7 травня, до Дня міста, в Івано-Франківську Перший хірургічний добровольчий шпиталь організував ярмарок ветеранських бізнесів. Свої справи представили не лише франківські підприємці, а й учасники з Луцька, Львова та Києва.
Про це пише “Галка” з місця події.
Свою продукцію представили 13 учасників — ветерани, їхні родини та команди підтримки. Перший самостійний ярмарок ветеранських бізнесів від “БРАСС” у Франківську став не лише можливістю для учасників представити свої товари, а й важливим кроком до соціалізації й підтримки одне одного. Ярмарок працюватиме до 18:00 7 травня.
Про досвід організації та плани на майбутнє розповів психолог добровольчого шпиталю “БРАСС” Роман Кіцул:
“Попри те, що цей ярмарок приурочений до Дня міста, ми плануємо й надалі організовувати такі заходи. Це наш перший досвід, були певні труднощі, але учасники допомагають і підтримують. У майбутньому хочемо робити масштабніші й триваліші ярмарки. Сьогодні через погоду кількість учасників зменшилася, але люди все одно приходять, цікавляться, знайомляться. Навіть попри похмуру погоду, у кожному наметі є своє світло”, — каже Роман Кіцул.
Ветеран Віталій Владковський воював у складі 72-ї механізованої бригади. Гончарством займається понад 30 років. Спершу це було як навчання і хобі, а після завершення університету стало основною справою. Після повернення з війни довелося робити паузу через лікування, але поступово він повернувся до роботи, використовуючи кераміку також у реабілітаційній діяльності для військових. З його слів, кераміка для ветеранів — це не лише творчість, а й спосіб повернення до мирного життя.
“Глину, до війни ми купляли в Слов’янську… Потім в окопі в мене була та сама глиба. Я як вернувся, більше як пів року взагалі не міг нічого працювати — більше лікування проходило. Потім вже почав займатися, продовжив, бо до війни я працював із військовими як реабілітолог, арттерапевт. І вже почав далі займатися хлопцями, і полегенько і сам себе виводив з того, і сам відновлювався.
Коли ти пропонуєш військовому погончарити, він дивиться на тебе із запитанням: що ти мені ще можеш запропонувати? Але це допомагає зав’язувати нові нейронні зв’язки, особливо після контузій. Це і реабілітація, і включення у суспільство”, — каже майстер.
Ярмарки, за словами Віталія, крім економічного ефекту, виконують і соціальну функцію — допомагають ветеранам адаптуватися та знаходити себе в нових реаліях.
“Мене запросили на ярмарок як ветерана, і я дуже радий цьому. Це чи не єдиний спосіб запропонувати свої вироби. Масово я не працюю, це індивідуальні речі. Так що таких фестивалів треба більше”, — розповідає майстер.
Серед учасників ветеранського ярмарку – львів’янин Андрій Бень. Він ветеран, який з перших днів повномасштабної війни захищав Україну, а нещодавно повернувся до цивільного життя. У Франківськ на ярмарок приїхав вперше. Каже, що участь у ярмарку стала хорошою нагодою показати свою справу.
Разом із дружиною Андрій уже майже 10 років займається іконописом — це їхнє сімейне ремесло. Після Майдану, коли друзі й побратими Андрія пішли на фронт, він із майбутньою дружиною почав волонтерити. Тоді й з’явилася ідея створити 200 невеликих ікон. Працює тільки з деревом, адже дерев’яні ікони мають не лише естетичну цінність, а й відповідають давній традиції.
“Виникла ідея створити 200 ікон і відправити хлопцям на передову, ніби як такий духовний захист, щоб вони окрім бронежилетів мали ще й духовний захист. Ми такого формату зробили невеличкого, щоб можна було помістити його в бронежилеті і аби можна було постійно носити з собою”, — розповідає Андрій.
На ярмарок в Івано-Франківськ Андрій привіз близько 50 ікон різного розміру. У Львові він має власну майстерню, а продукцію реалізовує через партнерів – релігійні магазини та монастирі, зокрема в Уневі, Крехові й Зарваниці. Зокрема, через ветеранські ярмарки, що у Львові відбуваються регулярно, двічі на місяць.
