Олександр Положинський, співак, лідер гурту “Тартак”, військовослужбовець, громадський діяч побував у кріслі гостя проєкту “Розмова”. Олександр розповів про службу у лавах Збройних Сил, чи думав про відродження “Тартака”, та якою бачить перемогу.
Читайте також: Проєкт “МУР”: як 23-річний Олександр Хоменко з командою створив сучасний культурний феномен (ВІДЕО)
“Перемога, питання коли вона буде. Перемога не буде швидкою, не буде легкою. І наша перемога залежить від усіх нас, від залученості до процесів здобуття цієї перемоги. І от коли ми цю перемогу здобудемо, тоді ми маємо подбати про те, щоб ті люди, які були дотичні до перемоги – отримували належне визнання, шану та вдячність”.
– Ви казали, що кожен свідомий громадянин має бути готовим піти воювати, або, як мінімум, має нагадати про себе у військкоматі, стати на облік тощо. Проте так зробили далеко не всі: хтось свідомо уникає мобілізації, хтось втік за кордон, заплативши великі кошти. Як ви ставитесь до тих людей, які уникають, тікають, платять хабарі?
– Я не хочу узагальнювати, але якби хто спитав мене, я, як військовослужбовець, хотів би служити поряд з тими людьми, які хочуть захищати свою Батьківщину, які розуміють свою відповідальність у цьому питанні, яким не байдуже майбутнє нашої країни, нашого народу. Звісно, може виявитись, що таких вмотивованих людей у нас недостатньо, тому я вважаю, що справа захисту Батьківщини – має стати справою кожного.
Тому мені хочеться, щоб оцей механізм фінансового урегулювання був узаконений. Якщо людина так сильно не хоче служити у Збройних силах України, захищати Україну від ворога, а служба у ЗСУ – це не завжди служба тільки на фронті, це ще й багато інших підрозділів і функцій, які ніяк з фронтом не пов‘язані, і це теж не легко, теж важко, але це не так небезпечно і не вимагає такого рівня підготовки. Якщо людина аж настільки не готова стати частиною ЗСУ, що вона готова давати хабарі, то треба, щоб ці хабарі діставались не нечесним чиновникам, а державі, і щоб вони йшли на користь обороні.
І можливо є сенс прорахувати, яким би адекватним мав бути цей внесок, щоб це компенсувало відсутність цієї людини й це мала б бути не одноразова акція. Так, з одного боку це виглядає несправедливо стосовно тих людей, які пішли у ЗСУ за власним бажанням, чи пішли не за власним бажанням, а їх мобілізували, і вони не мали змоги “відкупитись”.
Але якщо ми говоримо про державні інтереси, ну то однозначно таких явищ як “відкупився за хабар” існувати не може. Те, що я зараз кажу, це мої роздуми в голос, бо я не думав про це. Я озвучую свої думки в голос, пофантазувавши. Можливо, я прийду додому і подумаю, що я наговорив дурниць. Але ні, всі однозначно повинні йти в армію. Але цей процес має бути максимально ефективно налагоджений.
Додамо, що проєкт “Розмова” – це не класичне інтерв’ю, це – відверта та щира розмова двох людей про всі ті події, які зараз відбуваються в Україні.
“Ми говоримо про дуже серйозні та складні речі, але ми не забуваємо інколи посміхатися і не відходимо від світлої сторони, адже добро і світло обов’язково переможе!”, – ділиться Сергій Лиховида.
ФОТО ТИЖНЯ
