Джип-туризм у Карпатах: закон є, а контролю — обмаль?
У 2025 році закон чіткіше розмежував, де можна їздити територіями природно-заповідного фонду, а де — категорично ні. Але це не зупинило потік позашляховиків, що прямують на мальовничі гірські схили в обхід усіх обмежень.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу фіксує порушення, розраховує мільйонні збитки природі та складає протоколи — але визнає: інспекторів на всю область лічені одиниці, а служби охорони самих парків, на яких лежить основна відповідальність, здебільшого бездіяльні. Тим часом у Яремчанській громаді, де зосереджена велика частина цього бізнесу, місцева влада замість посилення контролю пішла шляхом протилежним — під тиском акцій протесту та звернень підприємців депутати попросили Верховну Раду пом’якшити закон.
“Галка” розібралася, скільки офіційно джип-операторів працює на Прикарпатті, яку шкоду завдають природі позашляховики, чому штрафи є, а порушників “мало”.
Закон не новий, його просто посилили
Начальник відділу природно-заповідного фонду Державної екологічної інспекції Карпатського округу Михайло Півторак розповідає, що заборона проїзду територіями ПЗФ існує не “з учора”. Базовий закон діє ще з 90-х, просто у 2025 році до нього внесли уточнення:
“Закон не сьогодні прийнятий, просто у 2025 році внесли зміни до статті 14 Закону України «Про природозаповідний фонд», де чітко розмежували, де можна проїжджати територіями і об’єктами природозаповідного фонду, а де категорично заборонено”.
За його словами, сама заборона існувала й раніше — просто формулювання були розмитішими і давали простір для маніпуляцій:
“В 92-му році закон був прийнятий. Але в цій редакції чітко розмежували, що можна, що не можна. Режим території не тільки регулюється самим законом, а є положенням про природоохоронну чи заповідну установу. Просто зараз це вже прописали в законі, чітко прямо, щоб стало всім зрозуміло”.
Зокрема, посадовець розповідає, що органи місцевого самоврядування офіційно попереджали про необхідність посилити контроль, але реакції фактично немає:
“Ми листами проінформували кожну правоохоронну установу, кожен місцевий орган, всі територіальні громади, всі районні державні адміністрації щодо посилення роботи в цьому напрямку. Поки що запевняють, що у всіх все добре, але порушення тим не менше є”.
На пряме запитання, чи достатньо цих заходів виявилося на практиці, він відповідає доволі однозначно:
“Якщо би достатньо, то, напевно, ці порушення на сьогодні були б зведені до нуля”.
Замість посилення контролю, у Яремчанській громаді сталося зворотне: коли ще у 2025 році ухвалювався закон про обмеження джипінгу, місцева влада не просто мовчала — вона взагалі не піднімала цього питання публічно. Однак цьогоріч улітку, відбулись й акції джиперів, громадські слухання й звернення до ВРУ про про пом’якшення закону.
Яремчанський кейс, коли громада стала на бік джиперів
Громадським слуханням передувала акція протесту джиперів з блокування пункту екологічного контролю в Яремче.
Обурення водіїв, які надають послуги джип-турів, викликали спільні рейди інспекторів, працівників Карпатського національного парку та поліції. Інцидент стався 22 липня 2026 року біля Пункту екологічного контролю №1 у Яремче — туди зібралися особи, що надають послуги “джип-турів”, і намагалися врегулювати питання проїзду заповідними територіями та заблокувати роботу поста.
Ситуація загострилася після того, як днем раніше інспектори спільно з нацпарком і поліцією провели рейди, аби припинити незаконний проїзд транспорту територією ПЗФ.
Свою позицію журналістам “Громадського” висловив і Роман Качелуб — засновник громадської організації перевізників, який представляє інтереси місцевих джип-операторів. За його словами, метою є не протистояння з парком, а узгодження офіційних маршрутів:
“Ми перевізники, ми возимо туристів в природу і хочемо зараз узгодити зі Спарком, щоб нам виділили конкретно маршрути, щоб не нарушували закон ні ми, ні хто приїжджає до нас в Карпати відпочивати”.
За його оцінкою, організація об’єднує близько 300 людей, а джипінг для багатьох родин у громаді став основним джерелом доходу:
“Щоб ви зрозуміли, це кожна сім’я має джипа і возить туристів. Це наскільки популярно”.
