Екоосвіта плавно переходить в екологічний спосіб життя

Автор: Єва Жасминова

13 Вер, 2021 16:25

Екоосвіта плавно переходить в екологічний спосіб життя

Використання екоторбинок замість поліетиленових пакетів, сортування сміття та свідоме споживання природних ресурсів дедалі більше набирають популярності серед українців. До світової тенденції бути «еко» з року в рік приєднується все більше людей і нових країн.

Як голова підкомітету з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів та державного моніторингу навколишнього природного середовища знаю, що вкрай важливо відстоювати запровадження системної екоосвіти в Україні, її відповідності сучасним екологічним тенденціям і запитам суспільства, пише greenpost.

Глобальні та місцеві екопроблеми змушують переосмислити наше ставлення до навколишнього середовища. Бізнес починає орієнтуватись під споживача, а той прагне зробити власний спосіб життя більш свідомим й екологічним. Проте важливо, щоб це не було просто декларування позиції, задля відповідності трендам. Екологічність полягає у формуванні відповідного мислення та культури у кожного з нас.

Про стан водних ресурсів в Україні

Екологічність, повторна обробка та раціональне використання ресурсів має бути не просто популярним екосленгом, а способом нашого життя. Свідоме споживання має стосуватися не лише до речей щоденного вжитку, а найперше — до природних ресурсів. Як член Екокомітету та голова підкомітету, що відповідальний за водні ресурси, можу запевнити, ми живемо у час коли вода в деяких країнах і континентах поступово перетворюється із доступного ресурсу на розкіш.

Вода це життєво важливий продукт, вона має особливе стратегічне значення і ставлення до її використання має бути відповідним. Зараз Україна перебуває у переліку країн, які поки мають достатній запас цього ресурсу. Але водночас ми серед країн, які витрачають надмірну кількість літрів води на добу в розрахунку на одну особу.

Проблем також додає зношеність водогосподарської інфраструктури: через старі та заржавілі труби під час транспортування до наших домівок втрачаються значні обсяги води. Мільйони кубометрів проникають у ґрунт і просто безслідно втрачаються. У зв’язку з цим великою перемогою є нещодавня ратифікація Рамкового договору між Україною та Францією щодо підтримки проєкту з покращення водопостачання у Києві та Луганській області. Згідно з цим договором Україні надаються кошти  на модернізацію водогосподарської інфраструктури, що має покращити якість питної води.

Наведена нижче статистика та прогнози змушують переосмислити наше ставлення до водного ресурсу та мотивувати змінити наші щоденні звички, пов’язані з використанням води.

Про екоосвіту

Нещодавно на Форумі «Україна30.Екологія» я наголошував, що варто апелювати до свідомості громадян і проводити просвітницьку роботу серед населення. Найкращими помічниками в цьому питанні, вважаю, є освітяни. Тому доцільно починати займатись екологічною освітою та впроваджувати її, починаючи з найменших наших громадян і дошкільних навчальних закладів.

Екологічна освіта — це тривалий процес виховання в населення раціонального ставлення до природи та ресурсів. Екоосвіта плавно переходить в екологічний спосіб життя, тому вона є такою важливою та нешвидкою в часі. Але все розпочинається з малого, зі щоденного формування знань, навичок і правильних звичок.

У країнах ЄС система екологічної освіти  побудована таким чином, щоб забезпечити широкі контакти дитини з навколишнім середовищем та сформувати знання про єдність людини, суспільства та природи. Про прямий взаємозв’язок локальних, регіональних і глобальних екологічних проблем із діяльністю людини. До прикладу, в Німеччині дітей, починаючи з дитячого садка, навчають піклуватись про середовище, в якому вони живуть: сортувати сміття, використовувати менше пластику та поліетилену, піклуватись про рослини та тварин.

В Україні провідна роль у процесі екоосвіти має належати загальноосвітнім закладам. Проте зараз екоосвіта — це формальний і, на жаль, малоефективний процес. Це спричинено другорядним ставленням:

  • до якості викладання дисциплін, пов’язаних з екоосвітою;
  • обмеженою кількістю годин;
  • слабким забезпеченням шкіл матеріалами екологічного спрямування;
  • відсутністю практики у школярів під час ознайомлення із сучасними екологічними проблемами.

Чинником, який послаблює, є і недостатня мотивація учнів до отримання цих знань. Чому так відбувається? Мабуть, і через слабке висвітлення екологічних проблем: місцевих, загальноукраїнських чи глобальних.

Такий підхід потрібно якнайшвидше змінювати та працювати над формуванням ціннісних орієнтирів у відносинах із природою, як у дітей, так і в дорослих. Формувати почуття відповідальності та небайдужості за стан навколишнього середовища на регіональному та глобальному рівнях. Важливо, щоб діти розуміли суть і масштаби екологічних проблем сучасності й особисту відповідальність кожного за майбутнє свого міста, регіону та планети.

Екоосвіта для дорослого населення

Екоосвіта також повинна мати напрямок, спрямований на підвищення рівня екокультури серед дорослого населення. Тут і проведення просвітницької роботи, і залучення громадськості до природоохоронної діяльності й багато іншого. Треба, щоб кожен зрозумів, що зникнення води у криницях, падіння рівня води в річках чи висихання боліт — це не просто відсутність дощу. Це наслідки екологічних проблем, із якими ми вже зіштовхнулись. Потрібно вчити громадськість будувати свою діяльність таким чином, щоб не погіршувати поточну ситуацію та турбуватись про довкілля. Маю на увазі громадські організації, молодих політиків, підприємців і т. ін.

