Як вдається поєднувати службу в поліції, кар’єру репера та сімейне життя “Галка” дізнавалася у Романа Павлюка, відомого у хіп-хоп тусовці як XooMaa.
Читайте також: Зеленський доручив Залужному відправляти воєнкомів із тилу на фронт, - Резніков
Для початку розкажіть коротко про себе: де вчилися, ким працюєте та чим захоплюєтеся.
Звати мене Роман, прізвище – Павлюк. Вже впродовж трьох років працюю слідчим. На цей час є слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області. В свій час закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю правознавство. І ще з школи займаюся музикою.
Які справи Ви розкриваєте?
Я займаюся категорією злочинів проти життя та здоров’я особи.
Зараз у поліції відбуваються кардинальні зміни. Як для вас пройшла переатестація?
Переатестація пройшла, але кардинальних змін поки що немає – чекаємо певних розпоряджень.
Звичайно, кожного з нас ознайомили з результатами переатестації. Однозначно, було страшно під час проходження. Хоч я із тих людей, які намагаються не сприймати все близько до себе, однак за дві-три години до певних етапів переатестації “мандраж” брав. Тоді розумієш – якщо не пройдеш, то втрачаєш роботу. Але все пройшло добре.
Чому Ви обрали поліцію, якщо ще зі школи займаєтеся музикою?
Я завжди ставився до музики як до хобі. Звичайно, в молодшому віці були думки про певну серйозну реалізацію свого захоплення, але в нашій державі для цього потрібні важелі впливу.
А з чого почалося Ваше захоплення репом?
Музика як творчий процес завжди мені подобалася. Але сильних вокальних даних у мене немає. Можливо, їх варто було розвивати і ставити на перший план, але обрав реп. Через нього ще в школі я міг подати ту інформацію, яку хотів донести оточуючим.
Якщо зараз читання репу звелося на той самий профіль заробітку, то колись воно було суто для того, щоб донести до слухача свої думки, соціальну та політичну позиції та окремі моменти життя.
Розкажіть про Ваш псевдонім.
Історія теж тягнеться ще зі школи. В дитячі роки мене чомусь прозвали Хом’яком. Коли постала потреба створити музичний псевдонім – виник XooMaa.
Як починалася кар’єра?
Спочатку всі напрацювання були в домашньому форматі. Сам пробував писати якісь віршики, ставити їх під музику. Пізніше я запропонував одному своєму колезі створити гурт, який називався “Д.Н.К”. Ми написали декілька пісень, одну з яких, зі слів людей, крутили на франківському радіо та в торгових центрах. Але, якщо чесно, я ні разу не чув.
Яким чином вона туди потрапляла мені досі невідомо.
Тобто все почалося з гурту, а вже потім Ви стали сольним виконавцем?
Так, все почалося саме з гурту. Але свого часу ми з колегою не дійшли згоди в особистих переконаннях, життєвих принципах – тому наші дороги розійшлися.
Після цього були ще декілька спроб реалізувати колективні проекти з різними людьми, але з певних причин нічого суттєвого не вийшло.
Скільки всього вже існує композицій. Де Ви їх записуєте?
Чесно кажучи, важко порахувати, скільки є пісень. Багато. Але з того, що мені подобається і досі для мене актуальне, – композицій 10-12. Були Інтернет-батли, для яких спеціально записувалися пісні. Композиції потрапляли в мережу і в подальшому забувалися.
Після розпаду гурту був частковий застій у музичному плані. Я багато чого тоді переосмислив, почав приділяти більше уваги особистому життю. Через певний період знову почалися записи. З того часу досі залишилося багато начерків.
Якщо я не помиляюся, у 2013 році мій колега Орест Харліковський зателефонував і повідомив, що наш спільний знайомий Максим – він же MAtO – пропонує відкрити власну студію звукозапису. Зараз це Union Records по вулиці Коновальця,13, офіс 35 – звучить на правах реклами (сміється).
Звичайно, я погодився стати співзасновником, якщо це так можна тоді було назвати, адже завжди була проблема, де реалізувати свої тексти.
Ми зібралися і з ще декількома хлопцями та створили студію. Спочатку не було абсолютно нічого – позносили хто що мав. Тоді ми з Орестом Харліковським записали невеликий альбом із чотирьох пісень, реалізувавши таким чином проект, “ПРАВДА”. Однак через особисте життя ми відсунули музику на другий план.
Пізніше я вирішив пов’язати своє життя з міліцією – теперішньою поліцією – і поїхав на курси перекваліфікації. Після приїзду музика знову перейшла на другий план, оскільки служба забирає багато особистого часу. Навіть на третій, бо з’явилася сім’я.
