Кісти яєчників: спостерігати чи лікувати – пояснює франківська гінекологиня Олена Бажан

Кісти яєчників у більшості випадків є доброякісними та тривалий час можуть не проявлятися жодними симптомами. Часто такі утворення виявляють випадково під час планового огляду чи УЗД. Водночас деякі види кіст здатні викликати біль, порушення циклу або впливати на репродуктивне здоров’я жінки.

Про те, які бувають кісти яєчників, які симптоми можуть свідчити про їхню наявність, коли достатньо спостереження, а коли необхідне оперативне втручання — для читачів “Галки” пояснила акушер-гінекологиня Олена Бажан з лікувально-діагностичного центру “Мед-Атлант” в Івано-Франківську.

– Що таке кіста яєчника і які бувають її основні види?

– Кіста яєчника — це утворення з тонкою капсулою, всередині якого є рідина чи інший вміст. Простіше кажучи, це порожнина, яка з’являється на яєчнику й виглядає ніби невеликий “мішечок”.

Умовно всі кісти поділяють на три великі групи:

• Доброякісні — найбільш поширені, часто не становлять небезпеки.
• Проміжні — ті, що мають потенціал до переродження.
• Злоякісні — це вже пухлини, які потребують особливої уваги та лікування.

Найчастіше у жінок зустрічаються так звані функціональні кісти. Вони виникають у репродуктивному віці внаслідок роботи яєчників і можуть зникати самостійно без лікування. Є й інші види кіст, які формуються з тканин самого яєчника.

– Які симптоми можуть свідчити про наявність кісти? Чи завжди вони проявляються?

– Це цікаве питання, бо кіст насправді існує дуже багато, і кожна з них може давати різні прояви. Яєчник складається з різних тканин: епітеліальних, гормонопродукуючих, ембріональних залишків. Відповідно, і симптоматика залежить від того, з якої тканини виникла кіста.

Найчастіше ми зустрічаємо функціональні кісти — фолікулярні чи жовтого тіла. Вони можуть викликати незначний дискомфорт у животі, порушення циклу, але часто зникають самостійно впродовж одного-двох менструальних циклів.

Бувають кісти, що продукують гормони. Тоді жінка може відзначати появу нетипового оволосіння, зміни голосу, висипи. Інші кісти проявляються відчуттям тяжкості внизу живота, болем під час інтимного життя, тиском на сечовий міхур (часті позиви) чи на кишківник (закрепи, здуття).

Небезпечні великі кісти — вони займають багато місця в малому тазі та викликають виражений дискомфорт. Часто жінки звертаються не до гінеколога, а, скажімо, до терапевта через біль у спині чи шлунку, і вже під час додаткових обстежень виявляється, що причина — кіста яєчника. Є навіть випадки, коли пацієнтки довго лікувалися від зовсім інших проблем, поки випадково не діагностували кісту.

– Які основні фактори ризику розвитку кіст?

– Фактори ризику залежать від типу кіст. Наприклад, функціональні кісти часто виникають після запальних процесів чи переохолоджень. Інфекційні захворювання малого таза також можуть призводити до порушень у роботі яєчників і сприяти формуванню таких кіст.

Окремим фактором є ендометріоз — він збільшує ризик розвитку ендометріоїдних кіст.

Важливе значення має і спадковість. Думаю, всі чули історію акторки Анджеліни Джолі, яка, маючи виявлену мутацію генів BRCA, вирішила профілактично видалити яєчники й молочні залози, щоб мінімізувати ризик раку. Такі генетичні мутації справді є серйозним фактором ризику, і жінкам зі спадковою схильністю може знадобитися інший підхід до обстеження — частіші візити до лікаря, розширена діагностика.

Також певні стани, пов’язані з підвищеним рівнем естрогенів в організмі, теж можуть впливати на формування кіст.

Тобто у кожної жінки ризики індивідуальні, і лікар оцінює їх комплексно — враховуючи спадковість, наявні захворювання та інші чинники, щоб визначити оптимальну тактику обстеження і спостереження.

– Чи всі кісти потребують лікування, чи іноді достатньо лише спостереження?

– Не всі кісти яєчників потребують обов’язкового лікування. Насамперед важливо визначити їхній тип. Остаточно це можна підтвердити лише за результатами обстежень, інколи — навіть лапароскопії.

У молодих жінок часто зустрічаються функціональні кісти. Якщо за даними УЗД вони мають типовий вигляд і не викликають скарг, у більшості випадків достатньо динамічного спостереження та УЗД-контролю, адже такі кісти можуть зникати самостійно протягом кількох циклів.

Якщо ж на УЗД ми бачимо підозрілі ознаки (наприклад, неоднорідність, перегородки, нетипову структуру), тоді підключаємо додаткову діагностику. У нашому закладі є можливість робити експертне УЗД, за якістю воно прирівнюється до МРТ. Це дозволяє вже на етапі первинного обстеження більш точно визначати характер кісти.

Додатково ми рекомендуємо здати онкомаркери. Якщо їхні показники в нормі, кіста має доброякісні риси, а пацієнтка молода і немає скарг — можна обмежитися спостереженням.

