Десантник з Прикарпаття Ігор Перцович: “Коли російські окупанти прийдуть сюди, то буде вже пізно”

Недавно Ігор Перцович повернувся після року служби в зоні АТО у складі «95 окремої аеромобільної бригади» і зараз він офіційно демобілізований. 

26 березня 2014 року його знову призвали на військову службу, одразу після завершення Революції Гідності, де  він також приймав активну участь. Військова спеціальність Ігоря в “95 бригаді” мінялася — кулеметник РПКС, гранатометник РПГ7Д, а пізніше командир відділення. Після тренувань на полігоні в Житомирі, в складі «95 окремої аеромобільної бригади», він був направлений в Донецьку область,  – повідомляє kosivart.

Як відомо, «95 бригада» є однією з найбільш славних військових частин ЗСУ, за версією одного американського генерала здійснила найдовший бойовий марш в світі, як підрозділ такого типу, бійці якої гідно проявили себе під час конфлікту на сході України. Серед відомих боїв бригади і оборона гори Карачун, Донецького аеропорту та села Піски, Спарти, а також визволення від російських окупантів міст Краматорськ, Слов`янськ та Лисичанськ. Як розповів Ігор завдання десантників були досить різні – від супроводу конвоїв до розвідки боєм в тилу ворога.

“Солдати можуть бути без їжі та води і в холоді, але це все прохідне, головне гідно вистояти. Панічного страху в бою немає, він приходить пізніше, після усвідомлення того що було. Іноді можна почути: «це не наша війна, а от коли ворог прийде сюди, то ми їх будемо бити». Але коли російські окупанти прийдуть сюди, то буде вже пізно. Ворога треба бити на початку наступу!” – розповів Ігор Перцович.

Розповідаючи про умови, в яких доводиться воївати нашим бійцям, Ігор визнає, що ще рік тому забезпечення наших військ було дійсно поганим, особливо що стосується бронежилетів та важкої техніки. Однак нині, за словами Ігора Перцовича, стан справ значно кращий.

 “Скептиків хочу запевнити — нова техніка є на передовій не тільки в телевізорі. Також нам дали форму нового зразка. Держава видала бронежилети і каски українського виробництва в певній кількості, не можу сказати що всім. Але якби не волонтери та люди, які допомагають армії, то ця війна вже була давно програна” – наголосив боєць.

Особливо вдячні бійці «95 окремої аеромобільної бригади» Івано-Франківській організації «Промінь-ІФ», де задіяна була сестра Ігора  Наталя Перцович, київським волонтерам Олександру Погребницькому та Максиму Мураткіну. Допомога волонтерів була різною – їжа, форма, бронежилети, каски, наколінники, малюнки від школярів з побажаннями.

Не обійшли увагою в розмові і проблеми української армії. Однак, Ігор стверджує, що хоч і є певні недопрацювання, наявні факти злиття інформації, наша армія тримається завдяки людському фактору і згуртованості народу:

“І коли кажуть, що «ми не воюємо і нам не дозволяють стріляти» – то я хочу повідомити, що українські військові здійснювали просто фантастичні операції не лише на передовій, але і в тилу ворога. Можливо коли війна закінчиться, то ми дізнаємося про наших героїв більше. Терористи нас бояться насправді дуже сильно! Слава Україні!”