З лекцією “Гендерний розпад” 13 жовтня до Івано-Франківська завітала Тамара Злобіна, відома феміністка, мистецтвознавиця, кандидатка філософських наук. Йшла мова про суспільні уявлення про чоловіків і жінок та їхні трансформації в Україні. Зокрема, про роль жінки на війні.
“В багатьох офісах День захисника України вирішили святкувати, як “23 февраля, День защитника Отечества” і поздоровлять мужчин. Багато зараз дискусій іде про те, що, по перше, День захисника – це не свято чоловіків. Це день для тих людей, які воюють, а воюють і чоловіки, і жінки”, – зауважила лекторка.
Злобіна розповіла про ініціативу “Невидимий батальйон”. Жінки-військові виступали проти того, що, відповідно до внутрішнього розпорядку Міноборони, не можуть обіймати певні посади. Тобто, якщо жінка працює снайперкою чи розвідницею, то за документами вона кухарка, начальниця лазні, діловод тощо.
Активістки звернулися до Міноборони за роз’ясненням, а там відповіли, що трудове законодавство України забороняє жінками працювати на фізично важких і небезпечних посадах, задля їхнього ж блага. Проте виходить навпаки: закон жінок не захищає. Адже, отримавши поранення в бою, військова, яка за документами проходить як бухгалтерка, не зможе пояснити його та пізніше отримати належні їй пільги від держави. До того ж, це понижує соціальний статус жінок-військових.
Пізніше, завдяки зусиллям активістів, Міністерство оборони України внесло зміни до переліку штатних посад, розширивши перелік тих, на які можуть призначати жінок.
Також Тамара Злобіна звернула увагу, що медіа, зображаючи жінок на війні, акцентують на їхній зовнішності чи ролі матерів, а не показують їх як професіоналок. А ще не говорять про їхні справжні проблеми. Наприклад, про нестачу взуття і форми потрібних розмірів, те, що жінкам на фронті потрібне гінекологічне обслуговування чи просто прокладки, які волонтери їм не довозять.
ФОТО ТИЖНЯ
