В Івано-Франківську працює швейний коворкінг. Тут під час майстер-класів та екотаборів мотивують людей бути соціально відповідальними, використовувати екоторбинки замість поліетиленових пакетів, а для шиття — клаптики тканин.
Засновниця майстерні Наталія Філіппська розповіла Суспільному, що давно задумувалася над вторинним та раціональним використанням речей, передає “Галка”.
“Там, де я шила, завжди якісь клаптики тканини залишалися. Мені хотілося щось з того змайструвати. Наша справа — це про екосвідомість, про людей, яким цікаво бути разом і творити щось руками. І, звісно, — про свідоме споживання також. Насамперед можна використовувати тканину, яка залежалася, або ту, яку не використали після розкрою виробу. І, напевно, ця тема мала б зараз найбільше об’єднувати людей”, — каже засновниця швейного коворкінгу Наталія Філіппська.
У 2017 році майстриня виграла грант, завдяки якому купила великий розкрійний стіл та деяке приладдя. Поступово розширювалася й майстерня.
Зараз залишки тканин або клаптики Наталії постачають ательє. Зрештою, у кожного вдома є старий одяг, який може тут перетворитися на рюкзак.
“Мене ця тема свідомого споживання зачіпала давно. Тому й клаптик до клаптика тулила, щоб якась цінна річ з того вийшла. Шиємо шопери – зручні торбинки, я так називаю. А діти органайзери з джинсів собі шили, лінійки, пенали, косметички”, – розповідає Наталія Філіппська.
Одна з відвідувачок майстерні Катерина Кушніренко каже, що їй вдалося не тільки відмовитися використовувати одноразові пакети, а й переконати так вчинити рідних.
“Я вдома зробила бунт для того, щоби всі наші пакетики з магазинів викинули. І вони викинули! І ми зараз із собою носимо тканинні шопери”, – розповідає Катерина Кушніренко.
Один із напрямків майстерні – освітній. Під час екотаборів дітям розповідають, скільки часу, світла, води потрібно, щоб виготовити, а потім пошити річ. Окрім екологічних таборів, у майстерні цьогоріч провели й профорієнтаційний захід для дітей із сімей, які перебувають у скруті.
“Для багатьох дітей – це було відкриття. Знаєте, як кажуть, виявляється, що молоко дає корова, а не в магазині виробляють. Так само і з речами, з одягом, які можна пошити. Для них було відкриття — виявляється, це можна пошити самостійно, що це не шиє якась там машина-автомат,” – говорить Наталія Філіппська.
А ще коворкінг працює за принципом самообслуговування. Сюди можна прийти, щоб пошити. Катерина Кушніренко сьогодні принесла свою швейну машинку. Тут вона може розпитати, як працювати саме з цією технікою.
“Мене бабця ще раніше навчала шити руками. А тепер я навчилася шити на машинці. І от зараз ми привезли сьогодні зранку мою машинку, яка була вдома. Трохи вже застаріла, але вона дуже добре шиє. І зараз буду створювати на ній свою панамку”, – говорить Катерина Кушніренко.
Зі слів Наталії Філіппської, ручна робота дещо знецінюється. Однак, коли хтось самотужки пошив річ, то він більше починає розуміти особливість виробів хендмейд.
ФОТО ТИЖНЯ
