Фактчек від Галки: Марцінків хоче бити вандалів буками. А так можна? І чому саме буками?

Автор: Вадим Войтик

27 Жов, 2021 13:30

Поділитись публікацією
Фактчек від Галки: Марцінків хоче бити вандалів буками. А так можна? І чому саме буками?

В Івано-Франківську місцевий житель побив світильники та розгромив клумбу біля кафе. Поліція затримала хулігана, йому загрожує до п’яти років за ґратами. Мер Івано-Франківська запропонував публічно бити вандалів буками на майдані.

Читайте також: “За високі досягнення”: Марцінків та його заступники знову отримуватимуть щомісячні премії

1. Невже так і сказав?

“Зняти штани й голій дупі 20 буків дати. Це було б найбільш дієво, а то граються штрафами. Зараз почнуться адвокати, перекваліфікація… Штрафник заплатить 1 тис. 700 грн і на цьому все”, – пожартував Марцінків

Свою публічну пропозицію Марцінків повторив на офіційній сторінці мера у Facebook.

Чергову неоднозначну заяву підхопили як регіональні, так і провідні національні ЗМІ країни. В коментарі “5 каналу” мер сформулював свою пропозицію більш літературно, але до буків додалися різки.

“Я так пожартував сьогодні, що Кримінальний Кодекс було би добре (змінити,  – ред.), за такі покарання, коли там поламали лавочку чи дерево, показово таких людей ловити, давати 20 різок і, відповідно, тоді це буде більш дієво. Бо я щось не вірю в поліцію, бо вже неодноразово ці справи йшли, потім адвокати, людина платила 1700 грн штрафу, ну це не дієво. А от якби 20 буків чи 20 різок дати, я думаю, що це було би дієво”.

2. Хіба це перша неоднозначна заява мера Івано-Франківська?

Голова Івано-Франківська Руслан Марцінків славиться своїми неоднозначними висловлюваннями з перших днів мерства. Зокрема він неодноразово заявляв, що гей не може бути патріотом, ромів він доручав “запакувати та вивезти з міста”. Жартував про потопельника у міському озері, який “спливе сам”. За деякі жарти меру довелося публічно вибачатися.

3. А що, десь досі існують передбачені законом тілесні покарання?

Наразі законодавці більшості країн розглядають тілесні покарання в будь-якій формі такі, що протирічать положенням Загальної декларації прав людини 1948 року і Міжнародного пакту про цивільні і політичні права 1966 року, які, зокрема, забороняють тортури і жорстокі, нелюдяні або такі, що принижують гідність людини покарання.

У той час в сучасному світі існують дві групи країн, які зберігають в своєму кримінальному законодавстві даний вид покарання.

Найбільше значення тілесні покарання зберігають в тих країнах, де як джерело кримінального права діє мусульманське право (Афганістан, Бахрейн, Іран, Ємен, Лівія, Мавританія, Малайзія, північні штати Нігерії, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Судан, Пакистан і ін.). При цьому в більшості вказаних країн передбачені не тільки болючі (биття батогами), але і членошкідницькі види покарання.

Крім мусульманських країн тілесні покарання як і раніше передбачені кримінальним законодавством багатьох держав — колишніх англійських колоній (Бангладеш, Бруней, Зімбабве, Канада, Малайзія, Нігерія, Сінгапур, Танзанія, Тонга, Шрі-Ланка і ін.), де вони застосовуються в основному у вигляді прочуханки.

4. А як карали за часів козаччини?

Найбільш поширеним покаранням серед козаків було приковування злодіїв до ганебного стовпа і забивання буковими киями осіб, що здійснили конокрадство, пограбування купців, порушували військову дисципліну. Винного прив’язували до стовпа і тримали в такому положенні, доки він не помирав. Муки засудженого збільшувалися, бо кожен, хто проходив мимо, міг бити прикутого киями. Процедура, як правило, закінчувалася смертю від фізичних страждань або забиванням людини. Майно загиблого передавалося усьому товариству.

5. А чому саме буком?

Буки – великі листопадні дерева з колоноподібним стовбуром заввишки 20–40 м і діаметром до 1,5 м і більш. Бук живе до 500 років, дає приріст до 350 років. Деревина бука тверда, добре полірується, водостійка. А прадавні букові ліси вкривають значну частину Карпатських гір.

Гнат Хоткевич у романі “Довбуш” пише:

“Якова Шепітку пан велів шість годин без перерви бити буком, як рука завгрубшки. Збили хлопця на землю, на вугіль. Довго не жив.”

Марія Матіос у своєму романі “Солодка Даруся” розповідає про те, як ще в 1940 році румуни карали побиттям буковими палицями українців за те, що ті не розмовляли в побуті румунською мовою.

Втім, на Галичині часто биття буком вважалося поганою прикметою: “Топтати і бити буком також не вільно, а вже плювати гріх, Бозя карає, бо на твари зараз кине ся “огник”.