Андрій Каспшишак, співзасновник видавництва “Мрієлов”, також приїхав зі Львова. Видавництво з’явилося у 2024 році й дебютувало книгою “Легенда про Вільних” самого Андрія — фентезі з мотивами української міфології, присвяченою пам’яті побратимів, які загинули на війні. Ідея власної справи з’явилася в Андрія на фронті, коли він усвідомив, що хоче змінити своє життя і повернутися до дитячої мрії писати.
“Я доєднався до ЗСУ, і десь на фронті зрозумів: попри те, що в мене була нібито класна робота — білі сорочки, комп’ютер, нормальна зарплата — це зовсім не те, чим я хотів займатися. І якби я прямо там загинув, то прожив би не своє життя. Це десь нав’язано батьками і вчителями, які казали, що треба обирати солідну професію, щоб годувати сім’ю і добре заробляти.
А я згадав, що ще в дитинстві мав зошит із Юлією Тимошенко на обкладинці, і в ньому, ще у третьому-четвертому класі, списував свої вигадані історії. Тоді я зрозумів: якщо виживу — хочу писати. Я й почав ще у війську, а наприкінці 2022 року взявся за першу книгу. Писав її прямо 31 грудня, у новорічну ніч, коли був у госпіталі в Харкові. Тоді якраз не було зв’язку, інтернету, навіть зателефонувати майже не вдавалося. Але я мав із собою ноутбук і нарешті час. Так з’явилася ця книга”, — ділиться Андрій.
Сьогодні “Мрієлов” позиціонує себе як “дім магічних історій” і готує до друку ще п’ять книжок, серед яких – підліткове фентезі, космічна притча про втрату й любов, цикл пригод про історію України та навіть нонфікшн про сенси великих фентезі-авторів у контексті російсько-української війни.
Людмила Небор — власниця магазину подарунків “Ейнштейн”, що в Івано-Франківську. Після втрати чоловіка, Людмила взяла на себе управління бізнесом і адаптувала його під нові реалії, зокрема розширивши асортимент товарів.
“Магазин відкрився ще в 2009 році, йому вже 15 років, але я її власницею з 23-го року. Він був на продаж, і коли загинув чоловік, треба було щось робити. Ми планували разом щось відкрити, але так сталося… Треба було чимось зайнятися.”
Ветеран 80 бригади Валерій Венчковський із Львова разом з дружиною розвиває бізнес із приготування морозива-ролів, який водночас має соціальну місію. Ідея з’явилася ще п’ять років тому, коли чоловік із дружиною шукали спосіб зайняти сина з інвалідністю.
“Коли син проходив реабілітацію, ми побачили, скільки є дітей, яким теж потрібна увага. Таких дітей мало хто помічає. Ну, люди зайняті війною, своїми справами, і морозиво їм ніхто не повезе. Я тоді якраз повернувся з війни і ми купили цю машину для морозива. Чесно, не знали для чого”, — ділиться Валерій.
Спершу планували використовувати обладнання як хобі — для свят. Але після війни вирішили рухатися далі, вийшли на ярмарки і соціальні проєкти, возили морозиво дітям у дитячі будинки та інклюзивні центри. Згодом ветеран почав залучати до майстер-класів інших ветеранів. Зокрема, проводили майстер-класи у реабілітаційному центрі “UNBROKEN”.
“Для них ми показуємо, що можна навіть, маючи протези, вставати і робити. Один ветеран навіть сказав: «Я заради того стану на протези»”, — каже ветеран.
Нині бізнес існує у форматі мобільної точки: морозиво готують на подіях і замовленнях. У планах — розвиток мережі та запуск крафтових йогуртів. А також хочуть ще один фризер, щоб можна було робити майстер-класи для дітей у школах.
Читайте також:
- “Працюємо стільки, скільки потрібно”, – керівник Першого добровольчого хірургічного шпиталю “Брасс” Станіслав Онищук (ФОТО)
- Воюю за свободу людей: історія Мауріціо з Бразилії, який після поранення лікується у Франківську
- Медики з усього світу можуть їздити в Україну вчитися травматології. На жаль, ваша країна зараз має найбільший досвід, — парамедик, волонтер з Чехії Віт Самек
ФОТО ТИЖНЯ