Інший підхід — у жінок старшого віку, особливо в періоді менопаузи. Тут рішення залежить від розміру, динаміки росту, структури кісти та результатів аналізів. У таких випадках ми частіше схиляємося до активнішої тактики — додаткового дообстеження чи навіть оперативного втручання, аби виключити ризик злоякісності.

Тобто, універсальної відповіді немає: для когось це буде лише спостереження, для когось — хірургічне лікування. Все вирішується індивідуально, на основі комплексного обстеження.

– В яких випадках обов’язково потрібно проводити оперативне втручання?

– Операція є необхідною тоді, коли за даними УЗД кіста має підозрілі ознаки, що можуть свідчити про злоякісний процес. У таких випадках ми завжди доповнюємо діагностику МРТ, щоб підтвердити підозри.

Обов’язковим показом до операції є і ситуація, коли у пацієнтки підвищені онкомаркери в крові. Також ми рекомендуємо хірургічне лікування, якщо кіста викликає симптоми — біль, порушення менструального циклу, проблеми з сечовипусканням чи роботою кишечника, і ці симптоми не зникають на фоні консервативного лікування.

Оперативне втручання показане й жінкам з обтяженим анамнезом: наприклад, коли раніше вже були кісти, є спадковість або якщо кіста має високий ризик переродження. Є й категорія кіст, які не піддаються медикаментозному лікуванню взагалі. Це, зокрема, ендометріоїдні, дермоїдні та деякі інші кісти, що формуються із залишків ембріональних тканин, можуть містити волосся, зуби тощо. Такі утворення однозначно потребують хірургічного видалення.

– Які сучасні методи лікування ви застосовуєте у клініці?

– На сьогодні лапароскопія є золотим стандартом у лікуванні кіст яєчників. Це малоінвазивний метод, який дозволяє максимально зберегти здорову тканину яєчника.

Пацієнтка зазвичай перебуває у стаціонарі лише 24–30 годин. Уже через кілька годин після операції вона може самостійно ходити, пити воду, спілкуватися. Наступного дня більшість жінок повертаються додому.

Відновлення після лапароскопії проходить дуже легко. Як правило, через 2–3 дні жінки повертаються до звичного життя, дозволяються легкі фізичні навантаження. Це величезна перевага в порівнянні з відкритими операціями, адже якість життя і швидкість реабілітації зовсім інші.

– Чи впливають кісти яєчників на репродуктивну функцію жінки та можливість завагітніти?

– Однозначно так. Частина кіст, особливо якщо вони збільшуються в розмірі, можуть впливати на роботу яєчників і знижувати оваріальний резерв, тобто запас яйцеклітин. Це може ускладнювати настання вагітності.

Деякі види кіст здатні викликати спайковий процес у малому тазі. А це може стати причиною безпліддя чи мати негативний вплив на перебіг вагітності, підвищуючи ризик викидня. Якщо кіста наявна тривалий час — понад рік — і жінка в цей період не може завагітніти, варто обов’язково обговорювати з лікарем питання лікування.

Є також окремі типи кіст, наприклад, параоваріальні кісти. Вони формуються поруч із яєчником, але безпосередньо не пов’язані з його тканиною. Проте і вони можуть створювати проблеми. Якщо їхній розмір перевищує 10 см, вони стають причиною болю, тиску на сусідні органи та навіть ускладнень, таких як перекрут чи підкрут кісти. Це теж може негативно позначатися на репродуктивному здоров’ї жінки.

– Що ви порадите жінкам, які дізналися про наявність кісти під час планового огляду і налякані цим діагнозом?

– Насамперед я завжди раджу зберігати спокій. Кіста яєчника — це не вирок, більшість таких утворень піддаються лікуванню. Дуже важливо знайти “свого” лікаря, якому ви довірятимете, з яким будете співпрацювати та проходити подальше спостереження чи лікування.

Передусім лікар має визначити, що саме це за кіста. У багатьох випадках ми починаємо з консервативних методів — медикаментозної терапії, гормональної корекції, динамічного спостереження. І лише якщо ці варіанти неефективні, розглядається оперативне втручання.

Але варто пам’ятати: у більшості випадків пацієнтка має вибір — почати з менш інвазивних методів. Завдання лікаря — пояснити переваги й ризики кожного варіанта, а рішення приймається спільно з пацієнткою.

Окремо хочу наголосити: якщо жінка ще планує вагітність, ми завжди намагаємося максимально зберегти яєчникову тканину, щоб не зменшити оваріальний резерв. Тобто принцип “не нашкодь” тут особливо важливий.

Контакти лікувально-діагностичного центру «Мед-Атлант»:

+38 (095) 00 38 452

+38 (097) 41 13 133

м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 48 (корпус 1),

м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23 (корпус 2).

Офіційний сайт і соцмережі:

• https://med-atlant.if.ua
• https://www.facebook.com/medatlantif
• https://www.instagram.com/med_atlant.if
• https://www.youtube.com/channel/UCA53wtCg6uamh8okZZn5JNA

Реклама

Читайте також:

• Рак у спадок чи від дезодоранту? Франківський мамолог Анатолій Шіляк розвінчує популярні міфи
• Під час вагітності хочеться їсти крейду?: про піка-синдром розповідає франківська гінекологиня Юлія Мельник
• Вплив стресу на жіноче здоровʼя: про небезпеку та наслідки розповідає франківська гінекологиня Зоряна Лазар