“Дорогі препарати у лікуванні COVID-19 – не головне”, – Тарас Василик, керівник лікарні №1 в Івано-Франківську

23 Гру, 2020 10:07

“Дорогі препарати у лікуванні COVID-19 – не головне”, – Тарас Василик, керівник лікарні №1 в Івано-Франківську

Івано-Франківська міська клінічна лікарня №1 приймає хворих на COVID-19 з весни. Тоді першим викликом для медичного закладу стала потреба облаштувати ще одну приймальню, адже тут працює єдиний у місті травматичний пункт. Розмежувати зони довелось терміново. Так само оперативно тут нещодавно вирішували питання подачі кисню, адже зниження температури повітря поставило під загрозу ефективне лікування пацієнтів.

Читайте також: Старі макети та новітні ґаджети: як вчать школярів Франківщини на уроках природничого циклу (ФОТО)

Керівник першої міської Тарас Василик переконаний, що для хворих на COVID-19 подача кисню є найважливішим у процесі лікування, а для того, щоб здолати наслідки коронавірусу, людина має переглянути свій спосіб життя і поставити власне здоров’я у пріоритет, пише “Галка” з посиланням на Укрінформ.

ТЕПЕР ЛІКАРНЯ ПОТРЕБУЄ СТІЛЬКИ Ж КИСНЮ НА ДОБУ, ЯК МИ ВИКОРИСТАЛИ ЗА ВЕСЬ МИНУЛИЙ РІК

– Сьогодні в Івано-Франківську констатують зменшення захворюваності на коронавірус після напруженого листопада. Ваші медики відчули полегшення в роботі?

– Звичайно. Госпіталізація пацієнтів помітно зменшилась,ситуація покращилась. Якщо ще 10 днів тому у нас було до 190 хворих, то сьогодні – 112. Учора з пневмоніями до нас поступили 11 пацієнтів, а ще недавно ми приймали 40 хворих на день. Тенденція – позитивна. А тому в нас з’явилась можливість переосмислити ситуацію, провести кадровий перерозподіл, переглянути забезпечення…

– Рук вистачає в лікарні?

– Наш медперсонал, що задіяний у медичних бригадах для допомоги пацієнтам із підозрою чи підтвердженим діагнозом COVID-19, налічує близько 190 осіб.

Розуміємо, що фахівець для забезпечення кисню має бути в команді, як і водій, який возить матеріали для дослідження, як і ліфтер та інші фахівці. Тепер ми збільшили кількість ліжко-місць до 200 за рахунок відділення дитячої клінічної лікарні. За контрактом у нас працюють викладачі медуніверситету, педіатри, медсестри та інші лікарі.

Так, у березні, коли почалась епідемія, ми справді відчули величезне навантаження і психологічну напругу. Тоді довелося зібрати всі сили в кулак, стати більш відповідальними, бо ми зіткнулись з невідомою недугою. Люди почали звільнятись, просити усілякі відпустки, навіть без збереження зарплати. Так, нам треба було вмовляти людей залишитись. Вони боялись за свої родини, за дітей, здоров’я. Сьогодні я можу лише подякувати усім, хто з перших днів епідемії зрозумів, що наше головне покликання – допомагати людям, а тому залишились і працювали.

Тепер ми маємо протоколи, адаптувались до ситуації, навчились працювати оперативно й злагоджено, єдиною командою. Підтримку з боку місцевої влади і волонтерів відчуваємо досі. Багато допомагають інтерни. Допомога від Івано-Франківського медуніверситету суттєва, співпраця – чудова. Тепер пацієнтів з коронавірусом і підозрою у нас лікують у чотирьох відділеннях. До того ж працює хірургія, травматологія та у цілодобовому режимі – єдиний у місті травмпункт для дорослого населення.

Для цього нам навесні довелось зробити розмежування зон. Разом із місцевою владою ми ухвалили рішення в оперативному порядку облаштувати ще один заїзд в лікарню з пандусом. Кошти отримали одразу.

