Піца – чи не найпопулярніша страва для сімейних трапез чи відпочинку в колі друзів. Цікаво знати, якою має бути справжня піца, як у Неаполі.
Про це Ogogo.if.ua розповів Ярослав Нікулін, піцейола івано-франківського ресторану «Grande Pizzeria».
Він десять років провів у Італії. Вісім з них робив піцу в містечку Помільяно-д’Арко, яке входить до метрополії Неаполя.
«Неаполь – центр піци, саме звідти вона походить. Там дійсно смачна піца», – сказав Ярослав.
Він працював в одній з перших піцерій містечка, якій було близько сорока років. Її власник «маестро» Анжело сам навчав своїх працівників кулінарному мистецтву та охоче поділився своїми секретами.
Ярослав Нікулін розповів, що до тіста піци традиційно входить борошно, сіль, дріжджі, оливкова олія, яка робить його запашним та еластичним.
«Стосовно дріжджів – дивитесь, за скільки часу вам потрібно спекти піцу. Якщо хочете зробити її через годину, то просто даєте більше дріжджів. І відповідно,не ставите у холодильник, а залишаєте в теплому місці».
Тісто слід розкачувати якомога тонше, щоб воно швидко спеклося. Варто пам’ятати: якщо його перетримати у духовці, то воно стане твердим і сухим.
У мурованій італійській печі у маленька піца (діаметром 30 сантиметрів) випікається не довше хвилини. На дровах вона готується набагато швидше, ніж в електричній печі.
«Справжня піца робиться на дровах. Вона стає м’якенька, має особливий вигляд і смак. На електричній пічці ви ніколи не отримаєте того ж результату. Навіть якщо піцу на дровах більше припекти, вона не буде тверда. А на електричній – просто засохла, «печенько», як я називаю, так що можна зуби поламати», – сказав пекар.
За словами Ярослава, в Італії використовують для піци справжню моцарелу – фіор ді латте або моцарелу ді буффало. Вона робить піцу соковитою. Часто, вже за столом, зверху доливають оливкової олії.
В Івано-Франківську піцейолою Ярослав Нікулін працює вже два роки. Розповідає, що у сезон зимових свят, коли було багато відвідувачів, доводилося випікати близько двох сотень маленьких піц і десятка великих.
Родом він із Нижньої Липиці Рогатинського району. До Італії їздив на заробітки.
«Коли приїхав до Італії, то подумав, чому б не спробувати себе в цьому. До речі, там робота піцейоли непогано оплачується, – поділився Ярослав. – Але я себе в Італії ніколи не бачив, ніколи не хотів залишатися. Те, що там десять років пройшло, це для мене минуло, як рік. Планував два-три роки максимум, але затягнулося. Багато хто там себе знаходить, залишається, я – ні».
Пекар стверджує, що ставиться до своєї професії серйозно і готує піцу з душею, тому що йому подобається це робити. На його думку, якщо хтось займається цією справою просто, щоб заробити гроші, відпрацювати день, то й піца вдається несмачною.
«В нас в Італії навіть було таке: в кінці робочого дня піцейола утомлений, у нього обличчя було ніяке. Клієнти приходили і скаржилися на те, що він готує піцу з таким обличчям. Казали: «Зробіть усмішку, і тоді робіть мені піцу».
Більше читайте на Ogogo.if.ua
ФОТО ТИЖНЯ
