В українському прокаті стартувала комедія “Ізі”. На два тижні раніше – в італійському. До Франківська 16 вересня на показ стрічки завітали її творці. Розказали, чому під час зйомок плакав італійський актор та який зв’язок фільм має з Параджановим.
Кінокартина розповідає про карколомні пригоди італійця Ісидоро – колишнього гонщика, який страждає від депресії. Він доставляє тіло заробітчанина через Угорщину в Україну, до рідного карпатського села.
«Це фільм про подорож і про людину, яка загубила, а потім знайшла себе», – розповів режисер Андреа Маньяні івано-франківським глядачам.
Головний герой стрічки на своєму шляху натрапляє на багатьох колоритних персонажів. Окрім угорців та українців, зустрічає китайську сім’ю та грузина-дальнобійника, який везе курей. Автор фільму хотів показати людей інших культур, те, що вони живуть поряд з нами, хоча часто ми цього не помічаємо.
Глядачів найбільше здивувала сцена гуцульських танців під час поминок.
Режисер пояснив, що це не пов’язано з традиціями, це авторський замисел задля наративу. В цій сцені ми вперше бачимо головного героя усміхненим. Також Маньяні надихнувся «Тінями забутих предків» Параджанова, де також є епізод з танцями на похороні.
За визначенням режисера, «Ізі» – це «гірка комедія». Смішні ситуації тут чергуються з меланхолійними. Важливою темою, яку порушує стрічка, є подолання депресії.
«Депресія – це хвороба, яка зараз дуже поширена. Я хотів показати, що варто привернути увагу до цієї проблеми, що варто бути уважними і допомагати тим, хто поруч з нами», – сказав Андреа Маньяні.
Він написав цю історію ще сім років тому. Пізніше презентував сценарій “Ізі” на воркшопі в Греції, де зустрівся з українськими продюсерами, в них виникла ідея співпраці.
Згідно із задумом, дії фільму мали відбуватися влітку. Але умови контракту були такі, що знімати довелося взимку й навесні. Як розповів Маньяні, найважче це пережили актори. Виконавець головної ролі Нікола Ночелла двічі плакав. Перший раз – коли був ризик, що фільм не робитимуть. Вдруге – коли йому довелося стрибнути в крижану річку.
Ця стрічка – перша офіційна копродукція Італії та України. Бюджет фільму 1 мільйон 200 тисяч доларів. Більшу частину витрат на виробництво взяла на себе Україна – 58% від бюджету. Держкіно вклало 20%.
Зйомки тривали п‘ять днів у містечку поблизу Венеції, місяць – в Україні. Фільмували у Києві, Трускавці, селах поблизу Стрия на Львівщині.
«Робити роуд-муві – це не проста річ, оскільки щодня ти маєш бути в іншому місці», – зауважила Юлія Чернявська, представниця київської компанії Fresh Production.
Вона вважає, що це не просто італійсько-український фільм, він європейський. Цю історію можуть зрозуміти люди в усій Європі.
«Фільм дуже добре сприйняла європейська аудиторія, – додала Кіара Барбо, продюсерка з Італії. – П’ять тисяч людей переглянули його тільки на фестивалі у Локарно. Він сприймається добре не лише критиками чи журналістами,а й звичайними глядачами, які розуміють ці емоції».
Як спостерігає Барбо, глядачі по-різному сприймають комедійні ситуації. Італійські глядачі сміються над одними моментами, українці – над іншими.
Стрічку з успіхом показують у 35-ти містах Італії. Також «Ізі» вже подивилися у Бельгії, Швейцарії, далі – інші країни та конкурси. Фільм взяв нагороду за головну чоловічу роль від швейцарських кінокритиків на фестивалі у Локарно.
ФОТО ТИЖНЯ
