Гірський падевий мед збирає на пасіці у селищі Делятин на Прикарпатті бджоляр Іван Юсько. Він займається бджолами вже понад 25 років і очолює Спілку пасічників Прикарпаття.
Чоловік розповів кореспондентці про те, як у дитинстві мріяв мати бджоли та у чому цінність гірського меду.
“Тихо, діти! Не краду я у вас мед”, – звертається до своїх бджіл Іван Юсько та дістає із вулика рамки, щоб показати, як виглядає “запечатаний” комахами мед. Доглядати за бджолами чоловік почав у 26 років. У його родині бджолярів не було. Вчився у пасічника-мольфара, який жив по сусідству.
“Я змалку дивився із заздрістю, як пасічник працює. Дід від мене проживав за 200-300 метрів. І ми у дитинстві всі бігали дивитися, коли він брав мед. Дивилися, як дід працює, і любили ті солодощі, які він нам давав після “відгонки” меду з вулика”, – пригадує Іван Юсько.
Загалом у бджоляра є понад 350 вуликів: 100-150 з них – у Делятині, а з рештою чоловік у пошуках хороших медозборів кочує Прикарпаттям, інформує “Галка” з посиланням на “Суспільне”.
“Я – мільйонер, але по бджолах. Бо якщо у кожному вулику порахувати кількість бджіл, я – мільйонер”, – каже Іван Юсько.
Пасічник розводить “карпатку”, або ж місцеву аборигенну бджолу. Каже, її перевага у характері – не така кусюча, як інші.
“Біля бджіл потрібне терпіння. Ось жалять тебе за руку, а ти утримуєш рамку. Терпляче треба ставитися, не кидати. Ну, взагалі агресивним біля бджіл не можна бути”, – розповідає Іван Юсько.
Гірське Прикарпаття, каже пасічник, – рай для бджіл. Тут є мало пестицидів і гербіцидів, а тому мед – екологічний.
“Всього тут є лише три підвиди меду. Перший – травневий, потім іде лісовий із ожини з малиною і падевий мед з хвоєю, який починається десь на початку липня, після Івана, як ми кажемо, і десь може бути аж до вересня”, – розповідає Іван Юсько.
Який вид меду назбирали бджоли, пасічник бачить одразу. Наприклад, під темними “печатками” — падевий мед. Це – принада Карпат. Він має насичені запах і смак, а при експорті в Європу – найвищу ціну.
“Мед не є ліками, але саме хвойний мед є дуже корисним для щитовидної залози і при астматичних бронхіальних захворюваннях”, – розповідає Іван Юсько.
Пасічник мед не експортує, а орієнтується на місцевого покупця. Каже, чистий прибуток вирахувати важко, але за сезон з однієї бджолосім’ї чоловік отримує приблизно 5-6 л меду і бджолопродукти.
“Якщо би кожен українець споживав дві ложки меду у день, то ми б зовсім не експортували мед за кордон. Вся би продукція у нас залишалася в Україні”, – каже бджоляр Іван Юсько.
ФОТО ТИЖНЯ
