У складі в спальному районі Івано-Франківська, на вулиці Хмельницького, без електрики та опалення вже близько двох років чи не щодня кипить робота волонтерів. А двічі на тиждень тісно від гостей. Тут сортують зібраний від небайдужих одяг, а у визначений час безкоштовно роздають потребуючим.
“Галка” розповідає і показує проєкти, які реалізовують херсонці в Івано-Франківську.
- Банк Одягу у Франківську
- Херсонці у Франківську: скільки їх і чим займаються
- Херсонський Борщ з Івано-Франківська
Банк Одягу в Івано-Франківську
Щосереди та щосуботи зустрічає відвідувачів у “Банку Одягу” Наталя Зубач з Каховки. Після відкритого нападу росії пів року жінка прожила в окупації, а потім з донькою та онукою їй вдалося виїхати на підконтрольні Україні території. Пенсіонерка не могла довго сидіти без діла навіть у новому для себе місті. Долучилася до волонтерства у проєкті херсонців “Банк Одягу”. Активісти збирають у визначеному місці одяг, взуття чи інші побутові речі, які віддають франківці чи магазини, сортують його на чоловічий, жіночий та дитячий. Бувають сумки, дитячі іграшки, посуд чи постіль. А потім це все роздають тим, кому він потрібен.
“Я теж в цьому одязі. Зі складу кросівки, куртка, шарфик. Тому це дуже потрібно. Як ми виїхали влітку – я з однією сумкою, то в мене одягу зовсім не було. Спочатку дещо в “секондах” придбала, але тут, кращий одяг, ніж навіть в місцевих “гумках””, – каже Наталя Зубач.
“Банк Одягу” працює без перерв на пори року. І хоч особливо важко взимку – коли холодно і швидко темніє, волонтери не зупинялися. Адже більшість переселенців приїхали із зони бойових дій з мінімумом речей. Розуміння цього мотивує працювати і досі.
“Коли людина прийде і ти їй щось запропонуєш, то це радість в їх очах, і дякують. Це теж нам приносить задоволення, тому що ми самі такі – переселенці нещасні… Але хто не був “у нашій шкурі”, той нас не зрозуміє. А це люди ті, як і я, ми їх дуже розуміємо, підтримуємо, стараємося їм допомогти у виборі одязі. Дуже-дуже вони нас надихають на те, що ми робимо”, – зізнається Наталія.
Сьогодні серед гостей “Банку Одягу” Ірина з Херсону. Має двох діток, які швидко ростуть, тож потреба в одязі потрібна постійно. Проблеми з виплатами для ВПО, оренда житла не залишають зайвих ресурсів. Каже, ініціатива земляків більш, ніж вчасна.
“Достатньо гарні речі, і це дуже вигідно, тому що зараз коштів не дуже багато, і ВПО зараз не виплачують. Тому дуже гарно, що є таке місце, куди можна прийти і вдягнути хоча б дітей. Хоча і на себе можна щось знайти. Буває так, що беремо речі, бо тут нема де поміряти їх, ми беремо додому, іноді міряємо, вони не підходять, ми їх повертаємо назад. Сьогодні взяла декілька речей на дітей і собі взяла джинси, приміряю”, – ділиться Ірина.
Активно працює в проєкті “Банк Одягу” і Світлана Діденко з Берислава. Її місто на правому березі Дніпра Херсонщини зараз у сірій зоні – тож варіантів повернутися додому поки немає.
Жінка зауважує, що робота “Банку Одягу” не була б можливою без участі франківців. Місцева волонтерка Наталя Чаплинська допомогла знайти місце збору одягу під гіпермаркетом “МЕТРО”. Громадська організація “Молода Просвіта” Євгенії Бардяк виділила приміщення для сортування і видачі одягу. З перевезенням вантажів теж допомагає місцеве “Прикарпаттяобленерго”.
“Дуже чудово, що містяни теж перейнялися цією проблемою і дуже активно поповнюють баки. Є можливість у містян надати одягу вживаному друге життя, тому що є базові потреби, і ці базові потреби повинні бути закриті. Є такі люди, які не в змозі його придбати. Тому велика допомога “Херсонського хабу” в тому, що ми забезпечуємо базовими потребами і внутрішньопереміщених осіб, і місцевих жителів, які опинилися в складній життєвій ситуації. І тим більше ми допомагаємо і шпиталям, і військовим, якщо запит є, на підбір одягу цивільного”, – зазначила Світлана.
І справді херсонці, які наразі живуть у тиловому Франківську, допомагають і своїм землякам на Півдні. За час роботи відправили на південь десятки тон одягу та взуття.
“Ми постійно відправляємо одяг на Херсонщину. Багато одягу в сам Херсон, а потім по громадам, які роблять до нас запити. Багато співпраці із Чорнобаївкою, там пані Наталя у нас є. Вона розуміється вже на потребах менших громад і вона там розвозить, розуміє, в яку громаду, що потрібно привезти. Також ми працюємо з Великою Олександрівкою, Милівською громадою. Це і одяг, і взуття. Бо люди, які там живуть, не мають і грошей, і поїхати по одяг – потрібно до Миколаєва. Це складно. Тож наша допомога дуже влучна”, – розповіла Діденко.