Водночас, провели термінові роботи для забезпечення ліжко-місць киснем. Цю проблему ми почали вирішувати ще у квітні. Тепер у лікарні 93 ліжка мають доступ до кисню. Хочу зауважити, що концентратори є різні: для одного або двох пацієнтів. Так само киснева точка може бути для двох пацієнтів. Ми намагаємось кожне ліжко облаштувати кисневою точкою, для цього нещодавно розпочали роботи зі встановлення газової установки, яка буде працювати за зовсім новою, сучасною системою подачі кисню.

– А проблем у доставці кисню до лікарні не відчуваєте? Адже використання його зросло в рази…

– Ми й подумати не могли про такі обсяги кисню. Якщо торік ми використали 1,2 т, то тепер стільки ж лікарня використовує за добу. Коли ще не працювало калуське підприємство, то кисень возили лише зі Львова і були попередження про можливі перебої. На щастя, обійшлося.

Коли обсяги кисню почали зростати, ми побачили проблему намерзання редукторів у системі. Скажу чесно, у жовтні ситуація нас просто шокувала, коли надворі трохи впала температура. Кисень у системі є, в кріоциліндрах – теж, а в кінцевій точці тиск кисню був настільки малий, що ставив під загрозу життя хворих. Об’єм використання кисню збільшувався, а з ним наростали сніг та ожеледь на трубі.

Що ми тільки не робили: чистили, гріли, дули на ті труби. Нічого не помагало. Звернулись до колег зі Львова, Києва. Порадили ставити теплоприймачі. Все встановили за пів дня. Через деякий час ситуація повторюється. Тоді викликали фахівців, встановили систему обігріву і все стабілізувалося. Та ми розуміємо, що це обладнання застаріле, його необхідно замінити і для цього ставимо нову установку.

– Випадок на Львівщині, коли пацієнти загинули через вимкнення електропостачання, змусив керівників лікарень переглянути роботу системи енергоживлення. Як вона працює у вашій лікарні?

– У нас є джерела безперебійного живлення, які дозволяють працювати лікарні після знеструмлення до години-півтори, зокрема й підтримувати роботу апаратів ШВЛ. Наш заклад є у другій категорії енергозабезпечення, тобто є резервні трансформаторні станції. Дизельна система ще не запущена. Більш нагальною потребою стала нова система подачі кисню.

АНТИБІОТИКИ – НЕ ПАНАЦЕЯ

-Нещодавно міський голова Франківська Руслан Марцінків дав вказівку збільшити у лікарнях запаси антибіотиків. З ними є проблема?

-Так, ми стараємось закупити зараз більшу кількість фармацевтичних препаратів. Антибіотики – це незначна частина того, що потрібно нашим хворим. Проблем із ліками поки немає, але є побоювання, що ситуація може змінитись. Насамперед, це пов’язують з коливанням курсу валют із наступного року.

– Вашими пацієнтам доводиться сьогодні купувати ліки?

– Це складне питання. Однозначної відповіді тут немає. Часто люди запитують, чому вони мають робити комп’ютерну томографію за свої кошти. Пояснюємо, що ця послуга не внесена в пакет державного забезпечення. Ця діагностика, насправді, не є обов’язковою. Тому ажіотаж з КТ, який спостерігаємо, не має жодних пояснень.

Політика нашої лікарні у тому, що ми повинні надати пацієнту все необхідне. Не може бути такого, що ліки в нас є, а людина їх купляє. Тут є інше питання. Якщо у національному переліку немає того чи іншого препарату, то ми не можемо його закупити. Тому це лягає на плечі пацієнтів, про що доводиться їм пояснювати. Треба сказати, що упродовж епідемії МОЗ і НСЗУ з розумінням ставились до наших побажань і вносили зміни у свої постанови, що дозволило без тендера придбати для медзакладу лікарські засоби та обладнання, які коштують понад 50 тисяч гривень. За скороченою процедурою. Так ми придбали УЗД-апарат, лабораторне обладнання, ШВЛ-апарати, концентратори і все необхідне. Покращили своє матеріальне становище, бо при лікуванні хворих на COVID-19 багато що значить фаховий лікарський підхід, готовність закладів допомогти пацієнту і напрацьовані протоколи.

Антибіотик – не панацея. Ось зараз говорять, що в лікуванні COVID-19 дуже допомагає «Актемра». Дві ампули цього препарату коштують близько 30 тисяч гривень, і не кожний зміг би їх придбати. Втім, якщо взяти показники летальності від вірусу в Європі та США, то в Україні сьогодні не найгірша ситуація. Тобто, дорогі препарати – не головне.