Так почалася моя сольна кар’єра. За останній період – 10-12 місяців – я записав п’ять пісень, які, на мою думку, є одними з кращих за всю творчість.
Куди зазвичай запрошують виступати?
Під час існування “ДНК” наш гурт об’їздив майже всю Західну Україну, одного разу навіть виступали в Києві. Тоді ми записали досить потужну на той час пісню “За Україну”, з якою після декількох закритих вечірок нас запросили виступити під час приїзду Віталія Кличка у Франківськ.
Останнім часом я виступав на розігріві в Ярмака, Kavabanga & Depo & Kolibri, був учасником батлів, які оргазовував “el Dorado night club & Karaoke”. Хоча батлами я це не можу назвати. Не було ніякої “битви” – учасники читали реп під музику організаторів та виконували авторські тексти. На тому етапі я переміг, але проект призупинили.
Тобто зараз Ви виступаєте лише в Івано-Франківську?
Так. Якщо виступаю, то тільки тут. Звичайно, колеги, знайомі проводять закриті вечірки, однак, як би там не було, під їхню категорію виконання я не підпадаю, оскільки більше намагаюся зачепити якісь ліричні теми. Тому мої однодумці переважно залишилися в так званому андерґаунді.
А вгагалі як ставляться до Вашого захоплення колеги по службі, і чи доводилося Вам виступати для них?
Якщо брати суто колег по роботі, то підтримують моє захоплення всі. Буває таке, що запрошують на весілля в якості гостя і наперед просять, щоб заспівав щось. Якщо комусь готують сюрприз, теж виступаю. Різне бувало.
Ви отримували якісь нагороди за свою творчість?
Згадується конкурс “Містер і Міс інституту”. Туди мене не те, що затягнули, а поставили перед фактом, бо треба було когось із курсу направити. Вирішили – іди.
Звичайно, був етап “Мій коник”. Щось інше робити, ніж читати реп, я не вмію, хоча вишиваю хрестиком, тому виступив із піснею. Люди мене сприйняли дуже добре. Десь вдома мають бути два кубки – за перемогу у конкурсі “Містер і Міс інституту” та приз глядацьких симпатій.
Коли я влаштовувався на роботу ще в патрульну службу, проводили так звані заходи самодіяльності, куди мене й відправив “кадровик”. Хоча я казав, що моя музика не підходить, бо це ж “органи”. Тоді статуеточку глядацьких симпатій мені теж вручили.
А як щодо відео? Знімали якісь кліпи?
Як таких кліпів, на жаль, нема, адже для цього треба значні фінанси. Але в мережі побутують декілька відео.
Як Вам вдається поєднувати сім’ю, службу і кар’єру репера? Вистачає на все часу?
Часу однозначно на все не вистачає, тому музика й відходить на третій план. Виходячи з позиції служби, то вона на першому місці, а родина відходить на друге. Хоча намагаюся віддавати перевагу сім’ї, але не завжди виходить.
А як дружина ставиться до вашого захоплення?
Позитивно. Жодного разу моя дружина не сказала, що їй це не подобається, чи щоб я перестав займатися музикою. Зазвичай вона радить: “Тут краще зроби так, а тут спробуй таким чином”, тому я відчуваю підтримку з її боку.
Фанатки не писали дружині?
Слава Богу, ні – пронесло. Якщо чесно, і не знаю, чи вони є. Це така справа.
Доводилося відкладати роботу задля виступів чи навпаки?
Ще не було такого, щоб я віклав виступ через службу. Навпаки – намагаюся десь уникнути роботи через музику.
Були якісь кумедні випадки, пов’язані з обома професіями одночасно?
Поки що, тьху-тьху, такого не було.
Ви плануєте й надалі працювати в зовсім різних галузях, чи віддасте перевагу чомусь одному?
Думаю, бажання реалізувати себе в музиці та заробляти цим на життя виникає в будь-якої людини, яка хоч трохи займається музикою. Але зараз я віддаю перевагу службі.
Розкажіть найкумедніший випадок із Ваших виступів.
Був один випадок, коли я виступав, якщо не помиляюся, в Надвірній у нічному клубі “Шанхай”. Після виступу охоронці забирали від мене п’яну дівчину. Не знаю, що вона від мене хотіла, але я від неї втік.
Також курйози завжди бувають, коли забуваєш слова на сцені.
Які плани на майбутнє?
Робити те, що роблю, що мені подобається.
ФОТО ТИЖНЯ
