Проект «БезБрехні» вже декілька місяців проводить активну менторську підтримку декількох регіональних медіа у їх роботі з протидії дезінформації і пропаганді. Один з партнерів – видання із Івано-Франківська «Galka». Фіналізуючи проект, поговорили з очільником видання Вадимом Войтиком про проблемні аспекти регіону щодо проникнення російських впливів, роботу видання у форматі фактчек та протидії дезінформації.
– БезБрехні: Ваше медіа не спеціалізується на фактчекінгу та протидії дезінформації, але ви освоїли цю методологію і включилися в загальний тренд боротьби з ворожою пропагандою. Що стало поштовхом/стимулом до діяльності у цьому напрямку, з якого часу ви цим займаєтеся як медіа і які можете відмітити успішні реалізації за цей час?
– Ще кілька років тому ми почали публікацію лонгрідів в форматі «фактчекінгу», які насправді були переважно розбором окремих тез, історій чи висловів. Скажімо, одна з публікацій стосувалася популярного тоді питання, як правильно називати нового короля Великобратинії: Карл чи Чарльз. Або обіцянки мера Івано-Франківська «бити буками по спині» вандалів, які нищили комунальне майно.
Однак з 2024 року ми стали систематично працювати саме в російськими наративами, оскільки відчували важливість цієї роботи.
«Галка» існує вже десять років і за цей час ми посіли лідерське місце через медіа Прикарпаття. Вважаємо, що багато в чому саме завдяки відповідальному ставленню до інформації. Що, до речі, підтвердила авторитетна організація «Репортери без кордонів».
Тож кому як не нам брати на себе місію з дезінформаційної роботи в регіоні.
– БезБрехні: Робота з протидії пропаганді вашого медіа здебільшого заточена на ваш регіон (тематику). Які особливості проникнення та поширення дезінформації у такому локальному інформаційному сегменті ви можете відмітити, спираючись на ваш досвід? Як змінилася, на ваш погляд, реакція користувачів на прояви пропаганди?
– Нещодавно ми проводили круглий стіл на тему дезінформації, і думки учасників розділилися: чи мають російські наративи та їх сприйняття регіональні особливості.
У західних областях або щодо західних областей голосно звучить тема ухилянтів. Вкиди про це все ж впливають на суспільство, це відчувається. При цьому навіть влада буває, що вживає цей термін в контексті оцінки стану мобілізації за областями.
Натомість плітка про те, що греко-католицьких священників звільнили від служби в ЗСУ за нашими відчуттями не отримала відгуку у регіоні. Може вона дійсно була більш орієнтована для центральних чи східних областей.
До речі, тут важливе питання відповідальності нас як «спростувальників дезінформації». Бо, як зазначили на вже згаданому круглому столі, часом спростування само по собі поширює фейк.
І якщо в історії, коли ми питали франківців про те, як вони ставляться до російської «дези» про іноземних найманців, по яким прилетіла ракета в Університет нафти і газу, можна було посміятися, то є і більш небезпечний приклад.
Наприклад, інформація про те, що послуги швидкої допомоги в Україні стають платними, або що без військового квитка ти не отримаєш стаціонарного медичного лікування, може торкатися багатьох. А поширювачами станемо ми! Тому важливі і формат, і наголоси.
– БезБрехні. Поточний проект з протидії пропаганді, в якому ви берете участь – непросте випробування у практичному застосуванні знань та навичок з фактчекінгу. З чим ви «заходили» у проект і як змінилося ваше розуміння та практичне застосування фактчекінгу? Чи було те, що ви не знали, а завдяки проекту – навчилися і застосували?
– Для початку – і тут ми завдячуємо Олександру Гороховському – ми визначилися з дефініціями. Що таке фейк, а що – маніпуляція. Чи все, що ми зазивали фактчекінгом є насправді ним.
І виявилося, що деякі наші дезінформаційні розбори мали не зовсім вірні акценти.
Росіяни за інструкцією Гебельса часто послуговуються методом вплітання невеликого обсягу неправди у загалом правдивий контекст. І у підсумку виходить інформація, яка заслуговує на довіру, а по суті є маніпуляцією, викривленням фактів. І саме така інформація гарно сприймається пересічними громадянами.
Як приклад можна назвати повідомлення про заклики до протестів через відсутність демобілізації, які по суті мали всі ознаки ІПСО.
Ми настільки систематизували наші знання і узагальнили приклади, що мали нагоду провести чотири навчальні сесії для студентів та різновікових категорій.
Також ми надрукували і поширили два види інформаційних буклетів: один – про фейки і маніпуляції як такі, а другий – про телеграм і його небезпеки.
До речі, наш навчальний курс «Що не так з телеграмом», який «Галка» розробила під час реалізації проекту, користується попитом і на сторонніх навчальних майданчиках. Так днями ми провели такий тренінг для ГО «Острів тінейджерів».
– БезБрехні. Ваше бачення формату та способів протидії дезінформації і пропаганді у вашому регіоні (інформаційному сегменті)? Якого формату, на вашу думку мають бути наступні проекти для консолідації роботи декількох медіа (мережі медіа) для ефективнішого протистояння з ворожим контентом?
– Інформаційна гігієна на те і гігієна, що потребує постійної уваги. Не можна раз промити вуха і надалі гарантувати себе від нових вкидів.
Фахівці кажуть, що тому і важливо буденну дезінформаційну роботу поєднувати з навчанням.
Для молоді ми розробили квіз-гру з відповідями на питання. Цей інтерактив дуже заходить, і що головне – показує непогані результати.
Скажімо там є таке питання: «В мережі пишуть, що мер вашого міста купив яхту». І варіанти відповідей: «Порадіти за нього», «Переслати інформацію сусідам у Вайбер», «Перестати донатити на ЗСУ» та «Перевірити, хто поширив і на які джерела посилається».
Так от, за підсумками нашого короткого тренінгу всі обирають цей, останній варіант.
«Галка» у будь-якому випадку продовжить роботу з ворожою пропагандою, це вже стало однією з наших фішок. Бо, як ми вже казали, журналістика – це про відповідальність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маніпуляції, критичне мислення і Telegram: “Галка” ініціювала круглий стіл про боротьбу з дезінформацією
ФОТО ТИЖНЯ
