Франківський німець Ярослав Шпет розповідає в Інстаграм про історію, але не так, як ви звикли чути у школі

07 Sep, 2022 09:00

Поділитись публікацією
Франківський німець Ярослав Шпет розповідає в Інстаграм про історію, але не так, як ви звикли чути у школі

Уродженець Казахстану, колишній мешканець Сибіру, донедавна російськомовний іванофранківець з німецьким корінням Ярослав Шпет за освітою фінансист, за професією — організатор авторських турів. А ще він захоплюється історією, і на фоні цього хобі взявся вести тематичний блог в Інстаграмі.  Каже, що розповідає про історію, але не так, як у школі. Його стиль справді припав до вподоби користувачам соцмережі – нині має понад 30 тисяч підписників.  

Для читачів “Галки” автор розповів, про що пише у блозі, як з допомогою інструкції для дослідження родоводу допомагає армії та чому перестав спілкуватися російською мовою.

Галичина – не периферія світу

Почалося все з історичного роману про Олександра Македонського, якого хлопцеві дала почитати у шкільні роки бібліотекарка. Відтоді він завжди цікавився подіями та фактами минулого. Залюбки ділився інформацією з друзями. Під час коронавірусного карантину, коли не було умов для подорожей, почав публікувати цікаву інформацію і у соцмережах. 

Теми для блогу обирає ті, які цікаві насамперед йому. Почав з Галичини.  До прикладу дослідив і розповів загалу, як колись на Вовчинецьких пагорбах встановлювали важку артилерію фірми Skoda, коли Франківськ був під владою Наполеона, у якому з станіславівських готелів зупинявся імператор Австро-Угорщини та інші цікавинки.

“Мені захотілося розказати друзям, що наш край, Галичина, не такий, яким ми його звикли сприймати, як суто повстанський край, наче нічого іншого до цього тут не було. Є значно глибші коріння в європейській історії. Ми не є якоюсь периферією світу. Тому почав писати про Івано-Франківськ, про події, які у нас відбувалися, про наш край в цілому. Зараз пишу про Україну та світову історію теж”, ділиться автор. 

Після повномасштабного вторгнення росії Ярослав взявся пояснювати у блозі теми, які на слуху після 24 лютого: про малоросів, групу вагнера, дугіна, тероборону, геральдику ЗСУ тощо. 

“На початку війни був момент, коли люди почали поширювати якусь маячню. Я розумію, що це не до людей питання, а до тих, хто це пише. Мені хотілося приглушити паніку, дати зрозуміти, що у нас є всі шанси перемогти. Немає у цій війні нічого нового, але тепер ми чи не вперше готові дати остаточну відсіч ворогу”, каже він.

Написання одного тематичного допису забирає кілька днів. Ярослав збирає інформацію, перевіряє її, спирається на авторитетні джерела, читає першоджерела, поміщає найцікавіше у кілька абзаців, а потім публікує. З дизайном допомагає наречена. В середньому зараз виходить один матеріал на тиждень. Планує продовжувати тішити підписників цікавинками, а час покаже, чи буде на це час.

Зараз на блог підписані 30,9 тисячі читачів. Найбільший інтерес до української тематики. Багато вподобайок та відгуків зібрали дописи про інститут “не громадянства” України (на фоні надання громадянства Невзорову), символіку українського військаНімеччину, Велику Британію та інші теми, які хвилюють чи цікавлять українців. 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Ярослав Шпет (@spat.jar)

У коментарях читачі дякують за відкриття та зауважують, що любили б історію більше, якби так матеріал подавали у школі. Навіть у шапці профілю пише “розказую про історію. але не так, як твоя вчителька у школі”. Автор пояснює – це не камінь у город вчителів. Та вони керуються програмою, а в Ярослава обмежень немає. Він хоче заохотити читачів дізнаватися більше про минуле самотужки.

“Впевнений, що хтось це прочитає і подумає, що історія насправді не така нудна, як була у школі. Це купа історій та подій, які надихають та дають розуміння, що світ цікавіший, ніж може здатися”, — зауважив хлопець.

Як Ярослав дізнався, що говорить російською, бо його родич – репресований упівець

Ярослав заохочує підписників досліджувати власний рід, як свого часу зробив сам. 

Родичі франківця з обох сторін були репресованими: дід німець, якого вивезли під час Другої світової війни, а брат бабці упівець, якого засудили до каторги, а родичів відправили у казахський степ. Тож хлопець народився у Караганді та 15 років жив у Сибіру. Після Помаранчевої революції сім’я переїхала туди, де їхнє коріння на Галичину, в Івано-Франківськ. Вже тут Ярослав почав досліджувати історію свого роду та  рідного краю.

Йому було цікаво, чому люди з німецьким прізвищем Шпет опинилися у Казахстані. Працював з німецьким, казахстанським, російським, українським та іншими архівами. Спробував довідатися про своїх родичів якнайбільше і отримав результат. 

Згодом почав допомагати з пошуками друзям та всім охочим. Спираючись на власний досвід, створив покрокову інструкцію про дослідження родоводу. Про це йдеться у дописі “Не на часі”.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Ярослав Шпет (@spat.jar)

До слова, Ярослав Шпет пропонував свою допомогу у пошуку родоводів за донати для ЗСУ. Так вдалося і підтримати армію, і підказати зацікавленим, де дізнатися більше про родичів, і отримати слова вдячності від підписників. Тільки цей допис вподобали понад 35 тисяч людей.

“Коли ти знаєш, що твого діда розстріляли, відправили у Сибір чи він примусово мобілізований у Червону Армію, то це може змусити дещо інакше подивитися на свою власну ідентичність, може змінити світогляд. Можна відчути глибшу приналежність до землі, а не тільки знати, що ти з України. Принаймні так сталося у мене”, — додав блогер. 

На українську мову Ярослав остаточно перейшов саме через російське вторгнення. Хоча й до того мову знав та робив україномовний контент, за старою звичкою спілкувався російською. Все тому, що після переїзду у Франківськ пішов у російськомовну школу й сформувалося російськомовне середовище. Зауважив, що через це у нього ніколи проблем не було, але тепер розуміє тих, кому російська увесь цей час “різала вуха”. 

“Коли копав інформацію про українське коріння, стало якось соромно, що я говорю мовою поневолювачів й кривдників мого народу, моєї власної родини. Фактично, я б ніколи цієї мови навіть не знав, якби не репресії. То чому б мені не повернутися до рідної? Тоді я почав вчити німецьку й пробувати говорити українською. Практикував здебільшого з незнайомими людьми, адже не так просто було одного дня взяти й заговорити іншою мовою з тими, що весь час від мене чули тільки російську. Але коли 24-го ми всі прокинулись від обстрілів, я вирішив, що більше ворожою не говоритиму ніколи””, — поділився блогер.

Тепер Ярослав Шпет буває у Німеччині, де на сторінці @vitsche_berlin розвіює міфи російської пропаганди. Також воює на інформаційному фронті в історичному медіа @prostir.media. З допомогою підписників купує для захисників тепловізори, планшети, автівки та про все звітує у сторіс. У вільний час продовжує створювати якісний контент для свого блогу.

Текст: Марія ГУРЕЦЬКА