«Дівчата обирають армію самі»: як прикарпатка Ніна з позивним «Яга»служить у «Гарпіях»
25-річна прикарпатка Ніна служить у війську під позивним «Яга». До армії вона працювала копірайтером, а також деякий час барменом у Німеччині, але, за її словами, завжди хотіла жити в Україні. Тому у 2023 році дівчина вирішила приєднатися до війська. Про свій шлях та досвід служби у трьох підрозділах вона розповіла «Галці».
«Дівчата обирають армію самі — ніхто їх не змушує. Вони просто приходять, і часто конкретно на бойові посади. Своїм прикладом вони доводять, що жінки в армії можуть бути не лише на кухні або на паперах», — каже Ніна «Яга».
Дорога у військо
До повномасштабного вторгнення Ніна працювала копірайтером віддалено, а згодом поїхала за кордон. Та життя в іншій країні їй не підійшло.
«Я працювала барменом у Німеччині, але інша країна мені не сподобалася. Я не хотіла б там залишатися, мені завжди хотілося жити в Україні», — розповідає дівчина.
У 23 роки вона прийняла рішення піти до війська й долучилася до 14 полку.
«Мене мотивувало відео Євгена Карася, і я вирішила приєднатися саме до його підрозділу. Я була здивована й приємно вражена умовами та ставленням, усе було комфортно для військових», — пригадує «Яга».
Та жінок у бойові підрозділи тоді не допускали.
«Єдиний недолік був у тому, що жінок не пускали на бойові посади. Дуже хотіли нас зберегти, а мені хотілося перейти з діловода на бойову посаду», — додає вона.
Згодом Ніна шукала можливість реалізувати себе у бойовій ролі й дізналася про жіночий підрозділ БПЛА «Гарпії».
«Мені сказали, що є підрозділ «Гарпії», де жінок беруть у якості пілотів. Я подзвонила командирці Дарині, і вже наступного дня ми зустрілися в Києві. Вона підтвердила, що є можливість бути пілотом, і я долучилася», — розповідає дівчина.
Реакція сім’ї
Рідні Ніни не одразу повірили в її вибір, але з часом підтримали.
«Батько казав, щоб я була обережною, мама була в шоці, але, думаю, все одно підтримує мене. Брат і хлопець мною пишаються. Ми навіть стали більше спілкуватися», — каже «Яга».
Навчання та служба
Військове навчання далося Ніні легше, ніж вона очікувала.
«Я навіть сама від себе не очікувала. У мене були хороші результати БЗВП, мене хвалили інструктори й казали, що я нічим не гірша за хлопців. Одна з кращих була у стрільбі», — згадує військова.
Втім, на командирські посади її не призначали.
«Щоб взяти на командирську посаду, треба спочатку виявити бажання і мати бойовий досвід», — пояснює «Яга».
Вона зізнається, що спершу їй пропонували йти на сержантські курси, однак вона свідомо обрала інший шлях.
«Я хотіла спочатку спробувати себе саме у бойових діях і довести там свою ефективність. А вже потім, коли зрозумію, що впораюся, тоді можна буде думати про підвищення. Це вважається правильним для армії», — пояснює вона.
Попередні півтора місяці разом із іншими пілотами проходила інтенсивні навчання на «Вампірах» та інших бомберах.
«Щоб підготувати пілота, потрібно дуже багато часу. Спершу ми тільки вчилися, відпрацьовували вправи. А вже зараз мене відправляють на бойові — у складі екіпажу з досвідченими людьми, які далі навчатимуть, як саме працювати у реальних умовах», — розповідає військова.
За час служби Яга встигла побувати у трьох різних підрозділах. У кожному, каже, отримала свій досвід і знання, та найбільш комфортно почувається саме в «Гарпіях».
«14-й полк був орієнтований більше на ближні відстані, зараз вони роблять глибокі удари. 413-й — один із перших і найкращих підрозділів у силах безпілотних систем. Там я займалася, зокрема, списанням втрачених засобів. А вже в “Гарпіях” відчула, що я на своєму місці, бо тут я можу їздити на бойові. Для мене це було дуже важливо — відчути на собі, як це, коли ти безпосередньо працюєш проти ворога».
Її позивний теж має цікаву історію. Дівчина розповідає, що вона досить висока і вирішила вигадати його сама.
«Ніхто не міг придумати мені позивний. Я подумала: є така антена Яга, і плюс перший дрон, на якому я літала і витримала ВОС, — це військова-облікова спеціальість».
Зараз Яга працює над власним амбітним проєктом — створенням дрона-«матки».
«Дрони мене дуже захоплюють, це щось інноваційне. Я хочу не лише літати, а й сама створювати нові моделі. Мрію зробити дрон-матку, але він буде не такий, як звичайні. Усі деталі поки не можу розкривати, але він відрізнятиметься від інших. Я вірю, що зможу довести цю ідею до реальності».
