Документів знову не вистачило: суд витребує нові матеріали у справі “Дністра”

Теми: Франківські новини
Документів знову не вистачило: суд витребує нові матеріали у справі “Дністра”

19 жовтня в Івано-Франківському апеляційному суді продовжили розгляд скарги ГО “Мультимедійна лабораторія” щодо реконструкції готелю “Дністер”.

Про це пише “Галка” з судової зали.

Суд долучив додаткові пояснення та документи Міністерства культури, про які йшлося минулого засідання. Представниця власників готелю знову не надала решту витребуваних документів.

ГО “Мультимедійна лабораторія” оскаржує рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову щодо відновлення попереднього вигляду будівлі. У 2018–2020 роках у готелі засклили колонаду, добудували поверх і змінили вежу з годинником. Громадськість та представники культурної сфери вважали ці роботи незаконною реконструкцією пам’ятки архітектури місцевого значення.

Під час попереднього засідання 12 жовтня представниця власників готелю Юлія Зварич не змогла надати другу частину проєктної документації. Суд надав їй час для цього, а представниці Міністерства культури — для подання документів щодо внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Під час засідання адвокат ГО “Мультимедійна лабораторія” Микола Ярема пояснив, які зміни, на думку позивача, відбулися з будівлею. За його словами, первинна будівля мала п’ять поверхів, а згодом добудували шостий. Годинникову вежу, як стверджує сторона позивача, фактично звели заново на цьому поверсі. Також раніше біля вежі не було оглядового майданчика в тому вигляді, в якому він існує зараз.

Суддя Ірина Максюта попросила пояснити, якими документами підтверджується попередній вигляд вежі та які саме роботи потрібно виконати для його відновлення.

Ярема зазначив, що опис виконаних робіт міститься у проєктній документації, яку долучили обидві сторони. Водночас конкретних технічних документів, які б відображали вигляд годинникової вежі до реконструкції, сторона позивача наразі не знайшла.

За його словами, є фотографії будівлі, зокрема ті, які додали до позовної заяви. Більше знімків отримали разом з обліковою документацією, наданою Міністерством культури.

Адвокат пояснив, що вимогу про відновлення попереднього вигляду будівлі заявили на підставі технічного паспорта, який, на його думку, відображав технічні параметри споруди до реконструкції. Водночас він визнав, що годинникова вежа як окремий елемент архітектурного ансамблю могла бути в цьому документі не описана.

Суддя звернула увагу, що без конкретного визначення необхідних робіт може виникнути питання щодо виконання майбутнього рішення суду.

“Ви можете просити дозволу про витребування їх”, — зазначила суддя, говорячи про технічні документи на вежу.

Ярема відповів, що сторона позивача надала всі наявні в неї документи, однак не впевнена, чи збереглася окрема технічна документація на годинникову вежу.

Окремо суд обговорив засклення міжколонного простору. Представник позивача заявив, що вважає засклення порушенням, допущеним стороною відповідача, і наголосив: матеріали справи досі не містять документів, які підтверджували б право на виконання цих робіт.

Суддя уточнила, чи є висновок експертизи, який підтверджує можливість такого відновлення. Ярема відповів, що окремого висновку про можливість проведення робіт немає, однак, за його словами, конструктивних перебудов міжколонного простору не здійснювали, тому відновлення можливе.

Суддя також нагадала, що експертні висновки, проведені в інших справах, у цьому процесі можуть враховувати лише як письмові докази. Тому суд не має можливості викликати експертів для роз’яснення їхніх висновків у межах цієї справи.

Під час засідання суд заслухав додаткові пояснення представниці Міністерства культури та стратегічних комунікацій України Ірини Тимкович.

За її словами, наказ про внесення змін до реєстру пам’яток видали на підставі подання управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Спочатку на облік взяли пам’ятку — прибутковий будинок на вулиці Січових Стрільців, 12, без подвійної адреси. Згодом Івано-Франківська ОДА запропонувала розділити об’єкт на дві складові: колишній будинок прибуткових підприємств та будівлю, де Українська Національна Рада ЗУНР схвалила Акт Злуки, тобто готель “Дністер”.

Тимкович пояснила, що в протоколі експертної комісії рекомендували виготовити облікову документацію на комплекс. Рішення комісії ухвалювали на підставі документації, підготовленої окремо на дві складові пам’ятки.

За словами представниці міністерства, в документах зазначені різні власники: власницею пам’ятки, якою є готель, вказана Надія Лєвшакова, а власником колишнього будинку прибуткових підприємств — Івано-Франківська міська рада.

На підставі подання ОДА та відповідної документації Міністерство культури видало наказ про внесення змін до реєстру.

Під час засідання суд також з’ясовував, чи збереглися документи, пов’язані з приписами органу охорони культурної спадщини щодо робіт на будівлі.

Представниця відповідного органу пояснила, що раніше видавали припис про припинення робіт, оскільки їх проводили без необхідного дозволу органу контролю. Водночас на той час будівля перебувала у приватній власності, а технічних документів на неї в органу не було.

Суд поставив питання про можливість отримати архівні матеріали, зокрема припис та опис обставин, за яких його складали.

За результатами засідання суд постановив витребувати в Івано-Франківського бюро технічної інвентаризації оригінал інвентарної справи для огляду в судовому засіданні. Також суд витребує у розробника проєкту — ТОВ “Сіменерго” — копію другої книги проєктної документації.

Наступне засідання у справі призначили на 11 листопада о 10:00.

Після засідання, у залі суду, громадський активіст Ростислав Шпук повідомив, що друга частина проєктної документації існує. За його словами, копію документа він свого часу витребував у Державної інспекції архітектури та містобудування.

Шпук наголосив на архітектурній особливості будівлі — колонаді, яка, за його словами, тягнеться до самого верху та формує основу споруди.

Він також зазначив, що проєктна документація містить відомості про елементи, які потрібно було зберегти під час робіт: черепицю, колір фасаду, колонаду та дерев’яні вікна.

За словами активіста, втручання в пам’ятку архітектури має відбуватися на підставі наукового супроводу та з урахуванням первинних ескізів. Він вважає, що наявна документація дає змогу встановити, яким був попередній вигляд будівлі.

Читайте також: