Журналісти видання The Guardian задумались чому ж кошенята здаються нам такими милими?
Вони вивчили кілька досліджень на цю тему,та дали відповідь: вся справа в наших інстинктах. Журналісти послалися на книгу Дебори Блюм «Love at Goon Park: Harry Harlow and the Science of Affection», яка присвячена психологу Гаррі Харлоу, що вивчав розвиток систем афективних уподобань на макак-резусів. У його дослідженнях говорилося про те, що примати інстинктивно шукають дотику до м’якої вовни, бажано своїх батьків або родичів. Також серед мавп поширене таке явище, як грумінг – догляд особин за хутром родичів. Для ссавців цей жест означає турботу. Не виключено, що саме завдяки цьому людина інстинктивно реагує на пухнастих тварин з особливою симпатією.
Однак не зрозуміло, чому цуценята та кошенята здаються нам більш привабливими, ніж дорослі коти та собаки. В цьому випадку журналісти цитують на зоолога Конрада Лоренца, який придумав німецький термін Kindchenschema ( «миловидність»). Він припускав у людей «вроджений механізм», який змушує їх реагувати на особливі риси обличчя немовлят. На відміну від дорослих, вони мають очі та голову більшого розміру, це і викликає у нас такі відчуття. Дане припущення підтвердило дослідження, опубліковане в липні 2016 року.
Поєднавши результати досліджень, журналісти зробили висновок, що кошенята викликають у людей симпатію завдяки набору інстинктів. Це непростий набір, який включає в себе підсвідому реакцію на дитячі риси обличчя і мимовільне задоволення від турботи, що дісталася людині від еволюції.
ФОТО ТИЖНЯ
