Ігор Павлюк, обласний військовий комісар: «Ми на це вчились – Вітчизну захищати»

У березні в Україні була оголошена мобілізація, 1 травня вийшов указ про відновлення призову на строкову службу українських юнаків, а буквально кілька днів тому в країні ще раз оголошено про часткову мобілізацію. Усі ці завдання на місцях фактично мусять виконувати військові комісаріати. Обласний Івано-Франківський військовий комісар полковник Ігор ПАВЛЮК розповів нашому кореспонденту про особливості виконання цих завдань в умовах економічної та політичної кризи та в умовах агресії з боку Росії.

— Пане полковнику, в останні роки так зване реформування Збройних сил України довело їх стан до жалюгідного. Скорочувалися і військкомати. А в нинішніх умовах при таких серйозних викликах і загрозах саме військкоматам потрібно забезпечувати і відновлення призову, і мобілізацію. Однак відступати нікуди. Тож як ви справляєтеся із поставленими сьогодні завданнями?

— Як людина військова, зазначу, що ми завжди готові виконувати поставлені завдання. І хотів би, щоб у цьому ні в кого не виникало жодних сумнівів, хоч як би скептично хтось не оцінював ситуацію. Зрештою, ми на це вчились — Вітчизну захищати.

Знаєте, є такий анекдот: «Де ти працюєш? — Працюють трактори у полі. — А може, служиш? — Служить собака. — Так а хто ж ти такий? — Я військовий, жду війну». От ми й діждалися війни…

А якщо серйозно, то ще у березні ми провели так звані збори у районних військових комісаріатах і в обласному військкоматі. Відповідно до штатів воєнного часу ми відновили навченість особового складу, а коли 17 березня вийшов указ про часткову мобілізацію, ми більшість цього особового складу призвали згідно з цими мобілізаційними заходами. Люди навчені, обізнані і повністю освоїлися.

— Скількох людей станом на сьогодні мобілізовано з Прикарпаття? (Хоча б приблизні цифри). Де вони перебувають? Як вони оформлені (маю на увазі, чи йде їм оплата за перебування на службі), як забезпечені?

— З середини березня в області було мобілізовано понад 600 осіб. Ми їх відправили в різні частини, де вони поставлені на всі види забезпечень — маю на увазі грошове, соціальне, матеріальне тощо. Тобто мобілізовані отримують все те, що й ті, хто служить в лавах українських Збройних сил. Наголошу: всі питання на цей момент по них вирішені згідно з чинним законодавством, в яке були внесені зміни Верховною Радою і яке враховує правові, соціальні та інші питання. За всіма зберігається робоче місце. А буквально вчора-позавчора на урядовому рівні було прийнято рішення ще про низку додаткових преференцій тим, хто йде захищати батьківщину. Ми ж приступаємо до другої хвилі мобілізації.

— Наскільки відомо, у зв’язку з останніми сумнозвісними подіями в Україні для областей є вказівка розгорнути місцеві військкомати і довести їх до стану 90-х років. Невже це можливо?

— Я вам скажу більше: зараз у нас всі об’єднані районні військові комісаріати — а їх дев’ять в області — цілком спроможні виконувати всі завдання, які ставить перед нами керівництво Міністерства оборони. Роз’єднувати їх, як це було раніше, не доцільно, бо це великі матеріальні затрати. Та й, на мій погляд, поки що такої потреби немає — нема чого плодити адміністративні одиниці. Це ж не бойова одиниця. Це адміністративна одиниця, вірніше — це орган військового управління на місцях, який виконує завдання за призначенням по лінії Міністерства оборони у співпраці з органами місцевої влади. Зараз районні військкомати — ми це обговорювали з комісарами — в тих штатах, в яких вони існують, то мають і завеликі штати. Навіть у 90-х роках таких штатів не було, зараз вони збільшились, стали потужнішими.

І військові комісари справляються цілком за два райони, проблем нема абсолютно. Більше того, до кінця цього місяця ми перейдемо вже на нові штати — чисельність буде менша, бо такої потреби зараз немає. Посади, які не впливають на виконання завдань за призначенням, будуть скорочені.

— Чи достатньою є на сьогодні матеріальна база обласного військкомату?

