Фейкові військові та “розгром” на фронті: як росія поширює дезінформацію за допомогою ШІ

російська пропаганда регулярно поширює фейки про українських військових, намагаючись створити враження хаосу на фронті, дискредитувати командування та посіяти недовіру до Сил оборони України. Для цього ворог дедалі частіше використовує технології штучного інтелекту, створюючи відео з нібито українськими військовослужбовцями.

“Галка” зібрала три такі фейки, які були розвінчані “Центром протидії дезінформації”, та розібрала, як за допомогою deepfake російська пропаганда намагається маніпулювати інформацією про українську армію.

Як російська пропаганда намагається дискредитувати українських військових за допомогою ШІ

Війна триває не лише на полі бою. Паралельно росія веде масштабну інформаційну кампанію, намагаючись впливати на сприйняття війни українцями та міжнародною аудиторією. Одним із напрямів цієї кампанії є дискредитація українських військовослужбовців і Сил оборони України. Для цього російська пропаганда використовує як давно відомі маніпулятивні прийоми, так і нові технології, зокрема штучний інтелект.

Дедалі частіше з’являються відео, у яких нібито українські військові розповідають про катастрофічну ситуацію на фронті, конфлікти з командирами, відсутність допомоги, залишення позицій або розгром підрозділів. На перший погляд, такі записи можуть видаватися переконливими, адже інформація начебто надходить безпосередньо від військовослужбовців. Зокрема були спроби надсилати схожі відео безпосередньо в редакцію “Галки”, проте аналіз подібного контенту свідчить: у низці випадків перед глядачем не реальні бійці, а цифрові персонажі, створені за допомогою технологій deepfake.

Це змінює сам принцип поширення дезінформації. Якщо раніше пропагандистам було достатньо вигадати історію або поширити неправдиву цитату, то тепер вони можуть створити відео, у якому людина нібито особисто підтверджує потрібну тезу. Штучно згенероване обличчя, змінений голос та синтетична міміка створюють ілюзію реального свідчення. Для непідготовленого глядача такий контент може виглядати як справжній запис із фронту.

При цьому російські вкиди мають спільну рису — вони не просто повідомляють про окремі нібито проблеми. Їхня мета полягає у формуванні цілісної картини, в якій українське військо постає як структура, охоплена хаосом, конфліктами та безладом. В одному відео військовий розповідає про побиття та відсутність медичної допомоги, в іншому — заявляє про втечу командування та повний розгром підрозділів. Окремі історії доповнюють одна одну й мають створити враження системної кризи.

Важливе місце в цій схемі займає дискредитація військового командування. Пропаганда намагається переконати аудиторію, що командири начебто не організовують евакуацію, застосовують насильство або просто залишають поле бою. Такі твердження мають підірвати довіру не лише до окремих командирів, а й до військового управління загалом.

Ще один прийом — використання назв реальних українських бригад. У розглянутих випадках фейки поширювалися від імені нібито військовослужбовців 66 та 120 бригад. Конкретні назви підрозділів, напрямків і бойових дій мають надавати вигаданим історіям більшої правдоподібності. 

Таким чином, російська пропаганда працює одразу з кількома аудиторіями. Цивільним намагаються нав’язати думку про нібито неминучий обвал фронту та неспроможність українського командування. Військових прагнуть деморалізувати та посіяти недовіру до командирів. А суспільству загалом намагаються нав’язати сумніви щодо спроможності Сил оборони та доцільності подальшого опору.

“Свавілля командування”: як пропаганда б’є по довірі до української армії

Інший поширений напрям російської дезінформації — створення фейкових історій про нібито жорстокість, бездіяльність або свавілля українського військового командування. Для цього російські пропагандисти також використовують штучно згенерованих персонажів, які видають себе за військовослужбовців конкретних українських підрозділів.

Один із таких відеофейків поширили від імені нібито бійців 66 бригади ЗСУ. На записі двоє “військових” розповідають про начебто “жахливий” стан справ на фронті. Серед озвучених ними тверджень — заяви про побиття командиром бригади та повну відсутність медичної допомоги.

Такі звинувачення мають сильний емоційний ефект. Якщо глядач сприймає персонажів як справжніх українських військових, у нього може виникнути враження, що проблеми в українській армії настільки серйозні, що командири нібито застосовують насильство до підлеглих, а поранені або хворі військовослужбовці залишаються без необхідної допомоги.

