, які приїжджають до Івано-Франківська, навіть не в курсі, що тут є такі локації. А так ми будемо їм відкривати місцеві легенди».
Таким чином, пробіжки стають не лише способом підтримки фізичної форми чи соціалізації, а й нагодою дізнатися більше про місто – і, звісно, смачно поїсти після хорошої дистанції.
Учасники спільноти
Зараз у Telegram-групі клубу є 210 учасників, а в Instagram – близько 300. На пробіжки приходить двадцять-двадцять п’ять.
Він особливо радий, що клуб успішно пережив зиму, адже холод і сніг часто відлякують людей.
Тепер, із приходом тепла, Микола сподівається на ще більше нових учасників.
А поки, пропонуємо познайомитися з тими, хто вже став частиною спільноти
«Це звучить парадоксально, але в школі бігати для мене було жахіттям»
Франківцю Назарію Сороці 28 років. За професією він викладач, але при цьому, у метушні життя, не забуває про біг.
«Це звучить парадоксально, але в школі бігати для мене було жахіттям. Десь в старших класах тато брав з собою влітку на пробіжки і тоді я почав змінювати своє ставлення до бігу. Потім бігав з другом, але також лише влітку і за гарної погоди, а з серпня 2014 року почав стабільно бігати, відвідуючи відкриті тренування до першого Франківського півмарафону», – розповідає Назарій.
«Будем бігали» шукати не довелося. Натхненниками спільноти стали його друзі і, каже, йому дуже приємно бачити, як люди об’єднуються навколо такої концепції.
«Бігаю для покращення свого психологічного стану»
Машика Вишедська родом з міста Бахмут на Донеччині, у Франківську живе вже більше двох років.
«Переїхала після початку повномасштабного вторгнення і після того, як провела кілька місяців в Німеччині, проте я бувала у Франківську раніше і він був у топі міст, в яких я б хотіла жити», – ділиться Машика.
Дівчина – художниця, їй 30 років. Бігом вона займалася у різні періоди свого життя.
«В основному для покращення свого психологічного стану. У Франківську почала займатись бігом з вересня, і намагаюсь відвідувати тренування регулярно», – розповідає Машика.
Про «Будем бігали» дізналася випадково. Одного дня дівчина побачила у розділі заходів на фейсбуці безкоштовне тренування до Франківського півмарафону і вирішила його відвідати.
«Там я познайомилась з «Гуцулами» і стала ходити до них на тренування, де і дізналась про «Будем бігали», тож час від часу стала доєднуватись до їхніх пробіжок також», – розповідає Машика.
«З «Будем бігали» я почав детально вникати у бігову культуру»
Дмитру Кучеру 25, він родом із Хмельниччини, до Івано-Франківська переїхав ще у 2018 році з метою вступити у медичний університет. Зараз він лікар-інтерн, хірург у Міській клінічній лікарні №1. Попри інтернатуру старається займатися науковою роботою, легкою атлетикою, велоспортом та каже, що такі активності дозволяють йому тримати фізичний тонус та психічну рівновагу.
Для себе він відкрив біг у 2020 році. Але займався ним не систематично. Частіше почав бігати трохи більше року тому.
«Тоді і почав вивчати, як влаштований біговий тренувальний процес і як можна будувати свої тренування, щоб отримати хороший приріст і набирати форму», – каже Дмитро.
У березні 2024 року він приєднався до «Будем бігали».
«Це була крута ініціатива мого товариша, бігуна «зі стажем», лікаря психіатра, психолога – Миколи Демківа та сильного трейлранера, тренера з бігу та функціональних тренувань Олександра Гусара. На перших спільних пробіжках я познайомився з чудовими, цікавими та різносторонньо розвиненими людьми, почав детально вникати у бігову культуру», – розповідає Дмитро.
«Проводити час корисно – бігаючи»
Олені Шинкаренко 26 років. Дівчина переїхала до Івано-Франківська з Дніпра після повномасштабного вторгнення.
«Спочатку була не впевнена, що залишусь так надовго, але вже ось майже як три роки тут, і місто вже так полюбилося, що не хочеться їхати», – ділиться Олена.
