Що пов’язує видатну українську поетесу Лесю Українку із Харковом? Весною 1889 року вона приїхала до нашого міста. Журналісти MyKharkov.info розповідають, чому Леся Українка неодноразово згадувала поїздку до Харкова.
Важка хвороба
Маленька Лариса, яку у сім’ї любовно називали Зея, Зєєчка, з дитинства була хворобливою дитиною. Її батько, юрист Петро Косач був змушений залишити свою юридичну практику та зайнятися здоров’ям маленької дочки. І вона поступово зміцніла, пішла на виправлення, а батько повернувся до роботи та активного суспільного життя. Але в січні 1881 року дівчинка сильно застудилася, провалившись у водохресну ополонку. Це стало відправною точкою тяжкого захворювання.
Все почалося з викручування болів у правій нозі, а потім додалися болі в руках. Дівчинці поставили діагноз – гострий ревматизм. Лікарі лікували її мазями та натираннями, і спочатку це полегшував її стан. Але хвороба виявилася значно підступнішою. Через два роки у Лесі діагностували туберкульоз кісток. На неї чекала «тридцятирічна боротьба» за життя.
Візит до Харкова
Рідні намагалися вилікувати Лесю у різний спосіб. Ольга Косач-Кривінюк, одна з двох сестер, які залишилися живими після репресій радянської влади щодо української інтелігенції, у тому числі й рідних Лесі Українки, видала у Нью-Йорку книгу «Леся Українка. Хронологія життя та творчості».
У ній описується лікування Лесі у народної слобожанської цілительки Параски Богуш. Саме до неї на початку 1889 року вирушила 18-річна дівчина з матір’ю. Мешкала лікарка на хуторі Косівщина біля Сум. Тут Леся, яка почала писати вірші з 1884 року, жила та лікувалася деякий час, і тут створила свій твір Весняні співи. Лікування баби Параски трохи полегшило стан хворої, і вселило боязку надію на полегшення хвороби.
Звідси Олена Пчілка та Леся поїхали до Харкова до молодшого брата матері Олександра Драгоманова. Він закінчив медичне відділення Харківського імператорського університету і спочатку працював під керівництвом відомого психіатра, професора Павла Ковалевського у Клініці нервових та душевних хвороб при університеті.
Є припущення, що Олександр намагався полегшити стан своєї племінниці, тож домовився про консультацію з відомим хірургом, професором кафедри оперативної хірургії та хірургічної клініки університету Вільгельмом Грубе. Це був дуже відомий лікар. Він керував групою досвідчених медиків, викликаною на місце аварії імператорського поїзда Олександра II у Бірках у 1888 році для надання медичної допомоги постраждалим. Оцінивши його неабиякий талант і знання, імператор Олександр III пізніше запросив його до Лівадії для власного лікування. Професор дав Лесі свої рекомендації, яким вона зібралася наслідувати.
Зустрічі з харківською інтелігенцією
Незважаючи на хворобу, молода поетеса разом зі своєю матір’ю Оленою Пчілкою знаходили час для знайомства з культурою та природою Слобожанщини, пам’ятками Харкова та його творчими представниками, письменниками та поетами, музикантами та акторами, художниками та вченими. Вони брали участь у поетичних та музичних вечорах, спілкувалися з багатьма представниками інтелігенції, які запрошувалися до будинку Драгоманових.
Але не завжди поради досвідчених лікарів допомагають хворим. Так сталося і цього разу. Наступного літа Лесю повезли до Одеси, де виконали усі рекомендації професора. Однак, як повідомляла дівчина брату Михайлу, це лікування анулювало весь той позитивний вплив, якого досягла народна цілителька.
Пізніше Леся писала у листі до своєї бабусі О. Драгоманової, яка поїхала провідати сина Олександра, що «з утіхою згадую своє перебування у Харкові». Враження, отримані знаменитою поетесою у місті, неодноразово спливали під час створення її літературних творів. Харків, де, як і у багатьох містах, є вулиця Лесі Українки, також пам’ятає її харківську весну.
Промо
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