Деякі територіальні громади в Україні вже розпочали проводити екозаходи для дорослого населення, під час яких навчають правилам поводження з відходами, сортування сміття, спостереженням за якістю повітря чи води. Разом із цим, важливо виокремити екоосвіту для керівництва та команд новостворених громад. Адже це люди, які шукають і впроваджують практичні рішення на місцевому рівні. Потрібно розуміти, що поки керівні посади займе екологічно освічене покоління (наші з вами діти), мине не менш, ніж 15–20 років, а зміни важливо починати робити вже сьогодні.

Комунікувати з головами ОТГ через  Асоціацію голів ОТГ, керівникам громад у свою чергу вишукувати гранти на впровадження екоосвіти та першочергових заходів і запрошувати для просвітництва у громадах організації, які готові вчити, радити та допомагати запроваджувати екорішення, як наприклад ПроООН.

Законодавчі зміни

Успішність екоосвіти полягає в її комплексності. Крім наповнення знаннями дітей і роботи з дорослим населенням, важливою складовою є зміни на державному рівні.

З колегами в Екологічному комітеті працюємо над розробкою законопроєктів, спрямованих на вдосконалення екологічного законодавства в Україні та вирішення основних проблем, які стосуються навколишнього середовища.  Нещодавно Кабінетом Міністрів було ухвалено постанову № 575  про обмеження використання фосфатів у миючих засобах і впровадження більш жорстких норм до цих продуктів. Це має покращити якість води та водного середовища. Важливі і на часі законопроєкти про екологічний контроль № 3091, рамковий законопроєкт Екологічного комітету про управління відходами № 2207-1-д. З основного також весною цього року виданий Указ Президента «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», який покликаний захистити навколишнє природне середовище та перезавантажити не тільки водну, але й всю екологічну політику та підходи до використання природних ресурсів.

На базі Екокомітету спільно з Міндовкілля ми розробили законопроєкт № 5442, який дасть змогу проводити руслоочисні роботи на малих і гірських річках покращувати систему безпеки районів, які мають загрозу підтоплень і паводків. Ця ініціатива дуже важлива для мене особисто, для Прикарпаття та загалом для західних регіонів України, що мають найбільшу загрозу весняних підтоплень і паводків.

Законодавчі зміни відбуваються й однозначно будуть позитивно впливати на динаміку впровадження екоосвітніх заходів. До того ж,  разом із громадськими організаціями, зокрема Всеукраїнською екологічною лігою плануємо спільно напрацювати зміни до освітнього законодавства, спрямовані на екологічну освіту в навчальних закладах різних рівнів.

Про переробку відходів і стан повітря 

У країнах Європейського союзу ставляться до відходів, як до цінного ресурсу, який можна переробляти та повторно використовувати. Нам доцільно переймати такий досвід і вчитись використовувати побутові відходи, а не просто вивозити їх на сміттєзвалища. Адже автобус, який їздить на біопаливі це вже не далека перспектива, а реальність деяких європейських країн (Швеції). Наразі, вважаю доцільним стимулювати громади приймати рішення про покупку громадського транспорту на електротязі. Автобуси, тролейбуси чи навіть таксі  — практично всі види транспорту доступні на батареях. Це чудова практика, з якої слід починати шлях до переходу на більш екологічний вид пасажирських перевезень. Так, це не дешево, але однозначно це окупиться: і якщо порівнювати з вартістю пального, і внаслідок екологічності для громад.

В Україні існує ще одна проблема, пов’язана з автомобілями, — це практично відсутність утилізації використаних автомобільних шин. На засіданні Екокомітету була створена робоча група з цього питання, в якій ми будемо напрацьовувати законодавчі ініціативи щодо утилізації та переробки автомобільних шин. Вже у вересні цього року плануємо видати законопроєкт, який регулюватиме це питання та стимулюватиме якісно утилізувати використані шини.

Маємо впровадити принцип розширеної відповідальності виробника для державних і приватних підприємств. Ця стратегія вчить правильному поводженню з відходами, стимулює позитивні перетворення у виробництві та дає змогу вирішити екологічні проблеми. Як наслідок, виробники переходять до замкненого циклу виробництва, зменшується кількість відходів на сміттєзвалищах, будуються сміттєпереробні заводи, створюються нові робочі місця, як результат — якість і чистота повітря покращується.

Останній пункт є особливо важливим, адже у 2020 році Україна восьма в Європі і 43-тя у світі серед країн за забрудненістю повітря. Особливо  невтішною є якість повітря у столиці: індекс забрудненості становить 108 за норми 50. У Києві вже працюють два пости моніторингу повітря — в Дарницькому та Дніпровському районах міста та невдовзі планується облаштування ще декількох нових. Проте важливо не лише слідкувати за ситуацією, а  й вживати певні заходи для її вирішення. Позитивним кроком є оновлення Закону про охорону атмосферного повітря, за яким посилюється відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря для підприємств, який зобов’язує їх звітувати про виконані природоохоронні заходи.

Ми прагнемо залишити нашим дітям найкраще, і важливо, щоб наші прагнення не обмежувались престижним житлом чи авто. Закликаю думати глобальніше та залишити для наших наступних поколінь чисте довкілля, можливість мати доступ до якісної води, дихати чистим повітрям і насолоджуватись неймовірною природою нашої країни. А ще — якісну освіту, прагнення до знань та гуманне ставлення як до навколишнього середовища, так і до тварин. За допомогою екоосвіти ми зможемо подолати бар’єр байдужого ставлення до стану навколишнього середовища. Для цього варто прагнути навчатись самому, заохочувати колег, давати приклад своїм дітям і наслідувати позитивний приклад тих людей і країн, кому це вже вдалось.

Приєднуйтеся до “Галки” у  Telegram та Instagram - найважливіші та найсвіжіші новини одразу у Вашому телефоні! 

Подобається
  • like
  • exciting
  • laugh
  • surprise
  • sad
  • angry

Loading...