Качелуб визнає: люди, чий заробіток залежить від цього бізнесу, налаштовані рішуче й готові відстоювати свої інтереси, оскільки побоюються втратити роботу через посилення контролю.
За його словами, безкоштовно возить у гори і ветеранів з інвалідністю. При цьому Качелуб стверджує, що проблеми зі штрафами та перевірками для перевізників виникли лише нещодавно, а раніше такого тиску не було:
Представники асоціації власників джипів і квадроциклів, які організовують тури в Карпатах, звернулися з відкритим листом до громади Яремчанщини, Державної екологічної інспекції Карпатського регіону, Карпатського нацпарку, поліції та прокуратури. Головна вимога — не заборона джипінгу, а врегулювання правил його роботи.
Вже згодом депутати Яремчанської міської ради під час сесії 11 серпня ухвалили рішення звернутися до Івано-Франківської облдержадміністрації, Кабміну та Верховної Ради з проханням врегулювати ситуацію довкола “джип-турів” у громаді.
Депутати просять внести зміни до закону, який регулює проїзд дорогами, що частково пролягають територією Карпатського національного природного парку. Окрім цього, депутати пропонують надати самому Карпатському нацпарку повноваження визначити офіційні маршрути, якими підприємці могли б законно возити туристів.
Свою позицію щодо ситуації публічно висловив і очільник Яремче Андрій Мироняк. На думку мера, розвиток цього напрямку можливий за умови переведення діяльності підприємців у правове поле — тобто легалізації бізнесу та затвердження чітких маршрутів поза заповідними зонами.
Мироняк переконаний, що водії позашляховиків мають пересуватися виключно визначеними дорогами, оскільки найбільшої шкоди довкіллю завдають саме заїзди по рослинності, а не рух спеціальними шляхами.
Для врегулювання ситуації мер пропонує:
• чітко визначити та затвердити офіційні маршрути для поїздок;
• облаштувати інфраструктуру та місця для зупинок транспорту;
• забезпечити регулярне прибирання територій;
• зробити діяльність підприємців повністю легальною та контрольованою.
За словами Мироняка, розвиток цієї сфери потребує змін на рівні законодавства, а також ефективної співпраці між бізнесом, екологічними службами, державними інституціями та органами влади.
Коментуючи ситуацію, коли джипери й місцева влада апелюють до “дати людям заробити” — Півторак називає це підміною понять:
“Я би всім налаштовував дотримуватися норм закону, бо всі повинні розуміти — і джипери, і органи місцевого самоврядування — що за будь-яке порушення передбачена відповідальність”.
Він також відкидає версію, що закон про заборону джипінгу може ухвалюватися в інтересах окремої громади, натякаючи на економічну зацікавленість деяких на місцях:
“Я не думаю, що народні депутати будуть приймати рішення щодо внесення змін до закону, бо комусь треба заробляти на джипінгу гроші. Я думаю, так воно не працює”.
“Тоді вам не місце в горах”: що кажуть туристи в соцмережах
Незадоволення джипінгом дедалі частіше звучить не лише в медіа, а й від самих туристів — у соцмережах регулярно з’являються скарги на розбиті стежки, пилюку, шум і неможливість спокійно пройти маршрутом через інтенсивний рух позашляховиків.
Так, авторка одного з постів у Threads звернулася до водіїв, яких зустріла на Свидовецькому масиві, показавши фото розбитих колесами гірських стежок:
“Пост для усіх рагулів, яких ми зустріли на Свидовецькому масиві. Якщо вам лінь підніматись в гори пішки і ви надаєте перевагу нищити стежки позашляховиками… тоді вам НЕ місце в горах! Сидіть вдома і не руйнуйте українські Карпати”.
Публікація зібрала сотні реакцій — 722 вподобання й десятки коментарів, де інші користувачі описували власний досвід зіткнення з джипами на популярних маршрутах.
В іншому пості автор поділився почутою розмовою туристів із водієм джипа — про те, як заробіток на возінні людей у гори став для декого сімейною справою, що переважує будь-які інші цінності:
“Четверо туристів заплатили 5 тисяч, щоб джипом виїхати на гору. Водій розповідав, що вже заробив на ще один джип. Брату скоро 18 — теж буде їздити… Ми хочемо, щоб у селі з’явилися гроші. Але чи розуміємо, що саме будуємо заради цих грошей? Бо можна заробити на горі. І втратити саму гору”.
