Чи стане оновлення Привокзальної площі в Івано-Франківську справді доступним
На початку 2026 року заступник міського голови Михайло Смушак повідомив, що Привокзальна площа стала пріоритетним об’єктом програми створення безбар’єрної та інклюзивної інфраструктури в Івано-Франківську.
Наприкінці червня міськрада оголосила тендер на реконструкцію пішохідних зон площі.
Проєкт передбачав пониження бордюрів на всіх пішохідних переходах — це мало полегшити пересування людям на кріслах колісних та з дитячими візками, — а також облаштування направляючих смуг з тактильної плитки для людей з порушеннями зору. Покриття переходів планували замінити з великого каменю на асфальтобетонне: за словами Смушака, це зручніше для людей на кріслах колісних і пасажирів із валізами, і водночас дозволяє нанести чітку та довговічну дорожню розмітку. У планах також були ремонт найбільш зношених ділянок тротуарів — зокрема біля вулиць Вовчинецької та Залізничної, — облаштування пандусів, у тому числі до Привокзального скверу, та встановлення пішохідного світлофора навпроти центрального входу до вокзалу.
22 липня Смушак повідомив, що роботи вже перейшли у практичну площину. Підрядник — ТОВ “БП “Альтком Сервіс” — розпочав монтаж попереджувальних тактильних елементів біля зупинки громадського транспорту, на пішохідних переходах навпроти вокзалу та в напрямку Привокзального скверу. До слова, засновником ТОВ є Костянтин Синяков, улюблений “квітковий” підрядник міськради, який щороку виграє тендери на висадку квітів у місті.
ТОВ було єдиним учасником тендеру і свою пропозицію в 5 210 796,00 гривень подало у передостанній день торгів, 30 червня 2026 о 21:32:23. Згідно з тендерною інформацією, кошти заплатять із місцевого бюджету.
За словами Смушака, ця частина роботи має особисту історію: рельєфну плитку, яка сигналізує незрячим людям про наближення небезпечної ділянки, місто пообіцяло встановити ще під час проєктування — після того, як разом із Віктором Вівчаренком, який втратив зір на війні, представники міськради пройшли цю територію й обговорили проблемні місця.
Смушак також уточнив, що йдеться не про повну реконструкцію площі, а саме про роботи з її доступності: наступним етапом мають стати пониження бордюрів на всіх переходах, а до масштабнішого перепланування простору — з новими інженерними мережами та архітектурними рішеннями — місто планує повернутися пізніше
12 серпня Михайло Смушак повідомив, що зараз роботи вже дійшли до перехрестя Вовчинецької та Привокзальної — однієї з найбільш зруйнованих ділянок.
Вже облаштовано пониження на ключових переходах – в районі .острівця безпеки на вул. Привокзальній, через вул. Грюнвальдську, через вул. Лепкого. Облаштовано тактильні смуги напрямного типу для забезпечення орієнтування та самостійного пересування осіб із порушеннями зору на ділянці від вул. Грюнвальдської до вул. Лепкого. А ще КП “Івано-Франківськміськсвітло” проводить закупівлю обладнання для влаштування пішохідного світлофорного об’єкта біля центрального входу до вокзалу.
“Бо для людини без порушень зору це просто світлофор. А для людини, яка втратила зір, — це частина можливості самостійно перейти дорогу”, — пише Михайло Смушак.
Чого бракувало проєкту до початку робіт
До початку робіт мобільність і безпеку руху на Привокзальній площі проаналізував для “Галки” Тарас Сливка. За його оцінкою, сам намір оновити площу — важливий і правильний крок: це одна з ключових точок міста і перше знайомство з Франківськом для багатьох, тут щодня проходять люди з валізами, батьки з дитячими візками, літні люди, люди на кріслах колісних, люди з порушеннями зору, військові після поранень. Але якщо закласти слабкі рішення зараз, місто отримає оновлення, яке збереже частину відомих проблем ще на роки.
