Вулкани — головна біда Індонезії. Ненажерливі потвори раз по разу нищать усталене життя людей, забираючи іноді не лише врожаї та майно. Втім, країна вже навчилася отримувати від такого сусідства і певну користь: все більше туристів воліють побачити це природнє диво не через National Geographic.
Остів Ява багатий на термальні джерела. Однак не вони приваблюють спраглих до нових вражень туристів. Одна з головних принад острова — пекельні копальні Іджена, розташовані прямо біля парадних воріт Плутона, у кратері вулкану.
Кава Іджен висотою майже в 2800 кілометрів стирчить посеред гігантської однойменної кальдери (тобто долини, що утворилась на місці виверження первісного велетенського вулкану). Зараз ця долина виглядає, немов ілюстрація до фільму «Загублений світ». Натомість з висоти вулкану краєвид реально інопланетний: випалені дерева, гола земля, сірчані хмари, крізь які проглядається площина синьо-зеленого озера…
Сотні людей, немов мурахи копирсаються біля краю сірчаного озера, котре заповнило кратер. Людська винахідливість підказала, як з багатої на мінерали породи вибухами та ропою вимити сірку. Керамічними трубами ця суміш виливається до випарювання.
Навряд чи навіть з багатою фантазією можна собі уявити ті пекельні умови, у яких працюють робітники. Просто зауважте: веселенький жовтий дим — це пара сірки, що роздирає легені. А довколишня температура —40-50 градусів.
Ломами та кийками робітники відламують шматки застиглої сірки аби навантажити їх до корзин і розпочати довгий шлях. Спершу — майже вертикально вгору, а потім — три кілометри вниз. І нехай вас не обманює пінопластовий вигляд брил. Вага кожного уламка — близько 20 кілограмів. У двох кошиках — кілограмів 80.
500 метрів метрів до краю кратера — це найбільше випробування для роботяг. Стежка йде під кутом 40-60 градусів.На плечі — майже центнер ваги. У легенях — сірчаний дим.
Крок за кроком мурахи-робітники несуть свою ношу. В кожного своя манера. Двадцять повільних кроків, двадцять швидких, двадцять повільних. Метрів 500-800 і перекур. Палять тут всі, видно, що самих лише сірчаних парів бракує. За кілометр — невеличкий контрольний пункт. Тут корзини зважують.
Внизу, за два кілометри сірку приймають та нараховують зарплату. За день можна зробити дві-три ходки. У підсумку — 5-10 доларів.За місцевими мірками — чимало.
Щодня, увечорі, від підніжжя вулкану відправляються вантажівки з робочими. Суворий контроль ретельно перераховує людське поголів’я в кузові. Недавно знову недорахувалися — раптово померлого робітника колеги таємно поховали десь біля Іджена.
Вулкани люблять пожертви.
ФОТО ТИЖНЯ
