Проєкт “Живі: люди-герої” присвячений трьом бійцям-добровольцям, які загинули в бою за Україну — Володимиру Витошку, Павлу Василіву та Василю Шаламаю. З ініціативи івано-франківської гімназії “Крила” про кожного героя зняли біографічні ролики зі спогадами рідних і близьких.
Про це пише “Галка” з презентації відео.
За словами співорганізаторки проєкту Тетяни Мосійчук, люди живуть доти, доки про них пам’ятають, тому їхня команда взяла собі за мету поширювати пам’ять про захисників:
“Ми хотіли розказати, якими людьми були наші воїни: що любили, про що мріяли, ким опікувалися й, зрештою, за що боролися. Це історії про те, якими вони були чоловіками, синами, братами, батьками, хресними та друзями”, – каже Тетяна.
Тетяна Мосійчук пояснює, що двоє героїв відеороликів — Павло Василів і Василь Шаламай — це батьки гімназистів, а Володимир Витошко був постійним вожатим у літньому таборі “Смерічка”, де вони й потоваришували.
Інтерв’ю у сімей та друзів військовослужбовців брали самі школярі. Директорка гімназії “Крила” Юлія Дацко зауважує, що для творчого проєкту дітям запропонували декілька тем, тож вона дуже розчулилася, коли серед усіх можливих варіантів учні обрали саме цю:
“Можна було робити екскурсію містом, створювати власну настільну гру, записувати подкаст. А можна було втілити проєкт зі вшанування захисників. Багато діток відгукнулися, вони справді хотіли зафіксувати найтепліші моменти життя Героїв, які віддали за Україну все. Для нас це надзвичайно цінно”, — зазначає Юлія Дацко.
Гімназистка Тереза Шевага каже, що ця ініціатива видалася їй потрібною, оскільки портрети воїнів мало що можуть розповісти про те, ким вони дійсно були:
“Люди часто уявляють картинку солдата у військовій формі, але ж у нього було життя і до війни. Їхній подвиг дуже цінний, але ж не можна шанувати людину тільки за її смерть. Треба знати, ким ця людина була при житті, пізнати її як особистість. Мені було дуже цікаво все це досліджувати. Складно, але цікаво”, — говорить Тереза Шевага.
Усі три відеосерії вже доступні для перегляду на ютубі, а також організатори роздали сім’ям захисників видруковані наліпки QR-кодів, які відсилають на конкретний ролик.
Дружина полеглого Володимира Витошка Христина Мельникович розповідає, що обов’язково прикріпить цей QR-код до меморіалу, який вона створила чоловікові на горі Ягідній. Подружжя часто разом мандрувало Карпатами й власне на цій вершині Володимир зробив їй пропозицію руки та серця:
“Я часто отримую повідомлення або дзвінки від знайомих, що вони приходять на гору, думають про нього, згадують. Але там бувають люди, які не знали Володю особисто. Так вони зможуть просканувати QR-код, переглянути відео і побачити, наскільки чудовим він був”, — каже Христина Мельникович.
Дружина Павла Василіва Любов Василів додає, що для неї, як і для всіх рідних загиблих військовослужбовців, важливо бачити, що їхня жертва не сприймається в суспільстві за належне, що ними щиро цікавляться і не забувають:
“Дуже важливо відчувати, що ми не самі, бо іноді нам здається, ніби пам’ять про наших Героїв хочемо нести тільки ми. Це насправді так велико, коли хтось також про цю пам’ять дбає. Я мрію, аби після перемоги люди розуміли, що пам’ятати тих, хто віддав за нас життя — то не обов’язок, а поклик серця. Це має велике значення і не лише для нас, як для рідних, а й для майбутнього покоління. Адже від того, чи будуть наші діти зростати з проукраїнським ритмом у серці, залежить доля нашої держави”, — відзначає Любов Василів.
ФОТО ТИЖНЯ
