Кожне зламане дерево, кожна будова, маф, лоток з морозивом, кожна яма і дорожній знак, кожна дірява труба, холодна батарея, недосмажена котлета в шкільній їдальні, аварійне бомбосховище – все це відповідальність особисто Руслана Марцінківа.
Широке поширення соціальних мереж надзвичайно спростило комунікацію і з владою, і про владу. Адже як це було колись? Аби достукатися до високих кабінетів ви мали писати заяву, особисто її подавати в канцелярію чи на пошту, або у кричущих випадках – звертатися в газету. Був навіть такий жанр, коли газета не лише друкувала лист зі скаргою, але й самостійно проводила щось типу розслідування. Такі публікації навіть брали під контроль прокурори!
Що ж, тепер листів писати не треба. Достатньо вивалити фото з дописом у популярній групі фейсбука і з високою вірогідністю влада на неї відреагує. Причому навіть, коли проблему не вирішить, то про неї знатиме.
Ніхто не обмежує можливості прямо написати: Марцінків, де мій автобус на Хоткевича? Аби Марцінків вже у найближчому ефірі, які він купує за бюджетні гроші як ми хліб з молоком, розказав що автобус буде, і можливо навіть ближчим часом.
Близькість влади працює і навпаки. Зеленський розміщує ролики з собою в соцмережах і вони без посередництва ЗМІ регулярно потраплять на очі українців. Начальство більшого і меншого калібру, депутати і правоохоронці, військові та медики регулярно наповнюють соцмережами звітами, здобутками, проблемами, зрадами і перемогами.
Мер Франківська взяв чіткий курс на заливання у вуха та очі містян інформації про свої щоденні подвиги всіма можливими способами. Його пресслужба більша за відділ інвестиційної політики міськради, кожен його крок супроводжує кілька камер. Його цитатами наповнені сторінки у соцмережах. Голосом Марцінківа є кілька телеканалів, сайтів, друковані безкоштовні газети, мережа білбордів, кілька груп у соціальних мережах.
Закинутий лише твітер і не освоєний тік-ток.
І вся ця какафонія має на меті одне: створити у виборця враження щогодинної активності мера Івано-Франківська буквально в усьому і всюди. У релігійні свята він примудряється відвідати з десяток церков, на перше вересня – з десяток шкіл.
Він на велосипеді об’їжджає відремонтовані двори, оминаючи занедбані та лінійкою міряє висоту трави. Він катається на автобусі, на якому написано, що придбано за програмою Марцінківа, але не написано що придбано за кредитні гроші, і передає за проїзд. Він відкриває відремонтовані амбулаторії, шкільні туалети, заасфальтовані вулиці, дитячі майданчики.
Тече труба? Звертайтесь до мера! Старе ліжко в лікарні – до мера. Забита решітка дощового стоку – тегайте Марцінківа!
Чекайте. А для чого в мерії навіть після скорочення працює більше 700 чиновників? Для чого в Івано-Франківську працює півсотні комунальних підприємств з тисячами робітників, керівництвом та усілякими службами. Зрештою, для чого у Марцінківа 10 заступників?
Звісно, час від часу звучать голоси про те, що, мовляв, мер не може все знати. Що мер не може відповідати за кожну яку. І що відповідальність мера в тому, аби так організувати структуру виконкому, організацію процесів, так підібрати кадри, аби сама система працювала на планове виконання робіт та контроль за ними. І на опрацювання звернень та скарг мешканців міста.
Але тоді замість супермена, який під прицілом фотокамер мало не власноруч кладе бруківку, Марцінків стане звичайним менеджером. Який за наші з вами податки і в межах наданих законом повноважень забезпечує функціонування міста.
Якщо мер міряє лінійкою траву, вважаючи, шо висока трава гірша за ями на дорогах, то це просто означає, що Марцінків не відповідає своїй посаді, що його кваліфікація має відповідати посаді вимірювача висоти трави, а посаду мера має обіймати людина, здатна організовувати процеси і призначати компетентні кадри.
Ну і ще це, безумовно, малоякісна показуха. Мені пригадуються так звані прямі лінії з путіним. Даруйте за приклад, але закони пропаганди універсальні. Так от, начебто випадкова жіночка буквально онлайн жаліється президентові цілої росії про те, що в її Калініграді погана набережна. І путін без паузи відповідає: так, знаю. Ми, каже, виділили гроші з федерального бюджету на проєктну документацію, але там складнощі з погодженнями. Працюємо над цим, каже. І піпл хаває!
Марцінківу нема чого ображатися, коли на хамство водія тролейбуса скаржаться безпосередньо меру. Благо, соціальні мережі дозволяють. Адже Марцінків і його піар-машина зробила все, аби створити у мешканців міста враження стовідсоткової його персональної відповідальності за все, що відбувається в місті.
Кожна понівечена архітектурна пам’ятка, кожне зламане дерево, кожна будова, маф, лоток з морозивом, кожна яма і дорожній знак, кожна дірява труба, холодна батарея, недосмажена котлета в шкільній їдальні, аварійне бомбосховище, кожен старий матрац на лікарняному ліжку, розвалена маршрутка, незабитий футболістами «Прикарпаття «гол», невиплачена за виконані роботи гривня, недоречна і дорога “клумба ЗСУ“, мільйон на зрізку гілок у воєнний час – все це відповідальність особисто Руслана Марцінківа. На це роками працювала вся його так звана команда.
Читайте також: "Потрібно перевіряти тих людей, які переїхали": Марцінків про скандал в автобусі
ФОТО ТИЖНЯ
