Галка рекомендує: 7 серіалів, які варто подивитися після “Гри престолів”

Автор: Застава Максим

30 Кві, 2019 10:45

Поділитись публікацією
Галка рекомендує: 7 серіалів, які варто подивитися після “Гри престолів”

Як відомо, триває показ останнього сезону чи не найпопулярнішого серіалу “Гра престолів”. Його фанатів можуть зацікавити серіали, які не тільки схожі на екранізацію романів Джорджа Мартіна, а й ті, які лягли в його основу.

Відповідний список з коротким описом наводить УП “Життя”.

Прокляті королі (2005)

Цей 5-серійний французький міні-серіал єдиний не американський, з яких вийшла “Гра престолів”.

Власне, більшою мірою не з самого серіалу, а з романів того, хто писав книжки, екранізовані каналами France 2 і France 2 Cinéma – Моріса Дрюона, популярного в Україні за радянський часів.

Саме у Дрюона Джордж Мартін запозичив середньовіччя XIV сторіччя як антураж часу і канву героїв.

В “Проклятих королях” є французький король-батько, Філіп IV “Красивий”, чиє слово – мов камінь.

Його донька, Філіппа, англійська королева, заміжня за королем Англії Едуардом III, який давно не зважає на дружину, маючи коханок і коханців. Натомість Філіппа має сентименти до свого кузена, Робера.

Рим (2005-2006)

Це ледь не прямий пращур “Гри престолів”: його породив той самий канал НВО; він так само вільно користується прийомами шоку і зваблення, показуючи фронтальне оголене жіноче тіло і моменти натуралістичного насильства і вбивств; і він так само – першим – мав бюджет у 100 мільйонів доларів.

Щоправда на два сезони (вони ж і останні).

Врешті з “Риму” у “Гру…” перекочували такі тепер знані режисери, як Тімоті Ван Паттен, Алан Тейлор, Джеремі Подесва і тепер абсолютна телесеріальна зірка Алік Сахаров.

І нехай сценаристи у “Гри…” інші, ніж в “Римі”, стилістика мовлення та сама – напористий ритм, різкість у висловах і повна свободи лексична палітра. Драматичні ситуації серйозні, а конфлікти жорсткі.

Попри історичність серіалу, “Рим” надзвичайно схожий з фентезійною історією Семи королівств.

Тюдори (2007-2010)

Чотири сезони цього серіали були ідеально вписані в лінійку іншого телеканалу, ShowTime, який посеред телевізійної революції 2000-х років випустив епохальні “Косяки”, “Декстера” і “Каліфорнікейшенс”.

“Тюдори” ­– це практично точна копія “Гри…” з тою різницею, що обігрували реалії шокуючої історії англійського короля першої половини XVI сторіччя Генріха VIII, історії повної смертей і вбивств, сексуальних збочень і параної, протистояння з церквою і з іншими країнами.

Генріха зіграв Джонатан Ріс Майерс, чия акторська майстерність і відштовхуюча зовнішність ідеально втілили грішну натуру і прокляту душу короля-тирана.

А роль однієї з його дружин, Анни Болейн, отримала Наталі Дормер, яка через 5 років з’явилася в 2 сезоні “Гри престолів” в подобі Маргері Тірелл і стала дружиною ще одного потворного короля, Джоффрі Баратеона, збиточного сина, народженого від інцесту його матері та її брата…

Звісно, “Тюдори” розкуто ставляться до історії, і якщо не переписують її, то, принаймні, занадто легкодумно її трактують. Тому й поруч зі своїм формальним протеже серіал виглядає як брат-близнюк.

Спартак (2010-2013)

Це своєрідна проміжна ланка між “Римом” і “Грою престолів”, що таким чином утворило нового і достойного конкурента гігантам НВО і ShowTime – канал Starz! (пізніше серед фанатів йому абсолютну славу зроблять “Чорні вітрила”, а серед глядачів – “Чужоземка”).

Звісно, візуальна стилістика все ж таки повторює фільм “300 спартанців” 2006 року. Але з “Грою…” “Спартака” пов’язує чітка орієнтація на натуралізм з сценах боїв та сексу, і звісно, придворні інтриги в Римі першого століття до нашої ери.