Однак і цей ролик є підробкою. На це вказують неприродна міміка та вимова персонажів. Крім того, у відео відсутня верифікована символіка ЗСУ. Аналіз запису за допомогою спеціалізованих інструментів підтвердив використання технології deepfake.

Показово, що відео поширювали не з офіційного або відомого акаунта, а зі сторінки анонімного користувача в TikTok. Контент цього акаунта містив антиукраїнську риторику. Таким чином, джерело поширення також є важливою частиною схеми: фейковий ролик спочатку з’являється на сумнівній сторінці, а потім може розходитися мережею вже без контексту та пояснень щодо його походження.

Цей випадок демонструє, як російська пропаганда намагається атакувати довіру до українського командування. Для цього створюється вигадана ситуація, у якій самі військові нібито виступають проти своїх командирів. Такий прийом дозволяє пропаганді подавати антиукраїнські твердження не як позицію російських джерел, а як начебто внутрішню критику з боку українських військовослужбовців.

Це важлива маніпуляція. Інформація, яку начебто озвучує людина «зсередини» системи, може сприйматися аудиторією як більш достовірна. Якщо ж ця людина ще й постає у військовій формі та говорить про нібито власний досвід, емоційний вплив стає ще сильнішим.

російські пропагандисти намагаються створити враження, що українські військові нібито самі не довіряють командуванню, а всередині підрозділів панують страх, насильство та безлад. У такий спосіб дискредитація окремих командирів переноситься на всю систему військового управління.

“Фронт розвалюється”: як росія створює ілюзію військового колапсу

Ще один напрям російської дезінформації — поширення повідомлень про нібито масштабний розгром українських підрозділів. У таких матеріалах пропаганда намагається переконати аудиторію, що ситуація на конкретній ділянці фронту начебто вийшла з-під контролю, а українські військові залишилися без командування.

Один із таких відеофейків поширювали від імені нібито військовослужбовця 120 окремої бригади територіальної оборони. Персонаж ролика заявляє про “повний розгром” українських підрозділів на Лиманському напрямку. Крім того, він стверджує, що військове командування нібито втекло, залишивши особовий склад напризволяще.

Формулювання, використані у відео, мають очевидно сильне емоційне навантаження. Йдеться не про окремі труднощі чи проблеми, а про нібито повний розгром. Таким чином, аудиторії пропонують максимально драматичну картину — українські підрозділи начебто знищені, командування втекло, а військовослужбовці залишилися без керівництва.

Однак це відео також є фальшивкою. Аналіз запису показав використання технології deepfake для зміни обличчя спікера. Його голос, своєю чергою, є роботизованим та штучно згенерованим.

Тобто перед нами знову використання образу українського військового як інструменту маніпуляції. Глядачеві не показують реального бійця, який розповідає про ситуацію на фронті. Натомість створюють цифрового персонажа, який має переконати аудиторію у нібито катастрофічному розвитку подій.

Важливою частиною цього фейку є вибір ролі “військового очевидця”. російська пропаганда могла б просто поширити текст про нібито розгром українських підрозділів. Однак відео зі “свідком” має значно сильніший психологічний ефект. Персонаж начебто говорить від першої особи та представляє інформацію як власний досвід.

Таким чином, російська пропаганда намагається представити не окремий епізод бойових дій, а картину системної катастрофи. Навіть якщо конкретний глядач не має можливості перевірити ситуацію на Лиманському напрямку, емоційний зміст відео може вплинути на його сприйняття війни загалом.

Саме тому важливо звертати увагу не лише на зміст подібних роликів, а й на те, звідки вони походять, хто їх поширює та чи підтверджують їхні твердження незалежні джерела. У цьому випадку технологічний аналіз показав, що перед нами не свідчення українського військового, а штучно створений контент, покликаний сформувати враження про нібито обвал фронту.

Удар по конкретних бригадах: як росія системно створює фейки про одні й ті самі підрозділи

Наступний фейк — відео, на якому двоє нібито військовослужбовців 120 бригади скаржаться на “свавілля” командування. Вони також стверджують, що командири начебто не організували евакуацію з-під Лиману, через що нібито загинули люди.

На відміну від попереднього фейку, де основний акцент робили на “повному розгромі” українських підрозділів, тут пропаганда концентрується на нібито злочинній бездіяльності командування. Проте обидві історії доповнюють одна одну. В одному випадку аудиторії намагаються показати, що фронт начебто обвалюється, в іншому — що командири нібито не здатні або не хочуть рятувати своїх військових.

