Platfor.ma та шеф-кухар Євген Клопотенко створили проєкт “Фуд-гід Україною” з незвичайними стравами різних областей. До переліку потрапили й дві страви від ґаздинь з Прикарпаття.
“Ми оголосили конкурс, де попросили українців поділитись рідкісними рецептами своїх сім’ї, села, містечка чи регіону. Ми отримали понад 300 рецептів з усієї України та обрали серед них тридцятку, яка вразила нас найбільше – незвичністю приготування, важливою історією чи неймовірними традиціями. Саме ці страви і складають наш «Фуд-гід Україною». Готуємо їх та розповідаємо про них – для України та цілого світу”, – йдеться на сайті проєкту, інформує “Галка”.
ХРІНІВКА, АБО ХРІН З М’ЯСОМ
НАТАЛІЯ БАБАК, ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ (С. ПІДЛУЖЖЯ), 20 РОКІВ
«Цю страву ми з року в рік готуємо на Великдень і це найулюбленіша частина всього святкування. Після літургії прийти додому та злегка підсмажити хрінівку на сковороді — найкраще ласування. Ця страва — особливість нашого села».
Якщо для вас Великдень — це переважно писанки та паски, то у багатьох селах західних областей України з вами не погодяться. Однією з основних складових великоднього кошика та зрештою святкового столу є хрін, який, за повірʼям, символізує «гіркоту життя» та покуту. А подавати його можуть у найрізноманітнішому вигляді — з мʼясом, у салаті, маринований, запечений, у приправі чи просто сирий.
Наприклад, на Галичині хрін традиційно святили разом з іншим вмістом кошика для міцного здоровʼя родини, а коли їли, казали: «Щоби хрін перегриз усе і щоби черево не боліло». Його можуть нарізати та подавати до столу з яйцем та мʼясом або ж — настругувати у миску з мʼясом, ковбасою та яйцями.
Особливою традиційною стравою до Великодня є хрін, приготовлений разом із мʼясом. Наприклад, у Львівській області побутує такий рецепт: декілька хрінів дрібненько труть, додають до них оцет, цукор та сіль. Весь цей маринад настоюють 3 доби, після чого споживають разом із мʼясом.
НАЧИНКА
«Начинка буває різною. І кожна ґаздиня її колись робила на власний смак. Готували її на великі свята як Різдво, Великдень, хрестини чи весілля. Ну а тепер рецепти начинки на території Галичини, а особливо на Покутті, передаються із покоління в покоління. Подається вона як гарнір до страв з м’яса, птиці, риби, але дехто навіть готував її солодкою!»
Начинка — слово, яке може ввести в оману, нібито це страва, яка має знаходитися всередині чогось. Але ні, насправді це двоюрідний родич баноша, мамалиги чи поленти. Начинку подавали як гарнір до м’яса або навіть як своєрідну заміну пампушок до борщу чи бульйону з курки.
Можна зустріти відомості, що начинку почали готувати в 1950-х роках, коли часи були скрутні й ситні страви намагалися створювати з того, що було під рукою. Однак є свідчення, що цей рецепт існував й задовго до цього.
За каноном, готувати начинку треба у печі на основі кукурудзяної крупи з додаванням вершкового масла, молока, цибулі, іноді яєць. Готували переважно на свята — Різдво, Великдень, весілля чи хрестини. Річ у тім, що процес запікання досить довгий, і якщо вже присвячувати страві години, то привід має бути серйозним.
В основному такі приводи знаходили на Покутті. А столицею начинки можна вважати Коломию — управління культури та туризму міської ради навіть подало цю страву до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
ФОТО ТИЖНЯ