Дискусії в коментарях під подібними постами показують, що думки розділилися навіть серед самих користувачів: одні вимагають штрафів і конфіскацій, інші — наполягають, що проблему вирішить лише офіційна легалізація окремих маршрутів, аби зняти потребу їздити “по всіх Карпатах”.
Джипери на обліку та податки
За даними, які ГУ ДПС в Івано-Франківській області надало на запит “Галці”, у п’яти гірських громадах на податковому обліку перебувають 26 фірм і 94 приватні підприємці, чия діяльність пов’язана з джипінгом, прокатом спортінвентарю чи організацією відпочинку. Суб’єкти господарювання надають свої послуги за шістьма КВЕДами: 77.21, 49.39, 93.29, 79.12, 79.90, 77.11.
У розрізі територіальних громад картина виглядає так:
- Верховинська громада (Верховинська ДПІ) — 1 юридична особа та 11 фізичних осіб-підприємців;
- Ворохтянська громада (Надвірнянська ДПІ) — 1 юридична особа та 23 ФОП;
- Косівська громада (Косівська ДПІ) — 6 юридичних осіб та 12 ФОП;
- Поляницька громада (Надвірнянська ДПІ) — 6 юридичних осіб та 20 ФОП;
- Яремчанська громада (Надвірнянська ДПІ) — 12 юридичних осіб та 28 ФОП.
Загалом у п’яти громадах Прикарпаття, де зосереджена основна активність джип-туризму, на податковому обліку перебувають 26 юридичних осіб та 94 фізичні особи-підприємці.
Ці підприємці зареєстрували 207 кас. Через них у 2025 році пройшло 276,3 млн грн готівкових розрахунків, а лише за перше півріччя 2026-го — вже 237,3 млн грн.
А от перевірок — мало. За два з половиною роки (2024–2026) податкова провела всього чотири фактичні перевірки джип-операторів. Штрафи за їхніми результатами — символічні 0,7 тис. грн. Ще у двох випадках склали протоколи за роботу без державної реєстрації.
Яка шкода завдається природі
Пояснюючи, чому проїзд позашляховиками територією ПЗФ загалом заборонений, Півторак коротко перелічив основні фактори шкоди:
“Якщо то є об’єкт природозаповідного фонду, якщо там обмежено заїзди чи проїзд тієї території, значить уже прораховано той фактор, що якщо будуть здійснюватися такі заїзди, то буде наноситися шкода. Ну, це і ерозія ґрунтів, це і шум”.
Він також звернув увагу на сезонність шкоди — навесні вона найбільша, оскільки це період розмноження дикої фауни:
“Там є рослинки, занесені до Червоної книги, там є знищення живого ґрунтового покриву. І дуже-дуже багато факторів”.
Як екологічна інспекція фіксує порушників
Начальник відділу природно-заповідного фонду Державної екологічної інспекції Карпатського округу Михайло Півторак пояснює, що штрафи за проїзд територіями ПЗФ — символічні (від 153 до 408 грн за ст. 91 КУпАП), однак окремо розраховується розмір завданої природі шкоди, і ці суми значно суттєвіші:
“Штрафи там досить невеликі, від 153 до 408 грн, але тим не менше там є значна шкода, яка порушниками фактично усіма на даний час відшкодовується. Там іде від 1600, 3600, 25 000, 16 000. Все залежить від того, на яку відстань ти проїхав”.
За його словами, наразі загальна сума розрахованої шкоди сягнула значних показників — і це лише по частині випадків:
“14 протоколів, сума збитків склала 156 000. Це там, де встановлені особи. А коли ми не впіймали порушників, але провели розрахунки розміру шкоди, завданої об’єктам і території ПЗФ, вона склала 2,2 млн”.
Михайло Півторак розповідає, що виявляти порушників інспекції допомагає сервіс “Екозагроза”, куди туристи й місцеві мешканці надсилають фото- та відеофіксацію заїздів.
Півторак розповідає, що коли інспектор складає протокол, він фіксує не лише особу порушника, а й транспортний засіб, яким скоєно порушення. Далі справу передають до суду, і саме там перевіряють правомірність будь-яких заперечень з боку порушника:
“Наш інспектор встановлює особу порушника, встановлює транспортний засіб, на якому здійснювалося порушення. Ці всі матеріали скеровуються в суд, де суд досліджує, чи є достатня доказова база”.
