Відвідати заповідник “Горгани”, що розташований у південно-західній частині Івано-Франківської області, звичайний мандрівник не може. У місяць сюди впускають всього 45 людей, щоб максимально зберігати заповідну зону незайманою. Серед 45 людей у липні – діти Пасічнянської громади, які разом із Ганною Кузьо та Люсі Фляйшгауер досліджували заповідну зону. Для них вони розробили двогодинний маршрут: роздали лупи, сачки та інше приладдя.
Ганна та Люсі – представниці української команди міжнародної організації “Франкфуртське зоологічне товариство”, яка реалізовує природоохоронні проєкти понад 20 років. Одна з найбільших програм, що реалізовує товариство – це підтримка національних парків та заповідників Карпат та Полісся. Зокрема, й заповіднику “Горгани”.
“Місія Франкфуртського зоологічного товариства – зберегти природні куточки по всьому світу. В Карпатах в нас дуже цінні праліси, букові ліси, тому вони співпрацюють із місцевими заповідниками. Мета дуже глобальна – зберегти природу, яку ще не знищили через економічну кризу й інші біди”, – ділиться Ганна Кузьо.
Товариство допомагає із моніторингом біорізноманіття, патрулювання, забезпечує лісівників матеріально. Також один із напрямків роботи товариства – освітній. Тому у Горганах представниці Франкфуртського зоологічного товариства на прикладі показували екоосвітянам, як навчати дітей на природі.
Люсі Фляйшгауер із Німеччини. У Франкфуртському зоологічному товаристві вона з минулого вересня. А раніше вивчала екологічний менеджмент й працювала в національних парках Німеччини, як рейнджер, де екоосвіта була частиною її роботи. Зараз із Ганною вона працює над екологічною освітою в українських Карпатах і над кількома проєктами у Німеччині.
“Я була вражена, коли вперше приїхала в один заповідник, де інспектор з охорони працює 40 років. Він показав нам цікаві місця, саламандр, незвичні гриби. Мене дуже захопило те, з яким захватом він турбується про природу стільки років. І він навіть не знає, наскільки він крутий екоосвітянин”, – ділиться Люсі.
Люсі з Ганною намагаються впровадити нові методи в екологічну освіту в заповідниках Карпат: тренують, навчають та допомагають екоосвітянам з обладнанням.
“Ми проводимо навчання у кількох парках Карпат для того, щоб наші партнерські установи могли долучитися. Ми були у Вижницькому і Ужанському національних парках. Люсі вже навчала у листопаді працівників екоосвітніх відділів природоохоронних установ планувати освітні програми. Це дуже важливий момент, бо є плинність кадрів, і коли приходять нові люди, то не знають, що робили попередні, і знов з нуля починають. Коли є якась таблиця, то є розуміння, над чим працювати”, – розповідає Ганна.
“Коли ми проводили воркшоп у листопаді, то запитували в освітян, чого вони потребують. Кілька з них сказали, що вони не знають, як навчати на природі, що розповідати і як. Тому ми вирішили провести таке навчання, щоб вони себе впевненіше відчували з дітьми на вулиці”, – ділиться Люсі.
Весною Ганна та Люсі провели тренінг про інтерпретацію природи. Його суттю є навчити захопливо розповідати про природу. Ганна каже, що працівники екоосвітніх відділів часто не є біологами і не вважають, що вони можуть бути хорошими педагогами. Люсі і Ганна навчають їх майстерності навчання, а вони своєю чергою, передають ці вміння вчителям шкіл.
“Наша мрія – аби екоосвітяни розповідали про природу дітям чи дорослим таким чином, щоб стався відвал щелепи й вони закохувалися у природу”, – каже Ганна.
Якщо весною Ганна та Люсі розповідали, як краще навчати, то зараз на прикладі показали екоосвітянам, як можна проводити уроки з дітьми на природі.
“Кожен природний заповідник має екоосвітній відділ. Найважливіше завдання – це збереження природи, але одне із завдань, яке прописують у положеннях – екологічна освіта. Ми навчаємо працівників із цього відділу. На сьогодні їхнє завдання якомога більше спостерігати, занотовувати, моделювати, як би вони провели подібний урок на своїй території”, – коментує Ганна.
Пройшовши трохи екологічною стежкою заповідника, Люсі розповіла дітям про букові ліси й етапи розвитку дерева від насінинки до дерева, яке вже закінчило рости. За трохи, знання, отримані на першій зупинці, довелося закріплювати на практиці. Люсі й Ганна розпитували дітей про етапи розвитку дерев, які вони бачать навколо. Тут же вони отримали набір зі збільшувальним скельцем. Після цього можна було чути репліки, що поза контекстом здавались би дивними: “Я теж хочу хробака!”, “Мої хробаки обіймаються!”.
Завершили екомандрівку на березі Бистриці Надвірнянської, де також шукали жучків й мешканців водойми. Піймавши кілька й розглядаючи під збільшувальними приладами, встановили, що водойма є чистою. Ганна пояснила дітям, що не тільки лабораторними дослідженнями можна перевірити якість води, а й тим, хто там живе. Оскільки для деяких організмів, придатною є тільки чиста вода.
На думку Ганни Кузьо, такий вектор екосвітян є важливим, бо таким чином дитина стає ближчою до природи.
“Ми хочемо, щоб у дітей створювався емоційний зв’язок із природою, тому що ми хочемо, аби українці берегли природу. Люди бережуть те, що вони люблять. А люблять вони те, що добре знають. Тому завдання екоосвіти знайомити дітей і дорослих, аби вони не боялися комах, змій, бо вони можуть вкусити. А щоб вони знали про комах, без яких не буде функціонувати річка, грунт… Вся діяльність екоосвітніх установ має бути із “вау” ефектом, щоб коли вони виросли і мали класні спогади з природою. Так вони не захочуть її нищити. Це дуже далеке, стратегічне, але ми маємо думати, що ми вкладаємо в дітей зараз”, – каже Ганна.
“Ми маємо вчити навіть найменших як захищати довкілля, бо звідки вони знатимуть, що це важливо, якщо ми не будемо їм розповідати?”, – додає Люсі.
ФОТО ТИЖНЯ