Головна теза Сливки — перш ніж проєктувати конкретні рішення, варто визначити, яку функцію площа має виконувати сьогодні, а не зберігати логіку, закладену десятиліття тому, і виходити з сучасного пріоритету вулиці: на першому місці пішоходи, а не особисті авто.
Тарас Сливка виокремив наступні зауваження до проєкту:
- Переходи не в одному рівні. Понижених бордюрів недостатньо — переходи, зокрема навпроти центрального входу до вокзалу, варто робити піднятими, в одному рівні з тротуаром.
- Немає велоінфраструктури. На візуалізації відсутні рішення для велосипедистів — ані безпечного проїзду через площу, ані парковок, ані звʼязку з сусідніми вулицями.
- Не перевірена ширина смуг руху. Надто широкі смуги провокують швидкість і хаотичне паркування; вужчі й чіткіші — дисциплінують рух і вивільняють місце для дерев і вело.
- Надто швидкісний поворот на Грюнвальдську. Великий радіус дозволяє повертати практично без зниження швидкості одразу перед пішохідним переходом.
- Паркування біля вокзалу. Перпендикулярні та косі місця створюють зайві маневри і конфлікти з пішоходами; довготривале зберігання авто краще винести на окремий паркінг, а вулицю лишити для короткої зупинки, посадки-висадки, таксі й громадського транспорту.
- Бракує зелені. Проєкт виглядає надто твердим — асфальт, бетон, плитка; потрібні великорослі дерева для тіні й комфортного очікування.
- Покриття проїзної частини. Заміна плитки на переходах на асфальт — правильне рішення, але бруківку на смугах руху варто прибрати: вона створює шум, вібрацію і небезпечна для велосипедистів (приклад — вулиця Бандери у Львові, де історичне мощення на проїзній частині залишили попри ці недоліки).
- Бракує публічного обговорення. До старту робіт варто показати схему руху, вело-рішення, типи покриття, радіуси поворотів і розміщення паркування — переробляти вже прокладене вийде дорожче.
Автобусні кишені — ще одна перешкода для доступності
Окрему проблему підняв урбаніст Юрій Лозовенко: йдеться про кишені для зупинок громадського транспорту.
За словами Лозовенка, самих тактильних елементів по краю посадкового майданчика недостатньо. Ключова умова доступності — це можливість водія автобуса чи тролейбуса підʼїхати впритул до бордюра зупинки, в ідеалі не далі як на 10–15 см, максимум на 20–30 см. Лише тоді посадка й висадка відбувається в один крок, дитячий візок заїжджає з підняттям лише однієї пари коліс, а людина в кріслі колісному може скористатися апарелею, не спускаючись на проїзну частину.
За словами Лозовенка, проблема в тому, що навіть нормативно допустимі параметри заїзної кишені — 10-метровий клин на вʼїзд, 20-метрова пряма ділянка, 10-метровий клин на виїзд — фізично не дозволяють великому автобусу підʼїхати впритул до бордюра. Щоб забезпечити плавний заїзд із нахилом клина не крутіше 1:8–1:10, при глибині кишені 2,5–3,5 м довжина вʼїзного клина має становити 20–28 м, а пряма ділянка — щонайменше 20–25 м, аби 12- чи 18-метровий автобус встиг вирівнятися паралельно бордюру.
Як приклад, Лозовенко наводить маршрут №40 з зупинкою “Залізничний вокзал”. Кишені там немає, але зупинка розташована в габаритах перпендикулярного паркування під 90 градусів, тому автобус змушений виконувати різкий маневр, щоб зміститися вправо на 6–7 м відносно смуги руху. Автобус не дістає до бордюра — контактна мережа розташована за 1,5–2 м від нього. Висновок Лозовенка:
“Тактилка — ще не означає “доступність” — незряча людина може так само травмуватися, провалившись між бордюром і дверима вниз”, — пише Лозовенко.
