“Були і сльози відчаю, і сльози радості”: косівська лікарка розповіла, як допомогла одужати пацієнту з COVID-19

Лікарка-інфекціоністка Косівської ЦРЛ Тетяна Левін розповіла газеті “Гуцульський край” про одужання свого пацієнта, хворого на COVID-19.

Мова йде про 57-літнього жителя Косівщини, не заробітчанина. Наприкінці березня він провідував свою стареньку маму, яка живе у Чернівецькій області. Допомагав їй по господарству. Ходив за покупками в магазини, за ліками – в аптеку. Коронавірусну інфекцію, найімовірніше, підхопив саме там.

“Хочу поділитися “маленькою” перемогою у великій війні… Були моменти відчаю, коли руки опускалися… Були і сльози відчаю, і сльози радості в кінці дороги, яку ми пройшли разом з моїм пацієнтом і Богом…”, – так лікарка у Фейсбуці прокоментувала цей випадок, передає “Галка”.

Повернувся додому чоловік у середу, а вже в п’ятницю йому стало зле: підвищилася температура, відчув ломоту в тілі і м’язах, перестав відчувати запахи і смак їжі. 8 квітня потрапив у інфекційне відділення Косівської ЦРЛ.

“Спершу його стан був стабільним, – розповіла Тетяна Левін. – У нашій лікарні хворому зробили комп’ютерну томографію, діагностували двосторонню пневмонію. Провели швидкий тест на COVID-19, який дає результат вже через 10 хвилин, але він не виявив вірусу. Того ж дня, 8 квітня, ми здійснили забір біологічного матеріалу на ПЛР-дослідження, який відправили в Івано-Франківський лабораторний центр. 14 квітня отримали позитивний результат. Це підтвердило діагноз”.

11 квітня, у суботу, стан пацієнта різко погіршився: температура підвищилася до 39 градусів, знизилася сатурація (насиченість крові киснем). Чоловікові було важко дихати, він вставав з ліжка, робив кілька кроків по палаті, хапав ротом повітря, мав задуху – таким відчутним було кисневе голодування. У зв’язку з цим провели консиліум, на якому вирішили перевести хворого в реанімаційне відділення, оскільки в інфекційному немає можливості надавати кисневу терапію. Пацієнта під’єднали до щільної кисневої маски.

У реанімаційному відділі чоловік перебував з 11 до 21 квітня. Тетяна Ярославівна каже, що весь цей час місця собі не знаходила від хвилювання, провідувала хворого кожного дня, на Великдень і у вихідні. Аналізувала призначення чергового реаніматолога.

“Лікарі-реаніматологи, мабуть, уже не раді були моїй появі, але ми порозумілися, – сміється Тетяна Левін. – Я не їла, не спала, вперше в житті прийняла снодійні препарати. Дуже хвилювалася, щоб мого пацієнта не взяли на апарат ШВЛ, бо це дуже важкий шлях: і саме інтубування, і перебування на штучній вентиляції легень, і виведення з інтубування. Слава Богу, обійшлося без апарата ШВЛ. 10 днів хворий перебував на кисневій масці, отримував медикаментозне лікування від пневмонії. Держава виділила нам препарат “Плаквеніл”. Наш пацієнт його отримував”.

21 квітня пацієнт повернувся на лікування в інфекційне відділення. 28 квітня його виписали з лікарні.

“Цей пацієнт – мій земляк. Він був дуже позитивно налаштований. Хоча сам перебував у важкому стані, кожного разу, коли я заходила до нього у палату, цікавився моїм здоров’ям, просив берегти себе. Мені було дуже приємно”, – каже Тетяна Левін.

Це найважчий, але не перший пацієнт з коронавірусом у цієї лікарки. Окрім нього, вона вже виписала додому жінку з Хімчина і подружжя з Косова.

Головне фото ілюстративне

На фото нижче: Тетяна Левін зі своїм пацієнтом. Обличчя чоловіка закрите смайликом з етичних міркувань.