Втім, за словами посадовця, головний тягар контролю лежить не на екоінспекції, а на службах охорони самих природних парків — і саме тут, каже він, є системна проблема:
“Охорона і збереження об’єктів природозаповідного фонду покладаються виключно на адміністрацію парку або на службу їх охорони. Поки що жодна природоохоронна установа не прозвітувала, що вона встановила хоча б десь на території факт порушення проїзду механізованими транспортними засобами і нею вжито заходів щодо притягнення винних до відповідальності. Якщо чесно, ну, я, може, їх ображу, не ображу, але вони взагалі бездіяльні”.
Пояснюючи, чому попри всі зусилля порушення повністю не зникають, Півторак звертає увагу на брак кадрів — і на всю Івано-Франківську область у інспекції їх критично мало: навіть створений спеціально пункт екологічного контролю, який працює на території чотирьох громад (Яремчанської, Ворохтянської, частини Верховинської та Поляницької), має лічені кадри:
“Якщо там у нас є постійно чотири, п’ять інспекторів виїжджають з Івано-Франківська — ви самі розумієте, що їхня територія роботи досить немала”.
При цьому він знову підкреслює: основне навантаження мало би лежати саме на службах охорони парків, а не на його відомстві, ресурс якого — обмежений:
“Для того є, знову ж таки, буду вже вкотре повторювати, служба державної охорони на місцях, якій ввірена та ділянка”.
Щодо аргументів на кшталт “ми не знали, що це територія ПЗФ”, якими часто виправдовуються порушники, Михайло Півторак відповідає:
“Ми добре розуміємо, що все-таки ці дії, напевно, є свідомими. Десь ті люди, які займаються такою діяльністю, забивають людям глузд і кажуть, що громадянам заборонено проїзд до їхніх будинків, що там складаються протоколи. Насправді питання так не стоїть”.
Один з поширених аргументів порушників — що вони їхали до власної ділянки на території ПЗФ. За словами Півторака, суд вимагає документального підтвердження такого права:
“Якщо заявляють, що там нагорі його власність, що він є власником тієї чи іншої земельної ділянки, — я думаю, йому нічого не заважає. Приходить повідомлення в суд, щоб він надав такі документи і в законний спосіб довів, що він є власником тієї ділянки і має право безперешкодно туди їхати транспортним засобом”.
Але на практиці, зазначає посадовець, жоден порушник таких доказів так і не надав:
“Скільки ми мали випадків виявлених порушень, у жодному випадку такого не відбувалося. Нам не надавали. Нікому”.
Він додає: на мальовничих схилах, куди возять туристів фотографуватися, приватної забудови просто немає, тож версія про “поїздку до власного будинку” не витримує перевірки:
“Майже всі оці красиві схили, з яких фотографують люди, — там же немає будинків біля тих схилів. Ти виїхав на схил і кажеш, що там у тебе хата, а хати там немає взагалі. На маршрутах дуже легко подивитися, що ці всі стежки не ведуть до хати. Хата — і вони безпосередньо в глиб території, яка є ПЗФ”.
Проїзд категорично заборонений і крапка
Директор Карпатського національного природного парку Степан Гошовський у розмові з “Галкою” формулює позицію установи однозначно:
“Якщо в законі чітко прописано, що проїзд по території парку транспортними засобами заборонений, значить ми маємо дотримуватися закону. Позиція парку однозначна і обговоренню не підлягає. Проїзд по території парку категорично заборонений”.
Виняток стосується лише мешканців, чиї оселі чи господарські ділянки розташовані всередині парку і не мають іншого під’їзду:
“Люди, які проживають на території парку і іншої дороги немає, мають право проїзду. Вони звертаються до нас, пишуть заяву, показують документи на своє майно, ми видаємо їм перепустку”.
За словами Гошовського, саме навколо цієї норми маніпулювали організатори липневого протесту біля Пункту екологічного контролю — видаючи обмеження для туристичного джипінгу за нібито заборону місцевим мешканцям їздити до власних домівок:
“Це робили провокатори, і у них получалося підбурювати людей, вони казали, що люди не можуть їздити до своїх осель”.
Гошовський розповідає, що вся площа парку — 54 000 га, з яких у постійному користуванні парку перебуває 38 322 га, решта — землі інших користувачів (комунальної власності).
За останній рік парк, за його словами, встановив близько 67 шлагбаумів і 120 інформаційних знаків:
“За останній рік ми поставили близько 67 шлагбаумів по перекриттю дороги. Близько 120 інформаційних знаків”.