Ось у мене лікувався мій однокласник. У лікарні він провів чотири тижні, два з них – у реанімації. Молодий чоловік, який вів здоровий спосіб життя, захворів. Лікувався вдома. Поступив до нас. Все було добре, поки не впала сатурація. Ми витягли його завдяки фаховим і впевненим діям персоналу. Та залишкові явища він відчуває досі, коли вже кілька тижнів перебуває вдома. Зізнається, що нічого не болить, нормальне себе почуває, а КТ показує, що стан погіршився від початкових досліджень на 30%. COVID-19 настільки вражає легеневу тканину, що залишає по собі рубці. Такі самі, як утворюються на пальці після порізу. Має пройти час, аби ті рубці розправились. Але для цього людина має над собою працювати.

– Як саме? На що треба звернути найбільшу увагу?

– Найперше – це дотримання дієти. Я регулярно проводжу обхід хворих і інколи просто вражений культурою харчування. Недавно спостерігав, як пацієнтка в лікарні може собі дозволити з’їсти до пів літра олів’є, яке принесли з дому. Питаю, чим не влаштовує лікарняна зупка, а жінка пояснює, мовляв, не викидати ж салат, який приніс чоловік. Зрозумійте, коли організм хворий, а ми ще їмо м’ясо, майонез та іншу важку їжу, то він змушений виділяти багато енергії для її перетравлення, а не для боротьби з інфекцією.

Наступне. Коли ми наїлись, об’єм черевної порожнини збільшується. Діафрагма підпирає хворі легені, тоді як їм потрібно у цей період найбільше простору. До того ж один із прийомів покращення сатурації, насичення легеневої тканини киснем, це поза пацієнта на животі. Хворим із дихальною недостатністю треба проводити до 18 годин з 24-х на животі.

Для відновлення організму після коронавірусної інфекції обов’язково треба бути більше на свіжому повітрі, виконувати дихальну гімнастику, інгаляції, содові парові ванночки. Серед обов’язкового – велика кількість теплого пиття. Якщо набір овочів і фруктів не дозволяє отримати необхідний перелік вітамінів, то можна його підсилити вітамінними комплексами. Тобто, треба подбати про своє здоров’я з урахуванням усіх настанов лікаря.

ХВОРІ З ПНЕВМОНІЯМИ, СПРИЧИНЕНИМИ COVID-19, ДОВГО ОДУЖУЮТЬ

– А хто сьогодні більше вразливий до COVID-19?

– За нашими спостереженнями, це пацієнти з супутньою патологією – цукровий діабет, серцева недостатність, легеневі недуги. Ще можу додати до цього онкозахворювання. Нерідко ми виявляємо цю недугу вже тут, коли людина потрапляє з коронавірусом. Люди про неї не знають. Це онкологічні захворювання нирок, органів малого тазу, молочних залоз… Такі пацієнти теж важче хворіють.

– Кажуть, що COVID-19 – це хвороба з нюансами, кожен з яких має величезний вплив на перебіг недуги. Які ваші спостереження?

– Якщо порівняти нинішні пневмонії з тими, які ми лікували у 2008 році, то хворі з запальними процесами, які спричинив COVID-19, дуже довго виходять із хвороби і потребують амбулаторного лікування. Якщо раніше пневмонії ми лікували до 14 днів, то ковідні запалення потребують лікування майже утричі довшого. У нас такі хворі перебувають по 3-4 тижні, і їх багато…

Увесь світ зіткнувся з тією проблемою, що медики не встигають одних пацієнтів вилікувати, а вже поступають інші. Не проблема ввести антибіотик, а завдання забезпечити пацієнтів киснем.

Лікарі поки що не можуть справитись із викликами коронавірусної інфекції. Якщо були б ідеальні протоколи,то смертність у світі була б іншою. Скажу більше, підходи до встановлення цього діагнозу теж потребують перегляду. Ми нерідко бачимо , що клінічна картина у хворого – це COVID-19, а ПЛР-діагностика негативна. Нині вже розглядають питання, щоб ІФА-дослідження теж брати за офіційну діагностику.

