Сержант Андрій, авіаційний технік 114-ї бригади тактичної авіації, з перших днів повномасштабної війни готує винищувачі МіГ-29 до бойових вильотів. Він поіменно знає кожен борт у бригаді та працює без вихідних.
Андрій – фахівець із радіоелектронного обладнання. У його роботі кожен літак – як хороший знайомий.
“У кожного свій характер. Більшість – мої ровесники. Тридцятка з копійками”, – каже він.
За словами авіатехніка, літаки теж втомлюються, але не підводять.
“Трохи поскрипують, трохи нервують, але не підводять. Бувають витриваліші за нас. Ці МіГи не старі – просто багато бачили”, – розповідає Андрій.
Скільки бомб та ракет підвішав – вже не рахує.
“Головне – щоб летіло туди, куди треба. Якщо треба працювати ніч – працюю. Другу – теж працюю. Головне, щоб було що вішати під крило”, – каже сержант.
Андрій підписав свій перший контракт одразу після коледжу в 2010 році. Працював на оперативних аеродромах, ремонтував літаки. У 2016-2017 роках служив у десантно-штурмовій бригаді. Після звільнення був певен:
“Більше в армію – ні ногою”.
Але 24 лютого 2022 року він знову був у частині.
З того дня графік став простим: 24/7.
“Піднімали борти, які вже готували до списання. Збирали їх часто по частинах. Важко було не фізично, а від усвідомлення, що не всі повертаються з польоту. Молоді хлопці. Ми ж разом працювали, сміялися. Дуже важко”, – згадує авіатехнік.
Головним мотиватором у роботі є відео об’єктивного контролю – розуміння, що саме “твоя” ракета чи бомба уразила об’єкт окупантів чи допомогла піхоті звільнити позиції.
“У мене на війні загинув брат. І багато друзів. Тому мрія проста: щоб ми вистояли. А росія – щоб відповіла за кожне життя. А я триматимусь. Поки є що вішати під крила – триматимусь”, – підсумовує Андрій.
В рамках проєкту “Франківськ у фотографіях 2024” команда “Галки” зібрала найяскравіші моменти року: відкриття нових міських просторів, культурні фестивалі, спортивні досягнення та ініціативи, що змінюють місто. Ці світлини передають дух сучасного Франківська та його розвиток.
Анекдот тижня
Приходить пуйло до ворожки та й питає:
– Коли я помру?
– Ти помреш в день українського національного свята! – відповідає ворожка.
– А коли ж цей день буде? – цікавиться він.
– От коли здохнеш, тоді й настане цей день! – відповіла вона.
Переговори вже відбуваються без нас і у дечому наша позиція вже не враховується, - Вадим Черниш, учасник переговорів із росіянами в рамках Тристоронньої контактної групи в Мінську про перемовини США та росії
