Історично українське підприємство перебувало у контексті виживання, яке сформувало у бізнесу певні уявлення, що визначають загальну картину українського підприємництва. Ця думка прозвучала в Івано-Франківську на панелі “Підприємницькі екосистеми. Стратегії зростання та стійкості”.
Читайте також: Універсальний дизайн, покриття, короткі шляхи: у Франківську представили рекомендації для розвитку інклюзивності міста (ФОТО)
Про це пише “Галка” з місця події.
Керівниця центру підтримки бізнесу Промприладу та модераторка панелі Іванна Погребняк зауважила, що історія українського підприємництва не є історією “завдяки”, а “через” і в цьому процесі сформувалися ментальні установки у підприємців, які сприяють або заважають у діяльності.
Тетяна Водотика досліджує історію виживання й становлення українського підприємства. Вона передала це у книжці “Виклик, шанс, зміна. Історія українського підприємництва”.
Тетяна наводить історичний приклад створення підприємницької екосистеми, яка показує залежність бізнесу від держави:
“Дослідження українського підприємства я присвятила велику частину свого професійного і кар’єрного шляху. Коли я готувалася до цієї панелі, дуже довго думала, що могло б бути прикладом екосистеми, підприємництва бізнес-екосистеми в минулому, і я знайшла. Здавалося б, що я, як професійна історикиня, мала б говорити про те, що ми не маємо накидувати реальності сьогоднішнього дня на день вчорашній, і жодна древність не порівняється з сучасністю, але, але таки порівняється.
Харків’янам буде знайоме прізвище Олексія Алчевського, набагато більше, ніж мешканцем Прикарпаття, але тим не менш. За його ініціативи в 1874 сформувався з’їзд гірничопромисловців півдня росії. Це одна з найстарших і найвагоміших організацій, яка об’єднувала тих, хто займався видобутком вугілля, будівництвом залізниць, будівництвом паровозів і так далі. Південь російської імперії, те, що є частиною зараз України.
Важливо, розуміти, що тоді України не було, це величезна різниця між тим, що було тоді й тим, що зараз. Лише згаданий Олексій Алчевський мав сміливість, силу волі й силу духу поставити перше в Україні погруддя Тараса Григоровича Шевченка у себе на задньому дворі. Можливо, через це він і загинув — він покінчив життя самогубством.
Це дуже сумна історія про те, як крах власної справи, розуміння того, що ти не врятуєш власну справу, веде до того, що людина кінчає життя, зводить з ним рахунки. Він усвідомлював неможливість порятунку власної справи, через те, що йому видали державне замовлення, і це було ключем до виживання багатьох і більшості справ в той час. А орієнтація на вільний ринок, те, що є зараз, дає бізнесу рухатися”, – розповідає Тетяна.
На прикладі Промприладу, Тетяна пояснює принцип “креативного руйнування”:
“Думаю, що є абсолютно очевидно, аби для того, щоб зробити прикольний фудкорт на Промприладі, треба знести стару стіну. Ми щось руйнуємо, але щось і нове твориться паралельно з цим. І цей дух творчості є тим, що тримає підприємництво, як явище через всі часи й в тому числі радянські”.
Свою книжку “Виклик, шанс, зміна. Історія українського підприємництва” Тетяна Водотика залишила у коворкінгу Промприладу, щоб франківці могли з нею ознайомитися.
ФОТО ТИЖНЯ