Ідея створити власний дрон виникла в Ніни ще рік тому, але спершу це було лише на рівні мрії. Зараз, після першого курсу університету імені Альфреда Нобеля в Дніпрі, вона вже має необхідну базу знань і поступово наближається до реалізації проєкту.
«Коли пройшла перший курс, у мене склалося розуміння про аеродинаміку, про те, які типи двигунів можна підібрати, як саме робляться розрахунки. На другому курсі я хочу більше акцентувати увагу на проєктуванні цього дрона паралельно з навчанням», — пояснює військова.
Яга обрала навчання саме в Дніпрі, адже у Франківську такої спеціальності немає.
Мізогінія
Попри підтримку однодумців, дівчина зіштовхувалася і з мізогінією в армії.
«Бувало, що командири казали: “Ой, ти дівчинка, тобі ще народжувати дітей, ми переживаємо, не візьмемо тебе на бойові”. Або давали завдання вести журнали, замість відправити на навчання. У мене були негативні емоції від цього, я відчувала, що не можу реалізуватися. Тому й рада, що перейшла в інший підрозділ», — згадує вона.
Твердження, що війна — «не для жінок», Ніна вважає хибним.
«Багато жінок служать на рівні з чоловіками. Я знаю тих, хто займає командирські посади, і вони молодці. У нас у “Гарпіях” теж є дівчата, всі відповідально ставляться до обов’язків. І ми сприймаємо побратимів не як “хлопців”, а як колег. У більшості дівчат є чоловіки чи хлопці, яким вони вірні, тому ці стереотипи про “розбиті сім’ї” — смішні», — підкреслює військова.
У своєму теперішньому підрозділі — «Гарпіях» — Ніна почувається комфортно.
«У нас злагоджена робота, дружній колектив, і хлопці, і дівчата. Мені подобається, як ставиться до нас командир. Я приєдналася до “Гарпій” у грудні 2024-го, і вже тоді ми чекали офіційного наказу про створення окремої роти в складі 9-ї бригади», — розповідає вона.
Зараз «Гарпії» продовжують розвиватися й відкриті для нових мотивованих людей.
«Ми чекаємо дівчат, які хочуть служити й літати. Можемо їм запропонувати бойові посади», — підсумовує Яга.
У «Гарпіях» служить близько десяти дівчат, розповідає Яга.
«Деякі щойно прийшли БЗВП і чекають на фах. Після фаху вони приєднаються до нас і виконуватимуть завдання разом з досвідченими. Якщо хтось новий, ми завжди ставимо його поруч із більш досвідченими», — пояснює вона.
У підрозділі є вакансії для операторів БПЛА, зовнішніх пілотів, техніків, майстрів і водіїв.
«Нам потрібні люди, які мотивовані, хочуть служити і літати», — додає Яга.
Вона розповіла про свою підготовку до роботи з БПЛА.
«Зараз я вже опанувала більшість навичок. Найперше було FPV — це основа. Якщо літаєш на FPV, можеш літати на всьому. Я можу літати на FPV, бомбері, мавіку», — каже вона.
Найбільше Язі подобається керувати «Вампіром».
«Він може використовуватися як для логістики — доставляти піхоті їжу, воду, так і для мінування та розвідки. Дуже технологічно зроблений і стійкий до умов війни. Пульт стабільний і виконує задачі», — пояснює вона.
Керувати «Бабою Ягою» теж цікаво, додає військова:
«Це цікаво, але не важко. Особливо на півдні важче, але цікаво робити скиди і потрапляти в ціль. Ми тренувалися на колесі, потрапити туди».
Найбільшим викликом для Яги є довести власну спроможність і показати результат.
«Я хочу, щоб навіть помилка була некритичною. Мені важливо робити краще і виправляти помилки», — підкреслює вона.
У вільний час Ніна читає книги і спеціалізовану літературу про техніку та авіацію.
«Мене це дуже захоплює. Я люблю нашу Україну і хочу розробляти літаки, яких у нас практично немає. Зараз активно розвиваються БПЛА, і мені це цікаво. Я завжди хотіла бути інженером, тепер я інженер авіації, і мене це повністю влаштовує», — додає вона.
Після війни Ніна мріє про сім’ю та дім, але й про професійне зростання.
«Хочу продовжувати працювати над дронами, розробляти нові концепції. Все-таки дрони — це моє», — каже Яга.
До слова, якраз перед розмовою з «Галкою» Ніна мала перший бойовий виїзд, і відбувся успішно, і їй дуже сподобалося: «Все виходить».
ФОТО ТИЖНЯ