Дівчина розповідає, що біг – це один зі спільних інтересів у неї з подругою.
«Дуже подобається приблизно два рази на тиждень зустрічатися, поговорити і одночасно провести цей час корисно», – розповідає вона.
«Одразу полюбив біг «усім серцем»»
39-річний Роман Шутка з Івано-Франківська. Зараз він працює в ІТ-сфері. А у вільний від роботи час катається на велосипеді та бігає.
«Біг в моєму житті з’явився через те, що в міжсезоння (ред. холодні місяці) на велосипеді трохи некомфортно тренуватись – болото, дощ, холодно в руки-ноги. Під час пробіжки всі ці фактори значно менш актуальні», – розповідає Роман.
Активно хлопець почав бігати з 2020 року і майже одразу полюбив це заняття «усім серцем».
Вареники на Масницю
Микола каже, що учасникам клубу особливо подобаються події, пов’язані з українськими традиціями. Наприклад, одна з пробіжок була присвячена Масниці.
«За російською традицією це – Масляна. Але ми вирішили трошки відійти і дослідити питання, пов’язане з українськими традиціями», – розповідає він.
Свято вийшло атмосферним: після пробіжки учасників частували узваром і варениками з ягодами або сиром.
«Ми домовилися про співпрацю із закладом «ПроУкраїнське». Вони нам приготували, здається, 24 порції вареників. Було дуже кайфово».
Біг у Франківську: маршрути, виклики та улюблені локації
Микола каже, що Франківськ має потенціал для бігунів, але інфраструктура ще не ідеальна. Найзручнішою локацією для пробіжок залишається міське озеро, де облаштовані спеціальні доріжки.
«Хотілося б більше таких бігових доріжок, які є навколо озера. Але я розумію, що це напряжно», – зазначає він.
Однак навіть там є певні труднощі. Бігові маршрути часто перетинаються з пішохідними зонами, де прогулюються містяни, катаються на велосипедах й електросамокатах. Це створює незручності як для бігунів, так і для інших людей.
«Дуже багато людей. Ти граєш гру шашки. Приходиться обганяти людей і вчити їх, що – перепрошую, але це бігова доріжка, а ви зараз, скоріш за все, не біжите».
Тож хоч озеро й здається гарним місцем для пробіжок, є проблема – надто щільний рух пішоходів.
Ще один із улюблених варіантів – пробіжки у Вовчинцях. Також у клубі є улюблений маршрут, який називають «Кенією» – він проходить через Коловодіївку, Узин та Підлужжя.
«Мені важко сказати, чого це саме «Кенія». Але нехай це буде неперекладний фольклор», – посміхається розповідаючи Микола.
Він вважає, що найкраще бігати рано-вранці, коли доріжки ще порожні, або вже пізно ввечері, після 22:00.
«У цей час навколо тільки собачники, люди, які повертаються додому, або ті, хто вийшли на нічну прогулянку».
Із ним погоджується і Дмитро Кучер, та зазначає, що інколи бігаючи довкола озера, на прохання звільнити доріжку можна почути образи у свою сторону.
«У нас є дуже велика точка для зростання у вигляді покращення інфраструктури, пов’язаної із рекреаційними зонами», – зазначає Микола.
Як біг змінює життя
Учасники наголошують, що головна цінність спільноти – люди.
«Якщо б мене запитали, що найбільше спонукає бігати з клубом, то це – дружня атмосфера, цікаве спілкування, нові знайомства, затишне чаювання після кожного фінішу і усвідомлення того, що тебе оточують позитивні, світлі та усміхнені люди», – наголошує Роман Шутка.
Це не лише про спорт, а й про атмосферу, де завжди знайдеться хтось, хто підтримає, підбадьорить і допоможе не зійти з маршруту, навіть якщо спокуса повернутися додому велика.
««Будем бігали» – це про людей і час з ними, це про розмови, смачні сніданки, ароматну каву, хороше пиво, це про влучні поради, щиру підтримку та приємні емоції, це про енергію та мотивацію», – розповідає Дмитро Кучер.
