Столиця Колишньої Югославської Республіки Македонії, а саме така офіційна назва цієї країни, вражає і смішить одночасно. Вражає масштабом новобудови, що виконується з дійсно столичним розмахом. А смішить кічовою еклектикою усіх цим численних колон та скульптур.
З Македонією все не слава Богу. Республіку ніби-то штучно утворив югославський диктатор Брос Тіто в пику болгарам, які не схотіли свого часу об’єднуватись під його орудою до великої балканської федерації. Болгарія ж завжди вважала більшу частину сучасної Македонії своєю, а місцеве населення насправді болгарами.
Аби зрозуміти масштаб трагедії слід згадати, що південні сусіди, вважають македонців слов’янськими греками. А Сербія – етнічними сербами. Якщо ж додати до цього той факт, що чверть населення складають албанці, можна зрозуміти, що компот ще той.
Албанці – неспокійні сусіди. Дехто з македонців прямо каже – терористи. Над албанськими селами Македонії не соромлячить розвіваються прапори сусідньої держави з орлом. І сказати, чим це закінчиться – важко.
Натомість і Греція не спить. Греки, як відомо, блокували всі серйозні міжнародні рухи Македонії, будь то вступ до НАТО чи виступи на Євробачення. Аж доки не змусили країну затвердити доволі принизливу назву “колишньої Югославії”.
А все через те, що Македонія – то історична провінція самої Греції. З якою, між іншим, нащадок Брос Тіто і одночасно військовий злочинець Слободан Мілошевич навіть запропонував утворити тристоронн конфедерацію – Македонії, Сербії та Греції.
Так от, ревнощі Греції стосуються в першу чергу головного історичного персонажа сучасної Македонії – Олександра Великого.
Македонія міцно приписала все з ним пов’язане собі. Відповідно і сучасні македонці, за їх логікою, а отже і грецька їх частина – ніякі не греки, як і цар Олександр само собою теж.
Культу Олександра тут може позаздрити навіть азійський диктатор. Судіть самі: іменем Олександра Македонського названі національний аеропорт, головне шосе країни, вулиці, площі школи і так далі. Статуй легендарного царя не перелічити.
Але головна, звісно, на центральній площі столиці та країни. Статую-фонтан висотою в 22 метри наразі учергове перебудовують, хоч ще рік тому в принципі все було гаразд.
Власне постійна будова – теж майже символ сучасного Скоп’є. Справа в тому, що центр міста було знищено потужним землетрусом ще в 1963 році. Важко сказати, як донедавна виглядали береги річки Вардар. Однак влада країни, що з усіх сил змагається за своє право на існування, ухвалила епохальний план “Скоп’є-2014”, який, як ми бачимо на фото, реалізується і до цього часу.
Вартість проекту ніхто достеменно оцінити не може. Чи то 200, чи 300, чи навіть 500 мільйонів євро. Бонусом, як і належить, пішла політика, корупція, непрозорі тендери. Одним словом, все як у нас. Та ж статуя Македонського, перше оцінена в 487 тисяч євро, у підсумку стала в 1,4 млн.
Але результат ми бачимо: десятки новобудов з колонами – це переважно музеї та інші заклади культури. Музей археології, де вся міць історичної науки Македонії переконливо доводить відвідувачам негрецький характер країни та її великого покровителя.
Ну і головна фішка – сотні скульптур. Здається, що немає жодного хоч чимось відомого уродженця цієї землі, якому б не поставили пам’ятник. А іноді – і не один. Грецьких та інших дотичних героїв теж не забули. Звісно, як етнічних македонців.
Олександра Македонського теж відзначили не одним пам’ятником в центрі. Буквально в кількох метрах – ще одна скульптурна група на фонтані. Юний Олександр і його мама, Олександр трішки старший, лев – символ Одександра. Ну і тато, цар Філіп – теж заслужив.
Вся ця новобудова, як пишуть тутешні ЗМІ, не надто схвально сприймається мешканцями бідної країни. Опозиційні політики вже назвали свою столицю “Енциклопедією кітча”. Втім, варто сказати, що все це в купі складає реально неповторний образ міста. Це як Вірка Сердючка з зіркою на голові.
Насправді Скоп’є – ще античне місто, яке у середні віки отримало потужний османський акцент. Невеличка частина турецького Скоп’є збереглася о інший бік річки Вардар, до якого можна перейти однією з небагатьох автентичних пам’яток столиці, кам’яним мостом XV століття.
Туристи тут можуть оглянути турецькі бані, мечеть, а на горі – фортецю Кале, зведену нібито ще в VI столітті. Фортецю після згаданого землетрусу сильно перебудували, тож справжнього в ній насправді небагато.
Ну і про ще одну особу, яка обіймає може і не настільки видими місце, як Олександр, але співставиме. Мова про Матінку Терезу, яка, виявляється є уродженкою Скоп’є. До речі, албанці вважають насправді її своєю, про що іншим разом.
Неподалік від помпезного новобудованого центру стоїть так званий Дім Матері Терези, який насправді збудований на місці католицького храму, у якому хрестили Аньєз Гонжа Боякшу, майбутню всесвітньо відому черницю. Можете не сумніватись, що друге за важливістю національне шосе носить саме її ім’я.
ФОТО ТИЖНЯ