– А чи спостерігали ви нетипові симптоми цієї недуги?

– У когось тиск підскочив, в інших – болять ноги, можуть бути проноси. Коли людина здає ПЛР-діагностику і виявиться, що вона позитивна, тоді ми розцінюємо ці симптоми як інфікування. Втім, на початках епідемії, багато людей із такими симптомами навіть не звертались до лікаря. До прикладу, буває, що люди спостерігають катар верхніх дихальних шляхів (рясні виділення з носа, набряк слизової, частий кашель – авт.) У кого такого немає протягом року? А це теж можуть бути банальні прояви COVID-19. Як і безсоння, і підвищена пітливість, і сильніша подразливість. Тобто неврологічні прояви. Адже мікровраження судин, яке спричиняє коронавірус, може бути не лише у легенях, але й у головному мозку, в області серця, кишківнику…

Сьогодні говорять ніби вірус мутує. Думаю, насправді, з’являється все більше нових його симптомів, які ми раніше не брали до уваги, або вони були мізерними на фоні інших змін в організмі.

– Знаю, ви теж перехворіли на COVID-19. Одразу вдалося вловити його симптоми?

– Так, ми з дружиною перехворіли у жовтні, донька – у червні. У мене просто піднявся тиск. Пізніше відчув слабкість, ломоту в м’язах. Постійно хотілось зігрітись, ніби не вистачало тепла. Тоді й вирішив зробити ПЛР-дослідження. Де інфікувався? Важко про це сказати, коли ти щодня маєш контакт із пацієнтами, які є хворі на COVID-19. У нас багато працівників уже перехворіли.

– Ви отримали усі передбачені виплати?

– Усі виплати, що передбачені у випадку захворювання на COVID-19, працівники отримали й отримують. Крім того, 156 працівників сьогодні застраховані, це гарантує їм повернення певної суми коштів, які вони затратять на лікування. Це незначна, але теж допомога.

– Сьогодні багато говорять про збільшення зарплат медикам. Які виплати, на вашу думку, можуть втримати їх в Україні?

– Якщо взяти сьогоднішні зарплати медиків плюс доплати, які передбачені за лікування хворих на COVID-19, то вважаю, що вони не є найгіршими. Це стримує людей від пошуку щастя за кордоном.

Думаю, зарплата медика в Україні має залежати від середньостатистичної зарплати в промисловості. Якщо будівельник отримує 14 тисяч гривень, а лікар – 6 тисяч, то це парадокс.

Інша складова – умови праці. Ми можемо мати ліки, тепло, світло, але нам може не вистачати обладнання. Сьогодні ми пожинаємо наслідки фінансування охорони здоров’я за залишковим принципом, що було раніше. Медзаклади майже не розвивались. Медична реформа стала великим кроком уперед, вона дала поштовх до правильного розвитку галузі. Інше питання, що реформа потребує корекції.

До квітня ми не могли собі дозволити купити УЗД-апарат за 1,3 млн грн, а тепер змогли, як і знайти кошти на обладнання для лабораторії. Тепер ми робимо ІФА-дослідження і постійно вчимось працювати в нових умовах. Тут є позитив.

– Локдаун у січні нас порятує?

– Важко сказати. Однозначно, це відтягне момент одночасного надходження великої кількості пацієнтів до лікарні. Тому маємо розуміти, що є речі, про які за нас уже хтось подумав. Ми зобов’язані їх лише виконувати.

Якби кожен командир по-своєму виконував накази генерала, не знаю, що чекало б на таке військо. Але таке ми сьогодні спостерігаємо у ситуації з карантином. Нам говорять про соціальну дистанцію, а з неї багато насміхаються, нехтують. Так само не всі користуються захисними масками, антисептиками.

Сьогодні нам як ніколи потрібно чути одне одного, бути терпимими і не забувати про культуру поведінки.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ

Фото Юрія Рильчука

Приєднуйтеся до “Галки” у  Telegram та Instagram - найважливіші та найсвіжіші новини одразу у Вашому телефоні! 

  • like 3
  • like
3
Подобається
  • like
  • exciting
  • laugh
  • surprise
  • sad
  • angry

Loading...