Однак і це відео виявилося підробкою. Аналіз запису за допомогою спеціалізованих інструментів підтвердив використання технології deepfake. Тобто персонажі, які виступають у кадрі як нібито бійці 120 бригади, не є підтвердженим джерелом інформації про події, про які вони говорять.

У цьому випадку пропаганда використовує ще один важливий емоційний прийом — тему загибелі військових, що давить на психіку емоційно.

У підсумку маємо ще один приклад інформаційної операції, де штучно створені персонажі використовуються для озвучення звинувачень, які неможливо підтвердити самим відео. При цьому повторне використання образу однієї й тієї самої бригади дозволяє пропаганді поступово формувати стійкий негативний наратив навколо конкретного підрозділу.

Не просто фейки: навіщо росія створює вигаданих українських військових

Три розглянуті приклади демонструють, що російська дезінформація про українських військових має спільну структуру. Пропагандисти створюють вигаданих персонажів за допомогою штучного інтелекту, надають їм образ українських військовослужбовців і вкладають у їхні вуста твердження про нібито катастрофічну ситуацію у війську. У різних прикладах змінюються деталі, але загальний наратив залишається практично незмінним: українська армія нібито втрачає контроль над фронтом, військові деморалізовані, командування некомпетентне, а окремі підрозділи залишені напризволяще.

Штучний інтелект для російської пропаганди — лише інструмент, за допомогою якого старі наративи можна подавати в новій, більш переконливій формі. Традиційні твердження про “розвал української армії”, “свавілля командування”, “втечу військових” або “залишення позицій” тепер доповнюють відеозображенням нібито очевидця.

Особливо важливим є ефект присутності. Текстове повідомлення можна поставити під сумнів, але відео з людиною, яка говорить від першої особи, для частини аудиторії може виглядати як безпосередній доказ. Саме цю довіру до візуального контенту і намагаються використати пропагандисти. Вони створюють не просто неправдиву інформацію, а її цифрову імітацію.

Інший спільний елемент — удар по довірі до військового командування. У фейкових відео командирів звинувачують у насильстві, бездіяльності, втечі та нездатності організувати евакуацію. Так формується образ армії, всередині якої нібито немає нормального управління, а військовослужбовці змушені самостійно рятуватися з небезпечних ситуацій.

Паралельно пропаганда створює ілюзію обвалу фронту. Для цього використовуються формулювання про “повний розгром”, “дороги смерті”, залишення позицій та втечу командування. Важливо, що такі повідомлення не просто інформують про нібито окрему невдачу. Вони покликані створити відчуття загальної катастрофи — ніби один негативний епізод є доказом системної неспроможності українського війська.

Показовим є й повторне використання одних і тих самих підрозділів. Зокрема, щодо 120 бригади поширювали кілька різних ШІ-відео з негативними сюжетами про Лиманський напрямок. Така повторюваність може бути частиною окремої інформаційної кампанії, мета якої — закріпити за конкретною бригадою негативний образ. Навіть після спростування окремого фейку його теза може продовжувати циркулювати в мережі.

Ще одна важлива деталь — використання новостворених або анонімних акаунтів як джерел таких матеріалів. Спочатку фейкове відео може з’явитися на сторінці з антиукраїнським контентом, а потім його підхоплюють інші пропагандистські ресурси. Через багаторазове поширення створюється ілюзія, що інформацію нібито підтверджують численні незалежні джерела. Насправді всі вони можуть лише дублювати один початковий вкид.

У результаті російська інформаційна кампанія працює не стільки з фактами, скільки з емоціями. Страх, обурення, тривога, недовіра та відчуття безпорадності — саме на них розраховані подібні відео. Пропагандистам важливо, щоб людина не обов’язково повністю повірила конкретному ролику, але почала сумніватися у здатності українського війська чинити опір.

Тому протидія таким фейкам починається з критичного сприйняття інформації. Наявність відео не означає, що його герої реальні, а емоційна історія не є доказом лише тому, що її розповідають нібито військові. Варто перевіряти походження запису, звертати увагу на неприродну міміку чи голос, шукати підтвердження в офіційних та надійних джерелах і не поширювати сумнівний контент до його перевірки.

російська пропаганда адаптується до нових технологій, але її головна мета залишається незмінною — послабити українське суспільство та його довіру до Сил оборони. Саме тому боротьба з такими фейками є частиною інформаційної безпеки. Розуміння того, як створюються та поширюються подібні підробки, допомагає не лише спростувати конкретний ролик, а й розпізнати ширшу схему, за якою працює ворожа пропаганда.