Доброволець, батько і дідусь: історія полеглого захисника Романа Гудима з Тисменицької громади
Історія Романа Гудима – старшого сержанта Збройних сил України, учасника АТО та добровольця повномасштабної війни, який загинув 15 квітня 2025 року на Донеччині внаслідок удару ворожого дрона.
Пише “Галка” з посиланням на Тисменицьку міську раду.
Роман Гудима народився 13 листопада 1971 року в селі Милування в родині швачки та будівельника. Його батько, Іван, їздив зводити будинки неподалік Чорнобиля. Роман був старшим сином, мав молодшого брата Ігоря. Батько родини та брат воїна також вже померли.
«Ромчик був добрим з перших років життя, такою дитиною-сонечком, – каже Марія Гудима, мати солдата. – Навчався у школах у Милуванні та Рошневі, футбол любив грати, згодом був гравцем сільської команди. У школі улюбленим предметом була фізкультура».
Роман любив працювати, допомагати удома батькам по господарству, ходив з друзями у ліс, збирав гриби та ягоди, їздив на велосипеді на річку рибалити.
Одразу після закінчення школи, на сороковий день смерті батька, Роман пішов в армію. Служив в Німеччині.
«Ромчик добре служив, отримав звання старшого сержанта», – каже його мати.
Через те що солдат був з України (а служив він тоді ще в радянській армії), його не пускали у відпустку. До українців у частині, де служив Роман ставилися погано, розповідає його мати.
Після служби він пішов працювати на Тисменицьку хутрову фабрику, був закрійником.
«Роман швидко одружився, – продовжує мати. – У нього народилися дві доньки: Ірина та Людмила. Зараз вони вже дорослі, мають своїх дітей, у мене є тепер п’ятеро правнуків».
Родинне життя в чоловіка не склалося. Із дружиною Роман Гудима розлучився. А як почалася економічна криза в країні, став їздити на заробітки до Польщі. Там працював на будівництві мостів. Марія Гудима каже, що робота синові подобалася, він багато всього навчився, і міг в Україні розпочати свою справу.
У 2015-2016-му роках чоловік захищав Україну в зоні ООС/АТО, воював на Донеччині та Луганщині. Опісля знову почав їздити за кордон. У березні 2022-го року Роман мав в черговий раз їхати до Польщі, та почалася повномасштабна війна. У червні чоловік пішов добровільно на фронт. Був старшим сержантом, кулеметником у військових частинах А4128 та А3719 (63-я окрема механізована бригада). Під час повномасштабного вторгнення Роман познайомився зі своєю другою цивільною дружиною, Анжелою, яка зараз підтримує пані Марію.
«Син був кілька разів контужений та поранений, лікувався в Дніпрі, Івано-Франківську та Львові. Операцію йому робили, на серці стент поставили. Та мені Ромчик мало що не розповідав, більше спілкувався з жінкою, а вона також берегла мене від невтішних новин», – каже Марія Гудима.
На фронті Роман мав позивний «Дід», адже віком був дорослий і онуків мав. Не раз Роман рятував життя своїм побратимам. Так ще із одним солдатом він кілька днів поспіль утримував позицію. Третій воїн мав панічну атаку і його до бою не залучали. Старший сержант Гудима допоміг молодому побратиму опанувати себе і таким чином врятував йому життя.
Загинув захисник 15 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області від удару ворожого дрона. За кілька днів до смерті розмовляв з матір’ю, як завжди казав, що у нього все добре. Про загибель сина жінку сповістила невістка. Поховали Героя в рідному селі.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