А це підготовлений одяг у військовий шпиталь. Поруч мішки у Кривий ріг – там херсонці організували дитячий театральний гурток, і з Франківська передають святковий одяг на костюми. А ще тут збирали речі для місцевого притулку тварин “Дім Сірка”.
Херсонці у Франківську: скільки їх і чим займаються
Голова Благодійної організації “Херсон Нескорений” Ірина Нітчук каже, що зараз на обліку організації є близько п’ять тисяч мешканців Херсонщини, які живуть на Івано-Франківщині. Чимало з них не просто очікують допомоги від держави чи волонтерів, а й самі долучаються до роботи.
“Наші відвідувачі зізнаються, що їм спокійніше, коли поруч є той, хто тебе розуміє. Для них це важливо – поговорити, відволіктись, поволонтерити. Для херсонців важливо не просто сидіти вдома, не просто чекати гуманітраної допомоги, а й допомагати країні”, – впевнена Ірина Нітчук.
Тож окрім Банку Одягу, херсонці піклуються про заняття для дітей. В офісі, який називається “Херсонський хаб”, діють гуртки з малювання і співу. Для дорослих постійно проводять тренінги з психологічної допомоги.
“На малювання приходять дітки. Також зараз ми почали і для дорослих деякі уроки давати – навчалися “Петриківського розпису”. Також займаються музикою, це Херсонська музична школа, у нас дівчинка там працює і вона діткам викладає музику – вони записують, співають, розвиваються. Також по психологічній допомозі є курс самодопомоги”, – додає Нітчук.
Херсонський Борщ з Івано-Франківська
Ще одна масштабна ініціатива волонтерів – Херсонський борщ. Його авторкою є Юля Ястребова.
До великої війни жінка мала у рідному Херсоні виробництво пастили та сухофруктів. Коли ж росія відкрито напала, а її рідний брат пішов на війну, Юля, хоч і маючи двох малих дітей, не могла не допомагати армії. За кошти, отримані як ВПО, купила у Франківську сушарку і взялася самотужки сушити овочі для основи під борщ, які передавала воїнам.
“Пів року я сушила сама, вже була вагітна. Навіть коли почали вимикати світло, ми жили на восьмому поверсі – 10 кілограмів живіт, плюс 10 кілограмів моркви чи буряка на восьмий поверх з дітьми я виносила. В день переробляла мішок моркви, мені вже було важко нахилятися, чистити це. В мене не було ні комбайна, просто тертка така. І це займало багато часу, мало спала, кілька разів забрали в лікарню “прокапатися”. Я розуміла, що я вже не витримую, мені треба десь когось, щоб допомагали”, – згадує Юлія.
Після невдалих пошуків місця під оренду Юлія прийшла у хаб і там знайшла підтримку земляків, а проєкт Херсонський борщ вийшов на промислові масштаби. Бували дні, коли одночасно працювали сорок людей. Цієї весни волонтери зготували вже 5500 наборів, а це майже на 30 тисяч літрів готового борщу, який дає сили воїнам та береже їх здоров”я.
Жінка не приховує – найбільше втіхи від зробленого дають відгуки Захисників з фронту.
“Коли ти бачиш, коли хлопці худі, замурзані і їдять той борщ… Ми всім виробництвом плакали, коли зателефонувала мама і вона плаче на тій стороні слухавки, каже, “мої діти-близнюки, дякую, що потурбувалися про них. Бо вони кажуть, мамо, нарешті ми поїли на фронті, як вдома”, то для мене, вище похвали немає, мені більше нічого не треба.”, – зізнається херсонка.
Більше року волонтери “Херсонського борща” працювали безкоштовно. Коли почалися проблеми з виплатами ВПО, і грошей на овочі під страву забракло, Юля знайшла вихід із ситуації. Аби ініціатива жила, Ястребова відновила своє виробництво пастили і сухофруктів “Дай вкусю”. Тож команда половину дня працює на виробництво корисних смаколиків, а потім береться за борщ для ЗСУ.
А ще жінка відкрила банку для донатів – про отримані і витрачені гроші звітує у соцмережах. Тож спинятися з “Херсонським борщем” команда не думає. Як мінімум до перемоги України.
“Що мене мотивує? У мене троє дітей. І я вдячна, що вони, як у перші місяці після вторгнення росії, вже не падають на землю і не шукають укриття від звуку закриття дверей, які їм були схожі на вибухи. Я вдячна Захисникам за це. Мій борщ – це мій вклад і подяка за те, що діти не ховаються. І вдячність за те, що я зараз живу”, – емоційно зізнається Юлія.
Зараз Юлія Ястребова очікує на нову техніку для своєї справи – виграла грант від держави на 250 тисяч гривень. За ці кошти купить нове обладнання для сушки овочів та фруктів, а отже воїни зможуть й далі смакувати улюблений “Херсонський борщ”.
ЧИТАЙТЕ І ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Не дати Маріуполю розчинитися: як в Івано-Франківську єднають і підтримують мешканців окупованого міста (ВІДЕО)
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Читайте також: Не дати Маріуполю розчинитися: як в Івано-Франківську єднають і підтримують мешканців окупованого міста (ВІДЕО)
ФОТО ТИЖНЯ