Що далі
У коментарі “Галці” Михайло Смушак розповів, що проєкт із безбар’єрності на Привокзальній площі в Івано-Франківську розробляли фахівці департаменту та департаменту благоустрою. До роботи також долучали військових, зокрема людей, які отримали інвалідність внаслідок війни.
“Ми долучали військових. Це Строїч Андрій, депутат міської ради. До нього звернулися військові Тарас Варнава і Віктор Вівчаренко, який на війні втратив зір. Він стикнувся з проблемою саме на нашому вокзалі. Дуже важко там орієнтуватися, там зовсім нема направляючих елементів. Вони сформували потребу. Так само Юрій Гапончук, теж зараз заступник міського голови, який отримав інвалідність і втратив кінцівку на війні”.
За словами Смушака, наразі на Привокзальній площі ще мають облаштувати безшовний перехід до центрального входу вокзалу, світлофорний об’єкт, пониження та виходи з протилежного боку вокзалу, а також виправити проблемні ділянки біля автостанції та на вулиці Залізничній.
“Я сподіваюся десь до двох місяців мало би завершити”.
Він також наголосив, що нинішні роботи не є реконструкцією Привокзальної площі й такий масштаб робіт реалізовувати під час повномасштабної війни неправильно. Це мінімальні роботи, які мають полегшити пересування біля вокзалу на кріслі колісному, з дитячими візочками й багажем.
“Я би дуже хотів, щоб це була реконструкція і щоб зробити повну реконструкцію. І ми колись навіть планували, як ця площа мала виглядати. Це кардинально інший масштаб робіт, який ми зараз проводимо. Зараз просто для того, щоб люди, які приїжджають у наше місто, банально могли вийти з того вокзалу без бар’єрів дійти до зупинки, в місто заїхати”.
Щодо зауважень мешканців до робіт, зокрема щодо зупинки громадського транспорту, посадовець зазначив, що їх враховують.
“Є різні моменти. Ми теж це обов’язково моніторимо, дякуємо, що люди звертають увагу, десь підказують. І всю конструктивну критику ми завжди враховуємо і поправляємо ці всі моменти”.
Водночас Смушак пояснив, що проблема з тим, що автобуси не завжди достатньо близько під’їжджають до тротуару, не пов’язана з конфігурацією зупинки.
“По-перше, там нема кишень, щоб туди не міг заїхати автобус. Але критика слушна. Ми звернули увагу водіїв, нашого керівництва Електроавтотрансу. Вони десь провели роботу. Водії теж є такі, знаєте, є: хочеться, не хочеться, швидше висадити, поїхати і так далі”.
Посадовець також пояснив, чому не облаштовують пандус на всю площу.
“Тому що це кошти. Пандус, умовно кажучи, — це одна ціна, а повністю перекласти там 30 м чи 40 площі, це зовсім інша буде ціна питання. А функціонал фактично той самий. Тому ми завжди виходимо з таких раціональних пропозицій”.
Роботи ще не завершені, тому на окремих ділянках залишається будівельне сміття та незавершене асфальтування.
“Звичайно, що ще не підасфальтована, тому що десь пониження ми робимо зараз. Роботи не завершені, роботи в процесі, і там сміття ще не забрали. Звичайно, ми десь це робимо все, але якщо робляться будівельні роботи”.
Також Михайло Смушак розповів історію про реакцію на нову тактильну плитку, ілюструючи відсутність розуміння людей у сфері безбар’єрності:
“Підійшла жінка, каже: “Якась негарна плитка ця жовта, вона тут зовсім не пасує.” Я кажу: “Пані, то не просто жовта плитка…” А вона: “Я нічого не знаю, то не файна тут плитка, треба було закласти якоюсь файною”. Люди навіть не розуміють, для чого вона”, — розказав Смушак.
Читайте також:
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
