Владу Німаку 23 роки, він з Калуша але живе у Львові. Днями він разом із колегою Олегом Кіндратським презентували кліп під назвою “22”.
Це кліп про молодість, двіж, трешак і щирість. “Коли тобі 22 – ти можеш робити все, що завгодно”. Хлопці знімали кліп на стару камеру, в місті Калуш і на місці місцевої екологічної катастрофи – на Домбровському карєрі.
“Поривання молодого пацана з Калуша, бунт проти системи, дикий танець молодого рокера, глибокий перформанс, мета якого привернути увагу до кар’єру, який несе страшну загрозу місту”, – так розповідає про свій кліп Владислав.
Більше про кліп “22” у інтервю Влада Німака для OGOGO!
Кліп вийшов в останній день, коли мені було 22 роки, бо 10 листопада мені вже було 23. В мене є сольний проект під назвою”whatislovenimak”. Близько чотирьох років я інвестую і вкладаю всього себе у цей проект. Це таке моє щось особливе і я вже відзняв досить таки багато кліпів, щось я знімав у Києві, щось у Харкові, Львові, Калуші, щось у горах… Цей кліп особливий тим, що він єдиний знятий на кіноплівку, на стару камеру, яку треба потім було цифрувати, це була ідея Олега. Я написав пісню, яка називаєтсья “22”, вона англійською мовою і вона про юнацький бунт, емоції, пригоди і про те, як я сприймаю молодість. На мою думку 22 – той вік, коли ти можеш робити все, що захочеш. Моя англійська не найкраща, скажімо так, але я сприймаю всю свою творчість трошки “стьобно”, у пісні добре чути мій “україснький” акцент але в цьому теж є якась “фішка”.
Часто у своїй творчості я використовую “суржик” як елемент мистецтва.
Пісня не несе якогось суперглибокого сенсу, має “стьобний” характер, але зачіпає речі молодості, 22 роки – це кайф, моє імя – 22 і я роблю тільки те, що я хочу, навіть якщо це “крейзі”. Проте я не закликаю робити щось погане.
Про те, як і де знімали кліп
Ми знімали все в Калуші удвох з Олегом. Це було кілька районів: в Хотіні (там де річка), там де поле, ззаду Мінералу ( нашого палацу культури) і знімали на Домбровському кар’єрі.
Особливе місце займає Домбровський кар’єр бо це місце екологічного лиха у Калуші. В кінці кліпу я, як митець і людина, яка найдорожче, що має – гітару, я беру і на піку свого бунту викидаю, те найцінніше, що у мене є, свою гітару в цей Домбровський кар’єр – величезне соляне озеро, бо мені не подобається, що воно є і воно несе велику загрозу моєму рідному місту.
Знімали ми це все дуже імпровізовано, в нас не було чіткого плану чи сюжету, ми хотіли показати цей молодіжний двіж, ті танці, рухи, трешак, тому я там трохи оголений, і трохи по-дурному танцюю. Хотілося показати ту трушність (справжність), щоб це було не награно.
Знімали ми два дні у вересні, було ще тепло і були крейзі ідеї, які хотілося втілити і мені здалося, що кліп на пісню “22” – це ідеальна можливість втілити ці ідеї. Наприклад, бути по пояс у воді з гітарою або викинути гітару кудись або танцювати на полі, де пасуться корови.
Цей кліп – суміш всякого різного: трохи про бунт, про молодість. Ми раді, що цей кліп залетів: люди поширюють, він набирає переглядів, ми з того дуже тішимось.
ФОТО ТИЖНЯ