— Так, цілком. Ми повністю забезпечені по лінії Міністерства оборони. І ми абсолютно спроможні виконувати поставлені перед ним завдання у повному обсязі.

— Зараз надається багато допомоги, в т.ч. грошей нашим Збройним силам. Чи перепадає щось військкоматам? Чи допомагає вам місцева влада?

— Звичайно. З органами місцевого самоврядування ми працюємо надзвичайно плідно. Без перебільшення скажу, що якби не було співпраці з місцевою владою — з районними адміністраціями, обласною держадміністрацією, обласною радою, то всі наші підрозділи самотужки не справилися б з поставленими завданнями. Тому хочу дуже подякувати всім органам місцевого самоврядування за надану підтримку. Так само хочу подякувати населенню, меценатам — без них нам би було сутужно.

— Невже все так легко й просто?

— Звичайно, ні. Але розуміння є. І є результат, особливо після мого недавнього, дещо емоційного, виступу на сесії обласної ради.

Хочу подякувати за створення в області Ради оборони під орудою голови ОДА п. Троценка. І допомогу отримує не лише обласний військкомат, а й об’єднані районні, і всі частини, які є в Івано-Франківському гарнізоні. Може б, хотілося, аби посприяли у придбанні бронежилетів, але про це можна лише мріяти, бо це дуже дорого.

— Одним із законів, прийнятих у березні Верховною Радою, передбачено відновлення військових кафедр у вишах та предмету допризовної підготовки для старшокласників. Якою буде участь військкоматів у цьому, чи надаватимете методичну допомогу?

— Вона є, військова підготовка у нас проводиться у всіх навчальних закладах. Єдине, що вона, можна сказати, на дуже низькому рівні. Тому що немає фактично фахівців. Не секрет, що у школах викладач допризовної підготовки — це за сумісництвом викладач хімії чи математики, історії… Є такі в нас «фахівці», які не служили в армії. Правда, по лінії управління освіти з ними проводяться щомісячні методичні збори, перед навчальним роком триденні збори проводимо безпосередньо військовим комісаріатом. В тих штатах, які в нас були попередні, то це досить проблематично, бо в районах по 30-40 навчальних закладів, то надати цим викладачам повноцінну методичну допомогу не завжди вдавалося.

А результаті навряд чи кожен старшокласник у нас знає те, що мав би знати з допризовної підготовки. Мова навіть про елементарні речі — наприклад, розмір портянки. А вони будуть — залізобетонно. Думаю, їх відновлять замість шкарпеток. Бо на складах ми отримуємо для них матеріал. Портянка служить тиждень, а шкарпетка — один день.
Ще одна важлива на сьогодні річ — розмір окопу солдата. На превеликий жаль, цього юнаки допризовної віку не знають — переконаний. Я вже не говорю про збірку-розбірку навчальної зброї, яка, до речі, в школах відсутня. Ми завдяки спільним зусиллям облдержадміністрації, управління освіти, меценатів закупили навчальну зброю, щоб старшокласники хоча б знали, що це таке, і вчилися не по фільмах-бойовиках, а реально. Тому ми вже кілька років проводимо триденні польові стрільби. На жаль, у цьому році у зв’язку з кризовою ситуацією в державі ми їх не проводимо. Але рекомендуємо викладачам допризовної підготовки провести такі заняття в тирах, щоб діти хоч якимось чином понюхали порох.

— Ігоре Павловичу, 1 травня оголошено про призов на строкову службу. Чи вже відомо, скільки юнаків з області і куди саме будете призивати?

— На даний момент планових завдань ще не доведено. Відомо лише, що призов на строкову військову службу буде проведений у травні-липні. Призову підлягають юнаки, яким виповнилося 18 років, а також юнаки до 25 років, які не мають права на відстрочку. Ми вже приступили до проведення підготовчих заходів, починають свою роботу в районах медичні комісії.

— І насамкінець: які заходи передбачені комісаріатом, прикарпатськими військовими на відзначення 9 травня?

— Окремих заходів у гарнізоні ми не передбачали. Але військовослужбовці, як і щороку, будуть брати участь у поминальному вічі, яке зазвичай відбувається на Меморіальному кладовищі біля вокзалу. Якщо вдасться — привітаємо ветеранів невеличкими подарунками.