У селі Чорний Потік Делятинської громади близько 50 майстринь створюють унікальні писанки з характерним чорним тлом, які не зустрічаються в жодному іншому селі регіону. Знана писанкарка Марія Тимінська з династії Постілецьких поділилась унікальною технікою розпису, що передається з покоління в покоління з часів першої згадки про село у 1629 році.
Про це пише Галка з престуру в Делятинську громаду, який організувала «Асоціація міст України».
Чорний Потік – унікальне село Делятинської громади, що славиться своїми писанками з характерним чорним тлом, яке не можна зустріти в жодному іншому селі. За словами директора Чорнопотоківського ліцею Михайла Струка, перша згадка про село датується 1629 роком, але точного початку історії писанкарства тут ніхто не знає. Однак саме ця традиція стала візитівкою села, яка передається від покоління до покоління.
«Наша писанка унікальна своїм чорним тлом. Чи воно пов’язане із назвою села Чорний Потік, чи з якимись подіями – невідомо, але це відрізняє нашу писанку і сьогодні на тлі всіх інших», – розповів Михайло Струк.
Марія Тимінська, вчителька англійської мови та майстриня, продемонструвала унікальну техніку створення чорнопотоківської писанки. Традиційно на чорне тло наносяться рослинні та тваринні орнаменти, особливо часто – зображення птахів чи дерева життя. Майстриня розповіла, що процес створення традиційної писанки вимагає часу та терпіння. Спочатку наноситься орнамент за допомогою спеціального писачка, потім яйце занурюють у барвники – спочатку в жовтий, потім у зелений, рожевий та інші кольори, поступово створюючи складний і яскравий малюнок.
Вражає те, що традиція писанкарства зберігалася навіть у часи, коли релігійні обряди були заборонені. За словами Михайла Струка, в радянські часи, коли церкви закривали, писанкарство в Чорному Потоці продовжувало жити підпільно, передаючись від матері до дочки чи сина.
«У Чорному Потоці є близько 50 майстринь, кожна з яких має свій неповторний стиль. І це не лише жінки – чоловіки також пишуть писанки», – зазначає Михайло Струк.
Він додав, що брат Марії Тимінської, заступник директора ліцею, також займається писанкарством і допомагає підтримувати родинну традицію.
Особливістю сучасної чорнопотоківської писанки є поєднання традицій і новаторства. Якщо раніше використовувалися лише природні барвники, то сьогодні майстрині застосовують спеціальні професійні фарби. На традиційні орнаменти часто додають патріотичні символи – тризуб, український прапор. А ще – на кожну писанку наносять напис «Христос воскрес» і рік створення, що робить кожну річ не лише оберегом, але й своєрідним свідком часу.
Особливо зворушливим є те, що писанки з Чорного Потоку стали важливими оберегами для захисників України.
«Воїни, які зараз захищають нашу державу, постійно отримують чорнопотоківську писанку як символ зв’язку з рідною домівкою», – розповіла Марія Тимінська.
Майстрині вкладають писанки у великодні пакунки разом з пасками та іншими смаколиками, щоб воїни відчули тепло дому.
Із 2780 жителів Чорного Потоку 85 наразі захищають Україну на фронті. На жаль, троє вже віддали своє життя, один вважається зниклим безвісти.
«Ці писанки – не просто традиційний виріб, це наш зв’язок з минулим і майбутнім», – підсумував Михайло Струк.
Він також висловив сподівання, що традиційний фестиваль писанкарства, який проводився двічі до початку повномасштабної війни – у 2018 та 2019 роках, незабаром відновиться.
Чорнопотоківська писанка вирізняється особливим орнаментом, що поєднує геометричні мотиви, рослинні елементи та символіку, пов’язану з природою і духовністю. Основними кольорами є чорний, червоний, жовтий та білий – вони символізують життя, сонце, врожай і чистоту. За легендами, ці писанки служили оберегами, які захищали оселю від злих сил, а кожна родина мала свої унікальні візерунки, які відображали історію та традиції роду.
ФОТО ТИЖНЯ
