За плечима Ігора Костюка багаторічний досвід роботи у різних країнах світу. У 80-х роках минулого століття він працював на розробці газових родовищ Афганістану під обстрілами, згодом в Америці, а останні 19 років – в «Івано-Франківськгазі». Чоловік переконаний, лише постійне навчання та вдосконалення навиків дозволяють професійно виконувати свою роботу.
Читайте також: "Золото" і два "срібла" вибороли коломийські паверліфтери на чемпіонаті світу (ФОТО)
Інтерв’ю з Ігорем Костюком опублікували на фб-сторінці “Івано-Франківськгаз”, інформує “Галка”.
– Ваша трудова діяльність пов’язана з нафтогазовою сферою, проте фах Ви неодноразово змінювали.
– Так. Навчався я в Івано-Франківському інституті нафти і газу за фахом буріння нафтових та газових свердловин. За спеціальністю і розпочав свою діяльність. Першим місцем роботи було Стрийське управління бурових робіт, яке освоювало Богородчанське газосховище – одне з найбільших газосховищ в Європі. Загалом мені довелось розбурити 169 скважин!
Потім був Афганістан. Працював там, як і багато інших українців, буровиком на газовій свердловині. Газ подавався на завод в місті Шеберган для переробки в азотні добрива, які користувались попитом навіть в Західній Європі.
– В Афганістані тоді тривала війна. Не страшно було?
– Особливо запам’ятався листопад 1987 р. Бурову обстріляли з ракетних комплексів. Тоді ми, напевно, перший раз в житі зрозуміли на скільки все реально небезпечно!
Що стосується виробничих питань, був випадок, коли довелось ліквідовувати аварійну ситуацію. Одна з свердловин, яка була недіюча, почала «проявлятись». Тобто почався витік газу, який міг спровокувати вибух. І я з напарником терміново проводили роботи з припинення неконтрольованого «газопроявлення».
– В яких країнах Ви ще працювали?
– Життя так склалося, що 4 роки працював в Америці, в Нью-Йорку. Щоправда не за фахом. Зрозуміло, що для цього необхідно було отримати кваліфікацію цієї країни, тому займався будівництвом.
– Зараз Ви працюєте метрологом в “Івано-Франківськгазі”. Чому змінили спеціальність?
– Це відбулось, можна сказати, випадково. Коли прийшов працевлаштовуватись на роботу в «Івано-Франківськгаз», зрозумів, що робота буде пов’язана з обліком газу на 40 найбільших підприємствах області. І мене це зацікавило
Спочатку працював у відділі обліку природного газу на газо-розподільчих станціях, був заступником начальника відділу. Ми перевіряли достовірність надходження газу в наші мережі за допомогою 84 вузлів обліку газу на ГРС, які розташовані в нашій області. Наразі начальник відділу обслуговування вузлів обліку газу. На даній посаді працюю приблизно 5 років.
Зараз з упевненістю можу сказати, метрологія мені дуже сподобалась. А для того, щоб бути компетентним в цій справі, треба безумовно вчитись. Тому відвідував курси в Києві і у Львові. Отримав не лише відповідні сертифікати, а головне – знання.
– Для того щоб бути хорошим метрологом, що необхідно?
– Передусім, потрібен досвід. Я, вважаю, що хоча б 3-5 років необхідно попрацювати за спеціальністю, для того щоб зрозуміти: як правильно організувати свою роботу. Велике значення має кваліфікація, тому організовуємо тренінги та курси для наших працівників. А ще, постійно вчимося, щоб метрологія була правильна, системна і давала перспективу для розвитку нашого підприємства.
– У Вас уже династія газовика: син теж пішов вашим шляхом?
– Так. Син пішов по моїй стезі, але він шукає нафту і газ на шельфових зонах світового океану, включаючи абсолютно всю водяну поверхню. Згідно його висновків та розробок добувають нафту та газ. Він морський геофізик. Внучки творчі особистості, займаються танцями.
– Вас у “Івано-Франківськгазі” знають не лише як фахового метрлогоа, а й як учасника хору…
– Одне з моїх хобі – це участь у хоровому колективі «Стожари». Це, напевно, почалось ще з Америки. Мій товариш, після 12 годин роботи ходив співати до хору «Думка», який виступав не тільки в Нью-Йорку, але по всій Америці. І він казав, що в житті для нього найголовніше – це возвиличувати свою батьківщину за допомогою віршів, пісень, різних думок. На мене це справило враження. Тому коли на підприємстві був створений хор, я із задоволенням вступив до нього. Мій типаж підходить під царя у вертепі, тому щороку граю цю роль. Ще ми сім’єю та друзями напередодні Старого Нового року, на Маланки, ходимо щедрувати. Цю традицію ми зберігаємо близько дев’яти років.
Ще одне хобі – готувати. Коли працював в Афганістані багато колег було з Середньої Азії: узбеки, таджики, татари. Всі чудово готували свої національні страви. У них я й навчався. Маю улюблені страви для приготування: плов та шашлик. При нагоді, пробую нові рецепти.
Окрім того, в сезон катаюсь на лижах, залучив до цього всю рідню.
ФОТО ТИЖНЯ