«Це клуб для всіх, а ще чудова нагода спробувати додати спорту в своє життя без особливої підготовки. Це дуже підтримуюча спільнота, навіть коли немає настрою і хочеться кинути маршрут та піти додому, обовʼязково хтось підбадьорить, побіжить поряд і підтримає», – каже Машика Вишедська.
«Прикольна штука в тому, що воно об’єднує людей. Частина учасників здружилася, і тепер вони разом ходять на зустрічі, кавування. Вони знайшли своїх людей. Друзів, знайомих. І їм добре проводити час на наших пробіжках, наших здибанках», – ділиться Микола.
Біг із благодійною метою
Зараз Микола планує зробити спільноту не лише місцем для спілкування, а й платформою для благодійності.
«Я думаю більше переводити це на донатну складову. Тобто ми організовуємо пробіжки і паралельно долучаємося до зборів».
Один із таких прикладів – участь у благодійному забігу в рамках Grinder Race, який організовувала спільнота Weekend Ride. Разом вдалося зібрати 75 тисяч на FPV-дрони.
«Люди відчувають свою взаємодію, свій вклад. Всі у виграші».
Спорт, спільнота й допомога – усе це поєдналося в одній ініціативі, яка стала важливою не лише для учасників, а й для тих, кому вони змогли допомогти.
Поради для тих, хто тільки починає бігати
- Найскладніше – просто вийти з дому
- Подолайте перший бар’єр – наважтеся вийти на пробіжку, далі буде легше.
- Щоб допомогти собі, підготуйте одяг заздалегідь і покладіть його ближче до ліжка. Це зменшить ранковий супротив.
- Використовуйте соціальну відповідальність: напишіть комусь із друзів або опублікуйте в соцмережах, що збираєтесь бігти.
- Починайте поступово
- Не ставте собі надвисокі цілі одразу.
- Почніть з 5-10 хвилин легкого бігу або навіть швидкої ходьби.
- Не намагайтеся бігти швидко та багато одразу – навчіться бігати повільно і поступово збільшуйте навантаження.
- Регулярність – ключ до успіху
- Біг має стати звичкою, а не одноразовим випробуванням.
- Не потрібно намагатися одразу пробігти марафон – це принесе більше втоми, ніж задоволення.
- Почніть з регулярних прогулянок по 20-30 хвилин. Якщо сподобається – додайте біг.
- Правильне екіпірування – запорука комфорту та безпеки
- Найважливіше – зручні кросівки, щоб уникнути травм.
- Підберіть одяг відповідно до погоди та сезону.
- Перестаньте хвилюватися, що на вас хтось дивиться
- Люди переважно зайняті своїми тренуваннями і не звертають уваги, як ви бігаєте.
- Ми самі собі надумуємо зайве, тому не варто переживати.
- Біг у компанії – це легше і цікавіше
- Почати простіше, якщо є однодумці – долучайтеся до бігових спільнот та клубів.
- Якщо важко змусити себе бігати, спробуйте хитрість: пообіцяйте собі просто прийти на зустріч з біговою групою, а там уже буде легше включитися.
- У спільноті завжди знайдуться люди, які підтримають і допоможуть розібратися у всіх нюансах.
- Якщо є можливість – потренуйтеся з тренером
- Це допоможе уникнути травм і правильно дозувати навантаження.
- Тренер пояснить основи техніки бігу та допоможе підібрати оптимальний темп.
- Використовуйте доступні ресурси для навчання
- В інтернеті є багато інформації про біг, техніку, екіпірування та тренування.
- Якщо у вас є знайомий бігун – запитайте поради, він підкаже найважливіші моменти.
- Найголовніше – почати!
- Ваш темп чи екіпірування не такі важливі, як мотивація та дисципліна.
- Головне – робити перший крок, а далі біг стане частиною вашого життя.
Як доєднатися до спільноти
Щоб стати частиною «Будем бігали», потрібно знайти інстаграм-сторінку спільноти, написати про своє бажання у повідомленні. Пізніше вам надішлють посилання на телеграм-канал, де можна буде дізнатися більш детальну інформацію про найближчу зустріч.
ФОТО ТИЖНЯ
