Франківський психоаналітик розповів про реакцію психіки українців на стрес у період війни

У розмові з “Галкою” психоаналітик, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету Михайло Пустовойт розповів, про найпоширеніші психологічні реакції на стрес в умовах повномасштабного вторгнення.

За словами фахівця, один із найтиповіших захисних механізмів психіки – дисоціація. Людина ніби “вимикає” себе, емоції відокремлюються, ситуація сприймається відсторонено, наче в сповільненому фільмі.

Ще один механізм – соматизація, коли емоції “переносяться”.

Зустрічається й заперечення. У військових — це може проявлятися як переконання “зі мною нічого не станеться”, через що вони знімають бронежилети. У цивільних — у вигляді паніки або навпаки: люди купують житло в небезпечних районах, вважаючи, що “все нормально”.

“У жінок — по-своєму. Багато хто в умовах невизначеності свідомо відмовлявся народжувати. Це спосіб хоч трохи зменшити тривогу”

Деякі люди кажуть: “Живу з години в годину. Все одно всі помремо”. Це не філософія, а форма психологічного відсторонення — ще один спосіб захистити себе.

Психоаналітик також пояснив, що поняття “здорового” або “корисного” стресу справді існує — його ще у XX столітті описав канадський фізіолог Ганс Сельє. Йдеться про так званий еустрес — стрес, який мобілізує організм, стимулює до дій, не порушуючи внутрішнього контролю.

Проте в умовах війни, коли стрес є хронічним, багаторівневим і часто неконтрольованим, говорити про еустрес майже неможливо. Навіть дрібні події — слова, новини чи втрати — можуть стати останньою краплею через загальне виснаження.

Усе залежить від внутрішнього ресурсу людини та від того, наскільки глибоко стрес зачіпає її вразливі місця.

Читайте повну версію матеріалу, де розповідається про психоемоційний стан українців, студентів-медиків в умовах війни, про те, як підтримувати молодь у часи невизначеності, та чи існує взагалі “здоровий” рівень стресу у період повномасштабного вторгнення.