А також одна деталь: якщо в першому сезоні “Гри…” помирає головний герой, Нед Старк, то після закінчення зйомок першого сезону “Спартака” насправді помер виконавець заглавної ролі, австралійський актор Енді Вітфілд (від невиліковної форми раку крові). І серіал так само змінив історію, як і в “Грі…” змінився центральний персонаж, і розповідь пішла вже про всіх решта.

Ще один момент фанати “Гри…” вбачають взятим зі “Спартака”: фінальний бій 8-ї серії 4-го сезону “… престолів” за кривавістю не поступається передфінальній сцені з 1-ї серії 1-го сезону “Спартака”… Все з чогось виходить і чимось стає!

Вікінги (2013-2020)

Перший похідний серіал від “Гри престолів”. Не в сенсі спін-офф, а в сенсі стилістичного копіювання.

І притому, що знову таки, як і у випадку з “Римом” і “Тюдорами”, мова йде про історію, вичитану з книжок, “Вікінги” інтерпретують цю історію, як хочуть (певно, тому, що шоураннером і головним сценаристом серіалу є ідейний творець “Тюдорів” Майкл Хьорст, який з “Тюдорів” привів Ріса Майерса в 4-му сезоні “Вікінгів”).

Історія Рагнара, його звеличення, падіння і повернення, його дружин і дітей, і постійне протистояння з кочовими племенами і англосаксами у VIII сторіччі нашої ери – це цілий всесвіт, зі своєю філософією, племінними звичаями і постійною вервечкою смерті.

Хоча у цьому випадку Танатос існує практично без Ероса – сексуальні сцени якщо і є, то зовсім не натуралістичні. Що надає “Вікінгам” більшої серйозності і певної тягучості.

Саме тому аудиторія “Гри престолів”, як це не дивно, лише частково перетинається з аудиторією “Вікінгів”, роблячи його самодостатнім.

Принц драконів (2018)

Якщо була б школа для серіаломанів, в якій 8-9 клас відводили б “Грі престолів”, то в 1-2 класі, напевно, вивчали б “Принца драконів”.

Це анімаційне шоу від Netflix має одночасно двох батьків – анімаційного “Аватара” з Анхом і Корою та абсолютною популярністю в 2000-х роках, і, власне, “Гру…”.

Від першого, ніби від мами, йому “у спадок” дістався малюнок, доброта і орієнтація на дітей і підлітків, від другого, як від тата – фентезійний світ з картами місцевості (5 королівств), мечами і легендами, величезними вовками і драконами, палацами і династійними сварками.

Звісно, на лінію “тата” Netflix найбільше наполягає – все ж таки у “Гри престолів” більша фанбаза, – але не може собі дозволити еротичного контексту, і звісно, ніякої крові чи сексу тут нема, хіба що натяки на поцілунки хлопця, єдиного спадкоємця свого відчима-короля, і надія на відтворення царства, де б знову жили в мирі люди, дракони і ельфи.

Рекомендується для дітей, і більшого розуміння впливу на сьогодення того світу, який започаткував Джордж Мартін ще 1991 року.

Спадкоємці (2018)

Це не фентезі й не історичний серіал, і драконів з побоїщами на мечах тут нема. Це драма. Але така ж жорстка і навіть жорстока, як і в “Грі престолів”.

Тут триває така ж боротьба за трон, тільки цього разу трон корпорації, а не королівства. Поки голова сімейства і голова корпорації, Логан Рой, лежить в комі після інсульту, йде гризня між його чисельною ріднею за контроль влади. І вже коли все ясно і добре – “король” повертається до світу живих, і він не має наміру віддати свого.

Більше того, починається ледь не війна між ним і всіма, хто проти нього. І творці так прописують цю війну, що розумієш – все це сімейство гірше за будь-яких монстрів, що є у світі.

По суті, вони такі ж потвори, як і герої фентезійного світу “Гри…”, і позитивних персонажів серед них, сучасних людей Нью-Йорку, нема, практично так само як і в серіалі про псевдсередньовіччя.

Фактично “Спадкоємці” повторюють “Гру…”, тільки замість візуального насильства тут вербальний цинізм, який ранить своїм змістом не менше, ніж можна поранити мечем.

Цей серіал для тих, хто цінує в “Грі престолів” саме драматургію, і хоче нарешті йти далі.