Директор каже, що більшість бар’єрів тримаються, хоча трапляються й спроби їх обійти чи пошкодити. Камер спостереження біля шлагбаумів немає — Гошовський пояснює це відсутністю інфраструктури на лісових територіях.
Він також звертає увагу, що частину порушень люди помилково приписують парку, хоча авто рухаються сусідніми лісгоспами:
“У нас буває, що заїжджають і кажуть: “Всі машини он в парку їздять”. Ні, перепрошую — ми межуємо з двома лісгоспами, Верховинським і Делятинським. Вони можуть їхати по лісгоспу, а люди можуть думати, що машина їде по парку”.
За словами Гошовського, до посилення контролю нелегальний в’їзд відбувався переважно двома основними маршрутами — при цьому обидва проходять землями, які формально не є територією постійного користування парку.
“Як правило, основний маршрут — Маковець. Маковець — це земля комунальної власності, це не землі постійного користування парку… На Ягідну джипери їздили”.
Зараз, за словами директора, ситуація на цих локаціях змінилася завдяки встановленим шлагбаумам і обмежувальним знакам.
Коментуючи вимоги асоціації джиперів і рішення Яремчанської міськради щодо визначення офіційних маршрутів, Гошовський дає чітку відповідь: парк готовий допомагати підприємцям шукати альтернативи, але виключно за межами заповідної території:
“Ми можемо надати консультативні послуги, пояснити, як це можна зробити, де це можна зробити, але за межами парку. Тобто в межах парку взагалі ніякі маршрути, ніякі дороги під поїзд не будуть відводитися. Крапка”.
Оцінюючи ефективність спільної роботи парку, екоінспекції та поліції, директор визнає: механізм працює, але для остаточного припинення нелегальних заїздів потрібні додаткові ресурси:
“Я думаю, що спрацює, але для такої належної роботи, щоб повністю це присікти, все ж таки необхідно, щоб було забезпечення і координація дій — як правоохоронних органів, так і Державної інспекції, так і Карпатського національного парку. Щоб був відповідний транспорт, щоб ми могли здійснювати власну охорону”.
В.о. начальника служби охорони екосистем Карпатського національного природного парку Ігор Яківчук підтверджує: спільні рейди з екологічною інспекцією та поліцією — це основний формат роботи, але масштаби території роблять завдання майже нездійсненним:
“50 000 га. Це дуже велика територія. І щоб заохопити кожну дорогу і кожну стежку, нам би військо потрібне для контролю”.
Попри це, у парку звітують, що за останні два-три місяці встановив десятки бар’єрів і попереджувальних знаків:
“За цей короткий термін біля 30 шлагбаумів поставили. Поставили коло 80 знаків по лісних дорогах — проїзд заборонено, стоп, чітко написано, який штраф за порушення”.
Яківчук розповідає, що частину шлагбаумів і замків намагалися зламати, тому там, де порушення регулярні, встановлюють фотопастки.
За його спостереженнями, самі бар’єри й знаки вже дали ефект — клієнти джиперів усе частіше зупиняють водіїв самі, побачивши попередження про штрафи:
“Ті клієнти, які вже хочуть їхати, доїжджають, а їх везуть — і кажуть: “Чекай, куди ти мене везеш? Ось написано: не можна”. Це значно притормозило цей бурхливий хаотичний рух”.
Яківчук пояснює: якщо працівники парку самі фіксують номерний знак порушника, вони мають право звернутися напряму до поліції для встановлення особи власника авто — паралельно з передачею матеріалів до екологічної інспекції:
“Якщо ми бачили, що машина проїхала, і номерні знаки — ми зразу кидаємо на екологічну інспекцію… Ми навіть також маємо право направляти правоохоронні органи про встановлення особи за номерними знаками транспортних засобів”.
Порівнюючи ситуацію з європейською практикою, Яківчук наводить приклад Польщі, де порушення природоохоронних правил тягне за собою серйозні наслідки навіть для іноземців:
“Десь там львів’янин заїхав у Польщі на озеро на горі. Польська прикордонна служба зафіксувала, що він порушник — і п’ять років немає права в’їзду на територію Європейського Союзу”.
На його переконання, хаотичний джипінг у підсумку шкодить і самій туристичній галузі, адже приваблює людей саме збережена природа:
“Якщо ми будемо тримати ліси навколо громад у безпорядку, туди ніхто не поїде — на розбиті дороги, на розбиті полонини… Хаотичне використання рекреаційних ресурсів національного парку приведе до зменшення туристів”.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
